Павелко, український аферист, завдяки вправним маневрам став членом вельми престижного дисциплінарного комітету ФІФА – L’illustré
У свіжому номері швейцарського тижневика L’illustré вийшла стаття журналіста Арно Беда під назвою "ФІФА: зайва справа", у якій ідеться про діяльність голови Української асоціації футболу Андрія Павелка і його таємну угоду з Міжнародною федерацією футболу (ФІФА). Видання ГОРДОН публікує повний переклад статті.
Впливова особистість футбольного світу, яка плаває як риба у воді між УЄФА та ФІФА, українець Андрій Павелко, президент Української асоціації футболу, був упевнений у своїй недоторканності. Проте щось пішло не так, і ось він змушений підписати таємну угоду, щоб покінчити з будь-якими розглядами стосовно нього, водночас сплативши штраф, і навіть піти з дисциплінарного комітету ФІФА, членом якого він був. Наше розслідування.
Здавалося, він змусив забути про себе. Надійно замкнений у своїй рідній Україні, він вважав, що відбудеться мовчанням, не здіймаючи шуму і намагаючись не висовуватися, вичікуючи, поки мине гроза. Але ми помилилися. Ось знову Андрій Павелко, український аферист, добре відомий читачам журналу L’illustré, завдяки вправним маневрам стає президентом Української асоціації футболу та членом виконавчого комітету УЄФА, розташованого у Ньоні (кантон Во), головою комітету у справах статусів, переходів гравців і діяльності агентів з організації матчів, заступником голови юридичного комітету, а також членом вельми престижного дисциплінарного комітету ФІФА, розташованого в Цюріху. Так, ви не помилилися, Андрій Павелко – законослухняний громадянин, прихильник справедливості, визначає, що таке добре і що таке погано. "Це ніби ми попросили браконьєра звинуватити у злочинах мисливців, які порушують правила", – коментує одна з його старих знайомих.
Звісна річ, Андрій Павелко ненавидить занадто допитливих журналістів та ініціює проти них численні процеси. Він подав скаргу на журнал L’illustré за те, що останній оприлюднив у серпні та грудні 2018 року інформацію про різні віртуозні фінансові махінації на суму в розмірі кількох десятків мільйонів франків, які він провернув, про майстерну гру в доміно з компаніями, призначеними для виведення в офшор частини позики УЄФА у розмірі чотирьох мільйонів євро, наданої в листопаді 2016 року, про яку потім він, граючи словами, скаже, що це радше був аванс на суму, яку УЄФА за традицією щорічно виділяє кожній зі своїх федерацій у Європі.
"Ураховуючи ваш статус посадової особи ФІФА, ФІФА уповноважена проводити власне розслідування щодо будь-якої проблеми, до якої ви можете бути причетним, незалежно від будь-якого іншого процесу", - звернулася до Павелка Марія Клаудія Рохас, голова слідчої палати ФІФА, у своєму листі від 26 вересня 2019 року.
У відповідь на викриття журналу L’illustré Андрій Павелко спочатку спробував заперечувати, розмахуючи стосами паперів, щоб навісити локшину на вуха. Однак він опинився в іще скрутнішому становищі, коли в липні минулого року, уже після обрання нового українського президента Володимира Зеленського, втратив крісло депутата в Києві, яке гарантувало йому недоторканність.
Вплутаний у різні судові процеси, що його стосуються і які проводять в Швейцарії та Німеччині, на сьогодні він є основним фігурантом інших розслідувань, які проводять у Києві за підозрою в розтраті коштів і корупції.
І це ще не все: викриття журналу L’illustré стали приводом для розслідування в самій ФІФА. Усе почалося 30 серпня 2019 року, коли слідча палата ФІФА надіслала офіційний запит Павелку "як президенту Української асоціації футболу і члену дисциплінарного комітету ФІФА". Вона вимагала від нього пояснення фактів, викладених у статті L’illustré, про розкрадання грошових коштів УЄФА, а також про погрози на адресу автора цієї статті. Для нього це також означає, що він ризикує дістати заборону "на будь-яку діяльність, пов'язану з футболом, на строк до двох років", а також заплатити штраф у розмірі не менше як 10 000 швейцарських франків". На відповідь йому був надали термін, трохи більше ніж місяць, до 6 вересня. І лише в зазначений день о 17 годині 25 хвилин він надіслав електронний лист Марії Клаудії Рохас, відповідальній за дисциплінарне розслідування, розпочате у справі номер RE 18-00077: "Пропоную вам зв'язатися з УЄФА і звернути увагу на позицію моїх адвокатів".
Невже він думав, що ФІФА задовольнить відповідь його адвокатів? 26 вересня комітет з етики ФІФА надіслав йому новий лист, де нагадав про заборону, що поширюється на всіх членів, обраних у ФІФА, "здійснювати політичні функції у своїй країні". Йому надали новий термін, до 2 жовтня, для того щоб визначитися з питанням "про необхідність для нього співпрацювати зі слідством". Павелко відповів лише 23 жовтня і спробував схитрувати, пояснюючи ФІФА, що вона "не компетентна вести розслідування в моєму питанні". Він стверджує, що УЄФА вже працює над тією самою справою, а отже, просить ФІФА відмовитися від цього розслідування, спрямованого проти нього.
Після цього в кулуарах ФІФА відбудеться матч. Адвокати Павелка вивчають справу. Вони не збираються доводити невинуватість, але шукатимуть способи домовитися. Вони обговорять відставку Павелка з посади члена дисциплінарного комітету, яка передує формальному накладенню адміністративного стягнення.
Усе докладно розписано в листі від 14 грудня 2019 року, адресованому Павелку його адвокатами: він має звільнитися з дисциплінарного комітету, щоб укласти угоду. Його представники запевняють, що було зроблено все, щоб виключити приховування якихось фактів. Ідея полягала в тому, щоб замаскувати мінімальний штраф приуроченою до цього відставкою. "Отже, – кажуть вони, – поточне становище таке, що якщо ми сьогодні приймемо пропозицію ФІФА про відставку, то наприкінці січня або протягом лютого ухвалять рішення, супроводжуване пресрелізом, яке абсолютно не надасть значення тому факту, що попередньою умовою угоди була відставка Павелка з посади у дисциплінарному комітеті". 19 лютого 2020 року Павелко, нарешті, скеровує своє прохання про відставку у встановленій формі в дисциплінарний комітет ФІФА, у якому він пропрацював два з половиною роки.
Який порядок і умови цієї примусової відставки? Журналу L’illustré вдалося здобути цю угоду у ФІФА. У ній зазначено таке: "Після відставки з пана Павелка буде стягнуто штраф у розмірі 10 000 швейцарських франків в обмін на те, що ФІФА: 1. Не запропонує заборони на здійснення ним будь-яких видів діяльності, пов'язаних із футболом. 2. Відмовиться від попередження або догани. 3. Не вимагатиме жодних вибачень із боку пана Павелка. 4. Гарантує, що у пресрелізі ФІФА в жодному вигляді не згадуватимуть відставки і зменшення суми штрафу. 5. Передбачить часовий інтервал між відставкою і рішенням про накладення адміністративного стягнення. 6. У цій справі не буде жодних пресрелізів".
26 листопада 2019 року ФІФА підтвердила зазначені умови під час своєї телефонної розмови з адвокатом українця, про що також свідчить лист, надісланий о 14 годині 37 хвилин. Після відставки Павелка угоду між двома сторонами виклали у протоколі про наміри на шести сторінках, складеному англійською мовою і надісланому адвокатам Павелка секретаріатом комітету з етики 27 лютого 2020 року об 11 годині 18 хвилин. Зазначений документ під назвою "Угода про визнання провини" (досудова угода про співпрацю), реєстраційний номер E18-00026, обґрунтовує адміністративне стягнення тим, що пан Павелко офіційно здійснював політичну діяльність, використовуючи для цього футбол як платформу, і противився виконанню деяких рішень, ухвалених дисциплінарним комітетом ФІФА, порушуючи свої обов'язки щодо дотримання нейтралітету та лояльності" (пункт 5, сторінка 3 угоди).
Слід зазначити, що в тому ж рішенні міститься посилання на телефонну розмову від 26 листопада 2019 року між головою комітету з етики та адвокатом Павелка, однак без детального опису її змісту, який навмисно зберігають у таємниці. Угоду підписала голова комітету з етики Марія Клаудія Рохас.
Хай там як, варто тепер пролити світло на методи ФІФА, яка виступає суддею над самою собою через суперечливість її внутрішньої організації. Як можна було сховати під килим зародження скандалу? Як залишили в абсолютній секретності дії члена дисциплінарного комітету? Рішення, яке не можна ухвалювати без згоди самого президента Інфантіно...
У підсумку 10 000 франків – скромна сума, яку колишній український парламентарій зрештою заплатив в обмін на свою відносну безкарність, якою він може користуватися надалі. Раніше Павелко, утім, уже успішно змусив повірити всіх у те, що це нормально для Української асоціації футболу – придбати у збиток синтетичну траву німецького виробництва через офшорну компанію в Об'єднаних Арабських Еміратах!
Однак без відповіді залишається наступне принципове запитання: як ФІФА вдалося у травні 2017 року проштовхнути Павелка у члени дисциплінарного комітету, який створює і руйнує репутацію всіх хоч трохи значущих осіб у футболі? Про що думав Джанні Інфантіно, президент ФІФА, призначаючи його на вказану посаду, той самий Джанні Інфантіно, який від моменту свого обрання в лютому 2016 року повторює, що він завжди буде гарантом чистого футболу? І після цього ФІФА може ігнорувати той факт, що її статуту суперечить залишення на посаді людини, яка одночасно є членом парламенту та президентом Федерації футболу? Але за що ж Павелку така ласка?
Одним із імовірних пояснень, безсумнівно, є таке: у галактиці міжнародного футболу все змінюється, але все залишається незмінним. Павелко поринув у світ, де моментально відчув себе як риба у воді – з урахуванням цих умов не дивно, що його миттєво катапультували у престижний дисциплінарний комітет ФІФА. Про це можна судити з численних справах і скандалів, до яких були причетними як колишня команда епохи Блаттера, так і нова команда "чистих рук" Джанні Інфантіно.
Швидко перерахувати приклади? Нещодавно перерваний судовий процес у Федеральному кримінальному суді, зокрема, проти легендарного Беккенбауера і генерального секретаря ФІФА того часу за купівлю голосів під час вирішення питання про проведення чемпіонату світу 2006 року, арешти у травні 2015 року "Баур-про-Лак" в Цюріху семи високопосадовців ФІФА, підозрюваних в отриманні хабарів на суму понад 100 мільйонів доларів США у процесі присудження права на проведення чемпіонату світу 2018-го і 2022 років, виявлені випадки Panama Papers, де Інфантіно – хто заперечує це –нібито, отримав ретроцесії за контрактами через офшорну компанію. І нарешті, звісно, відомі секретні зустрічі в готелі "Швайцерхоф" у Берні Інфантіно, Лаубера і третіх осіб, чия роль залишається поки що незрозумілою. Більше не варто підливати, чаша і так повна, хоча цей перелік далеко не вичерпний.
Коли перерахувуєш всі ці справи, на думку відразу ж спадає інше запитання: а що ж роблять в цій компанії Майкл Лаубер, генеральний прокурор Швейцарської конфедерації та його команда прокурорів? Замість того, щоб виконувати свої прямі обов'язки, тобто гарантувати належне функціонування системи правопорядку Швейцарії, переслідуючи у кримінальному порядку інших правопорушників, прокуратура конфедерації припускається серйозних промахів. Вона, зокрема, затягує справи або процеси за участю ФІФА, і їх закривають у зв'язку із закінченням строку давності, або розгляди припиняють...
У зв'язку з цим стає зрозуміліше, чому міністерство юстиції США сьогодні чинить тиск на Швейцарію з метою розслідування присудження місця проведення чемпіонату світу Катару. У Сполучених Штатах, мабуть, не повинні терпимо ставитися до інертності швейцарських властей і їх безвольності в розкритті махінацій, щодо яких в американських слідчих вже є неспростовні докази, зокрема визнання і свідчення впроваджених агентів.
Водночас у той самий момент, коли ми друкуємо нашу статтю, усе більше й більше голосів лунає на користь примусової відставки Майкла Лаубера, зокрема з причини його неоднозначних стосунків із Джанні Інфантіно, всемогутнім керівником ФІФА. Доки справи розслідуються, бізнес триває...