Синіми та жовтими нитками. Легендарному прапору "Боярка з вами" – 25! Пошитий дітьми, замотаний на воротаря, пропалений вогнем та епохами

25 вересня київське Динамо розпочне свій шлях у Лізі Європи сезону 2024/25. Середина-кінець вересня – завжди відчутне піднесення мільйонів українських вболівальників.

Якими б не були результати славетного клубу. За часів Незалежності, саме з кінця 90-х, почалася нова віха. Вона народила чимало футбольних зірок, виховала нові покоління вболівальників. І саме їм належить один з найвідоміших атрибутів масового вболівання – велетенський прапор "Боярка з вами".

Мені 16-й минало, я прапор шив на стадіон

Якщо прапор "Боярка з вами" не потрапив у трансляцію – значить показ матчу був неповноцінним – жартували свого часу телевізійники. Великий за розміром, та й за історією, стяг завжди виділявся на трибуні ще "Республіканського", а потім й "Олімпійського". Він підкупляв своєю стабільною присутністю на міжнародних іграх. Став таким собі брендом звитяг українського футболу в період його підйому. І саме ці осінні дні – навіюють про великі європейські битви тих часів…

Вже й "Динамо" не трощило "Барсу" та "Реал", вже й збірна після вильоту словенцям в плей-оф провалила "наша мета – 2002" і вийшла на ЧС 2006, вже й домашнє Євро відгриміло… Змінювались легенди та епохи, і лише "Боярка з вами" – завжди була з нами. І в кого зараз не запитай – всі його бачили. Якщо не на стадіоні, то в телевізорі.

Футбольне полотно пережило всю сучасну історію українського футболу, – гордо каже 42-річний Олександр з Київщини. У Боярці він з друзями в юні роки дав життя легендарному знамену.

Герой нашого матеріалу згадує як захворів на футбол в 1995-му – після перемоги "Динамо" над грецьким "Панатінаїкосом" в ЛЧ. Кияни тоді нарвались на дискваліфікацію після відомої історії. Але вірус вже пішов в маси. Країну охоплювала масштабна футбольна лихоманка. І жодні карантини та "бани" її спинити не могли.

Часи були буремні, але ж які романтичні…

Ці руки нічого не ткали

"Ми з пацанами наприкінці 90-их активно грали в футбол, а у 2000-му створили футбольну команду "Фанат". Грали на Києво-Святошинський район. От всі ті хлопці й стояли у початків прапора "Боярка з вами". Ми божеволіли від футболу і вирішили пошити його, щоб яскраво вболівати", – згадує фанат зі стажем Олександр.

Аматорська команда "Фанат"

Чоловік розповідає, що спонсором ідеї з прапором був його старший брат.

"Він дав тканину, кожну літеру ми нарізали смужками. Шили руками, по дві букви на кожного розподілили. Тому, мабуть, літери такі кострубаті вийшли. Нам було по 16-18 років, досвіду шиття ніхто не мав, як бачили, так і робили, вчилися в ході процесу. Але в нас "горіли" руки, очі. Усі тоді були по футбольному заведені. Ми, як і "Динамо" не бачили перешкод на своєму шляху…"

Величним прапор стане з часом. А спочатку він був великим. П’ять метрів на три! З часом полотно довелося вкоротити.

"Ми займали постійно верхній ярус, бо прапор треба зручно розвісити. Але ширина аж 3 метри, тому й він звисав забагато і заважав дивитись матч останнім рядам нижнього ярусу. Ми по шву в центрі та знизу підвернули його і підшили. І вже на оновлений варіант поставив автограф Олександр Пономарьов. Він тоді виконував наживо гімн України перед матчами", – ділиться спогадами пан Олександр.

Уболівальник запевняє, що "Боярка з вами" – навіки. Продати відомий стяг комусь на сувенір – ні!

"Нам ніхто не пропонував продати, але ми б ніколи й не пішли на таке. Ні за які гроші! Це наша історія, у ньому всі наші спогади. Я ще буду з ним та з внуками ходити на "Олімпійський".

Операція "Ы"

"Боярка" мандрувала й Україною і світом. Одна з цікавих історій сталася під час його подорожі на ЧС-2006 в Німеччині.

Мюнхен, чемпіонат світу-2006

"В нашій команді "Фанат" був голкіпер, високий – за два метри ростом, Дімка Ніколаєнко, він тоді розжився квитками й помчав з хлопцями до Німеччини з прапором. Україна ж вийшла на ЧС, як таке пропустити!

Але пройти з великим прапором на стадіон було непросто. Вдалося лише на один матч, проти Саудівської Аравії (4-0). Наші друзі розтягнули цей прапор і Дмитро в нього замотався як у фільмі "Операція Ы". Він стояв, а хлопці його закручували. А коли його обшукували на вході, ну, то він був трішки "повненьким".

Розмір – має значення!

Ще одна історія пов’язана вже з домашнім Євро-2012.

"На "Олімпійський" ми його, загалом, заносили спокійно. Хоча на домашньому Євро, вже й не пам’ятаю чому, але на перший матч зі шведами він не потрапив.

А коли я поїхав з прапором на "Донбас Арену", то мені його не дозволили занести. Я намагався довести, що це легендарний прапор, він має велике символічне значення. Але не переконав. Стюарти казали, що в них є міжнародні вимоги для таких турнірів – прапор має бути не більшим півтора на два метри й з написом не кирилицею, а латиницею. Тому він пролежав увесь матч у шафі-сховищі. Може й тому ми тоді французам програли. То фартовий стяг".

НСК Олімпійський, Євро-2012

Бурхливі хвилі стадіонного цунамі

Попри постійні мандри та пригоди – стяг досі в добротному стані. За майже 25 років, його прали кілька разів.

"Він десь пропалений, якщо придивитись, недопалки в нього летіли. Це ж стадіон, десятки тисяч людей, всяке бувало за більш ніж 20 років. Він битий, "покоцаний", ми його не реставрували, не хотіли порушувати ідентичність", – каже Олександр.

І зазначає, що він та його друзі були "пещеними", але відданими вболівальниками київського "Динамо" та національної збірної.

"Ми ніколи не були "ультрасами". Але ми були палкими вболівальниками, не такими, які просто їдять насіння. Ми знали всі кричалки, з футболу приходили захриплими. Але при цьому ми були пещеними. Ходили переважно на міжнародні матчі – Ліга Чемпіонів, Ліга Європи, збірна. В українському чемпіонаті – на "Дніпро" та "Шахтар".

Я колекціонував квитки – в мене їх було понад 200, на кожному писав рахунок гри. А ще пам’ятаю, як у відеомагнітофон вставляв касету і біг на футбол! Бо на трибуні ми працювали – хвилю запускали, заводили людей – здебільшого це спиною до поля, тому багатьох історичних голів я наживо так і не побачив. Але ще обов’язково побачу…".