Опит – вєлікоє дєло. П’єса Олександра Петракова у п’яти стадіях
"Та не в тім сила. Тут опит получається. От я не знав, як викручуваться, коли тебе схоплять за висок, а тепер знаю… Вік живи, вік учись… Ну… ну?" – фразу героя твору Карпенка-Карого можна перенести на безліч життєвих ситуацій, але навіщо ходити далеко, якщо найбільш очевидна стоїть просто навпроти тебе.
Петраков та національна збірна України разом усього три місяці, однак здається, що вже набагато довше. І сталося за цей час стільки, що вже можна скласти не одну п’єсу. Найяскравіше – поведінка тренера та його цитати.
Лише літературою тут не обійтися, а тому варто звернутися ще й до психології. Вона стверджує, що під час різких та неприємних змін людина проходить п'ять стадій усвідомлення неминучого: заперечення, гнів, торг, депресія і прийняття. Втім, іноді в підсумку виявляється, що зміни були не такими вже й неприємними.
Спробуймо змоделювати відчуття та переживання Олександра Петракова, озброївшись його висловами.
Заперечення. "Дуже тяжко. Вже нічого не хотів, зараз треба відпочити. Дуже тяжко…"
Спочатку в тебе шок. Він радше приємний, але шоком від цього бути не перестає. На тебе чекає щось нове. Ти давно мріяв саме про цей, вищий, рівень, адже на попередньому вже досягнув найбільшої вершини.
І перспективи, начебто, виглядають непогано. Ти знаєш усіх хлопців, бо майже кожен пройшов через твою молодіжку. Про це розповідаєш пресі й виглядаєш радісно-збентеженим. Але ж себе не обдуриш: збентеженості тут є більше, ніж радості. Попереду нова сторінка – головна збірна України.
Гнів. "Такі помилки в мене не робили навіть в U17".
Перші матчі не додають оптимізму, хоч команда грає непогано, а іноді навіть добре. Нічия у Казахстані? Ну що ж ти будеш робити, якщо твій захисник – Караваєв…
Із Маліновським теж проблеми. Образився, бачте. У Гасперіні він стільки сидів на лавці, а в тебе не посидить? Хай їде до свого Бергамо, і без нього впораєшся. Не терпіти ж таку відверту зневагу…
Ще й ці постійні порівняння із Шевченком. Кляті ЗМІ. Можливо, варто піти на повний контакт – так, щоб не у флешзоні і не біля Гливинського, а в неділю ввечері на прямий етер. Туди, де сидить Леоненко. Чого боятися? У тебе ж правда – ти й сильніший.
Торг. "Правда в нашій країні нікому не потрібна".
Не на таке ти розраховував. Ти ж із чистою душею, все розповів як є. А тебе ще й травлять. Добре, що вже пояснили, як потрібно поводитися. От і відкривайся їм тепер... Більше подібних помилок ти точно не повториш.
Депресія. "Так буде завжди".
Сказано – зроблено. І байдуже, що сказано лише 37 слів. Треба ж було показати, що й ти маєш гордість.
Відступати нікуди. Новини про голи та асисти з Італії чути гучно, але ти вже зробив свій вибір: три центральних захисники, вертикальність, простота та Сидорчук… Агов, ми ж не іспанці і ніколи ними не будемо.
Результат, щоправда, неоднозначний – перемога та чергова нічия. Знову кляті 1:1. Тут і Львів не допоміг.
Прийняття. "Опит – вєлікоє дєло".
Дуже зручно, коли все можеш вирішувати сам. Маліновського вже повернув, досить із нього стояти в кутку. Та й не конфлікт це був зовсім. Знову щось ці ЗМІ собі роздули. Ох, вони вміють…
Долю виходу до плей-оф відбору теж можна вирішувати самому. Фіни ж точно не обіграють Францію, а тому вигравай у Боснії – і Катар стане ближчим. Справжній матч року!
Єєєєє!!! Перемога! Друге місце! Тебе називали тимчасовим, а вже завтра Павелко надасть тобі права адміністратора.
Ти мріяв про Чемпіонат світу – можна й далі продовжувати це робити. В нинішній ситуації це є позитивним підсумком. Про можливість зустрічі з Італією чи Португалією будеш думати пізніше. Зараз – можна трохи відпочити. Піти перечитати "Сто тисяч" чи що?..
Андрій Дунець, Чемпіон