Україна розучилася грати в бий-біжи
Якщо хочеться справді нетривіальний висновок після матчу збірної України проти Боснії та Герцеговини, то він у тому, що Україна розучилася грати в те, що легко схарактеризувати двома словами: "бий-біжи" чи "бий-борись".
Інше питання, чи навчилися другого.
Нинішнє покоління українських футболістів росло в гарних тепличних умовах на сучасних базах, де були газони, манежі для тренувань у погану погоду та завжди хороше екіпування. У перших матчах року в УПЛ не було класичного весняного футболу, більшість газонів мали гарний стан.
Поле в Зениці було поганої якості. І це стало цілковитою несподіванкою для команди. Збірна України з часів Андрія Шевченка на посаді головного тренера почала відходити від попереднього стилю та більше хоче грати з м'ячем, будувати гру від власних воріт та використовувати технічно-тактичні чесноти, а не морально-вольові.
Україна добре навчилася тренуватися грати в футбол та розуміти те, як у футбол потрібно грати, однак вихід за рамки тепличних умов створив небачені труднощі.
Через це було створено шалений парадокс. Україна не хоче грати в бий-біжи, теоретично розуміє, як потрібно грати в футбол із м'ячем, однак на цьому полі не може робити другого та не може повернутися до налаштувань першого. Бо не вміє.
Через це вже на 10-15 хвилині матчу стало зрозумілим, що в цій грі вийде як вийде.
Головне тренерське кредо Сергія Реброва - структура понад усе. У поведінці команди на полі все має бути прорахованим до найменших деталей, план та завдання дуже детальні, а дрібниці вагомі. Та ми вже визначили, що цей матч мав свої правила, які просто зруйнували план-сценарій Реброва та його тренерського штабу.
Здивував суперник. Ребров після матчу говорив здебільшого загальні фрази, але в деяких із них була важлива інформація. "З цим тренером команда раніше ніколи не грала з трьома центрбеками", - наголосив наставник української команди.
У першому таймі було помітно, що Україна до цього абсолютно не готувалася та не змогла пристосуватися. У цьому немає жодного провалу, тому що Боснія та Герцеговина дійсно здивувала, а необхідність тримати структуру та відсутність лідерів на полі давалася взнаки. Та про це далі.
У перерві для кращого переходу від володіння в атаку нижче почав грати опорний хавбек Володимир Бражко, повний дебютант команди. Його поява поруч з Іллею Забарним та Миколою Матвієнком позаду створювала більше варіантів для просування м'яча вперед. Хід був логічним та він не дуже допоміг, бо гра вже була під контролем суперника.
Схема схемою, тактика тактикою, але те, в чому кращими були боснійці від самого початку матчу - агресія та активність. Вони дуже багато бігали, грали агресивно як проти м'яча, так і з ним. Артем Довбик не мав свободи, Георгій Судаков та Михайло Мудрик витрачали дуже багато сил, щоб знайти вільний простір, але отримували по ногах та втомлювалися бути під постійним тиском. Зрештою, повертаючись до ролі лідера на полі, то Мудрик намагався бути ним. У такій грі важливо брати ініціативу на себе, тягнути.
Боснійці увімкнули усі козирі свого балканського характеру: били, провокували, були злими та неприємними. Ця українська команда без Тараса Степаненка та Андрія Ярмоленка була занадто м'якою та малодосвідченою в таких бійках. Упродовж матчу виникла гарна можливість хлопчикам стати чоловіками, й тепер багато про це будуть говорити, але важко сказати, що вийшло саме так.
Україна повинна була програти цей матч. Поразка б стала логічною та абсолютно справедливою. А потім сталося це, перемога.
Як? Сила волі? Дух? "Характер української нації" (с, Ребров)?
Не без цього, але варто все ж виділяти два фактори: втома боснійців, деякі симуляції, яких через втому були зовсім не симуляціями, а також тактика. Вихід другого нападника Романа Яремчука та перехід на 4-4-2 був очевидним спрощенням гри та створенням нових умов. Довгі передачі, переведення м'яча з флангу на фланг та навіси до штрафного майданчика - до цього вже не були готовими суперники.
Яремчук забив після передачі з флангу та сам виконав передачу з флангу для другого гола.
Ребров дуже довго тягнув із замінами, аби не руйнувати свою структуру, а потім це призвело до успіху. Зовсім не дивно для цього футбольного матчу. Дуже дивного та абсолютно кубкового за своїм характером.
Україна йде далі та зіграє у фіналі кваліфікації. Несподівано, якщо говорити про розвиток матчу.
Висновок буде дуже простим. Наступного разу - а він уже у вівторок - потрібно бути краще готовими до того, що все пішло не так, як планувалося. Вміти реагувати, щоб погане поле, тактична схема та агресивний суперник були хіба обставинами, а не причинам невдач. Треба вчитися і футболістам, і тренерському штабу, і вболівальникам, до речі, теж. Але останнім не звикати жити у вогні впродовж матчів збірної України.
Ігор Бойко, для Чемпіона
Фото: УАФ
Доля пробачає, але суворо попереджає: 5 висновків із матчу Боснія — Україна