Шевченко та Дженоа - ідеальна пара
Андрій Шевченко ось-ось очолить найстарший футбольний клуб Італії та четвертий – за кількістю виграних Скудетто. Непогано звучить, правда? Втім, вслухавшись детальніше, можна збагнути, що цей клуб називається не Міланом, Ромою та навіть не Фіорентиною, а свій останній титул здобув ще до Другої світової.
Так, це всього-на-всього Дженоа. В італійському футболі є чимало хаосу та невизначеності, але якщо вам потрібно підібрати найбільш відповідний до них синонім, то, авжеж, ви за адресою.
У Грифонів щойно з’явилися нові власники – американська компанія 777 Partners. Вони дуже амбіційні, заявляють про намір повернути колишню славу команді й прийшли на зміну попередньому одіозному (інакших у Кальчо важко знайти) президентові.
Період клубної організації Енріко Преціозі запам’ятається передусім її подекуди повною відсутністю. А ще рандомними трансферами, сліпою надією на краще та частою ротацією тренерів. Когось нагадало…
У Преціозі навіть був свій власний Олексій Михайличенко - Давіде Баллардіні (очолював Дженоа чотири рази, останній з яких закінчився вчора).
Є думка, що з новим керівництвом клуб стане сучаснішим, більш трендовим. Проте кроки в цей бік робилися ще за старого-доброго Енріко. У жовтні 2019-го тренером призначили Тьяго Мотту, який до того працював лише в молодіжці ПСЖ.
Преціозі, мабуть, був натхненний його інтерв’ю, в котрих наставник-початківець говорив усілякі модні та навіть революційні речі на кшталт "воротаря, що грає в центрі поля". У Дженоа ж Мотта протримався два місяці, вигравши один матч із дев’яти.
Нові власники – нові кадри! Але старі прагнення. Андрій Шевченко – це Тьяго Мотта, тільки з досягненнями.
Головним умінням та активом Шеви є його славетне минуле футболіста і наслідки, які з цього випливають. Він не стільки тренер-тактик, скільки менеджер: звісно, заслуги італійців Тассотті й Мальдери (який, кажуть, в Дженоа не працюватиме) у тренерському штабі не варто недооцінювати. Як і називати Шевченка українським тренером за кордоном.
За кордоном Шевченко був, коли очолював збірну України. Італійська мова для нього, мабуть, вже давно є тією, яку слід перекладати при перетворенні думок у слова, а імена більшості дітей (Джордан, Крістіан та Райдер-Габріель) самі за себе свідчать.
Андрій Шевченко – не український тренер за кордоном. Він – закордонний тренер, що працював в Україні, а зараз повертається додому, щоби пробити собі шлях до Мілана.
Дженоа потрібен Шевченку рівно так само, як і Шевченко – Дженоа. Генуезький клуб довгими роками "брав епатажем" і це мало не скінчилося Серією Б. Нині ж було зроблено вибір на користь варіанту, в якому є все: певний бекграунд у професії, знання реалій Серії А, зірковість та зв’язки. Запрошувати футболістів до команди, яку тренує сам володар Золотого м’яча тієї епохи, коли ця нагорода ще щось означала, буде простіше.
Однак серйозними ризиками є відсутність досвіду роботи в клубі та боротьби за виживання. Ось розклад матчів Дженоа в чемпіонаті до кінця року: Рома, Удінезе, Мілан, Ювентус, Сампдорія, Лаціо, Аталанта. Про призначення Шеви вже говорять як про незворотне, але із таким календарем після Різдва можуть швидко заговорити про звільнення. Це Італія – тут пробачають невдачі, лише якщо ти Аллегрі.
І ні, чекати українських футболістів у Дженоа Андрія Шевченка не варто. Лобіювати трансфери для інших та проводити їх для своєї команди – різні речі.
Андрій Дунець, Чемпіон
Підписатися на ТГ-канал автора, щоб читати більше його статей