Втік від нареченої, побився з Індзагі та відроджує захист Мілану: вершини й дно Массіміліано Аллегрі
У свої 58 років Массіміліано Аллегрі неймовірно успішний.
За плечима у наставника Мілана 6 скудетто, 4 Золоті лавки та інше, що традиційно вручають переможцям.
Авжеж, він переможець. Серійний.
І ще дуже непроста людина.
Сьогодні, в день матчу Ювентуса з Міланом, Чемпіон розповідає вам про тренера, що визначив останнє десятиліття для обох італійських грандів.
***
"В житті я накоїв чимало дурниць. Ніхто й ніколи б не заклався, що я стану тренером. Навіть чашку кави б не поставили. Про мене казали, що я божевільний".
По-чесному, так і було.
Це не одна з тих історій про успішний успіх з гламурних журналів, що давно набили оскому. Навпаки!
Пахло ганьбою у 1992-му, коли в Corriere dello Sera вийшла замітка "Футболіст покинув наречену в останній момент". Вони з Ерікою зустрічалися 7 років, відколи їм було по 17. Обоє з-під Ліворно, її дуже любила його сім’я. В переддень весілля, однак, Макс добряче набрався і вирішив, що все відміняє.
"Добре хоч зараз, а не після весілля", – видихнув тесть.
Отак Аллегрі вперше прославився на всю Італію в 24 роки.
А вже вдруге – у сезоні-1992/93, коли Пескара фінішувала останньою в Серії А, проте грала найхоробріше за всіх. 5:1 з Ювентусом, 4:5 з Міланом, 4:3 і 3:5 з Анконою – отакі рахунки.
Ту команду тренував Джованні Галеоне – великий майстер малих арен. Про Аллегрі він казав, що це "найрозумніший гравець з усіх, яких мав". Ще до старту сезону він пересунув Макса з треквартисти вглиб поля – поближче до Дунги. І ось там він і вибухнув 12 голами.
Навіть зараз Аллегрі називає Галеоне своїм вчителем.
Це у нього він навчився, наприклад, довіряти психології більше, ніж тактиці. І що усмішка на обличчях важливіша за схему.
А що кар’єру на полі не зробив – на то були причини:
"Пам’ятаю, якось сидів в класі, і вчителька розсердилася на мене за щось, а я сказав собі, що може, я не призначений бути хорошим учнем, але можу бути хорошим директором. І на футбольному полі, навіть підлітком, я теж хотів бути директором. Чесно кажучи, неслухняним я був. Мав кілька палких дискусій з тренерами".
Позаочі ж казали, що і гроші спускав на ставках, і навіть в скандал з договірняками вляпався.
Був 2000 рік, і Аллегрі догравав у Пістоєзе, коли купу народу звідти засудили до дискваліфікацій, і його в тому числі. Потім, щоправда, все відмінили, але осад лишився.
Він хотів бути директором? Але яка школа могла його найняти з таким резюме? Починати довелося з аматорів.
"Час, проведений у провінції, безцінний. Кожен, хто мріє про великий клуб, спочатку має навчитися виконувати цю роботу", – Пеп Гвардіола на цьому місці сміється.
***
"ЗМІ часто говорять про схему, про математику. 3-5-2, 4-2-3-1. Вони питають мене, що я виберу? Але на полі все набагато складніше. З м’ячем 3-5-2, без нього ще якесь бла-бла-бла.
Важливі форма, дисципліна, інстинкти. Причому інстинкти, думаю, найважливіші. Коли я їм не довіряю, коли сумніваюся в собі – тоді й роблю помилки".
Якщо так, у молодості Аллегрі в собі не сумнівався жодного разу.
У 2008-му він вперше в історії вивів Сассуоло до Серії Б.
Далі перебрався до Кальярі в Серію А, де стартував з 5 поразок, проте згодом переміг навіть Ювентус в Турині (3:2) і посів 9-те місце – найкращий результат остров’ян за 15 років. Для команди, де зірками були Алессандро Матрі й Андреа Коссу, то був прорив. Серія А навіть назвала Аллегрі тренером сезону, розчарувавши такого собі Жозе Моурінью.
Берлусконі та Галліані якраз завершували еру в Мілані, і підписання вже визнаного на Сардинії Аллегрі стало їхнім останнім тріумфом.
У 2011-му він виграв їм скудетто з першої ж спроби – і це попри старіння сенаторів.
Що було далі?
"На другий сезон Мілан втратив титул через атмосферу, – спалив контору Джанлука Дзамбротта. – Для перемоги треба, щоб всі рухалися в одному напрямку, але в Аллегрі були обрані та решта. Якось напередодні важливого матчу він сказав, що його б влаштувало, якби нас було 14".
Ще якась телеведуча Чечілія Капріотті заявила, як Макс "підкатував" до неї одночасно зі Златаном Ібрагімовичем, що привело до розбірок в роздягальні:
"Я знаю Златана і переконана, що було гучно і зовсім не чемно".
Повага до тренера стала танути на очах.
Вже скоро й Дженнаро Гаттузо з матюками накинувся при всіх, не потрапивши до заявки, а там і Робіньйо вирішив кулаками проблему вирішити.
Ну, і Зеєдорф. Всезнаючий, зарозумілий Зеєдорф, у якого рот не замикався ні на секунду:
"Він говорив, говорив, говорив. Мені повіситися хотілось. Якось я відповів: "Кларенсе, якби всі були, як ти, мені і 700 годин в добі не вистачило б".
Усе це разом обвалило результати Мілана навіть сильніше за фінансові проблеми, що змусили продати Ібру й Тіаго Сілву до ПСЖ.
Аллегрі став підозрілим і ревнував вже не Чечілію, а сам клуб.
Якось він прийшов до Піппо Індзагі, що тоді тренував Прімаверу, але не поговорити, а почубитися через чутки, що той хоче зайняти його місце. Жах! Один кричав, мовляв, "скажи це вголос", інший відповідав, що "у Мілана нема тренера!"
У січні 2014-го все було скінчено. Аллегрі нарешті вигнали.
Мілан же покотився вниз.
"Коли я там був, ми фінішували 2-ми, 3-ми, боролися за ЛЧ. Тепер у них зовсім інші проблеми".
Лише через багато років в книжці Макс визнав, що сам наламав дров, не впоравшись із легендами:
"Я помилився. Не зрозумів, що в команді було багато досвідчених гравців, які проводили останні сезони. Слід було вести себе інакше".
***
Спершу дурниця, за тим рефлексія – це класичний Аллегрі.
В Турині пам’ятають.
Тут його тімбілдінг, що був ахілесовою п’ятою в Мілані, вже викликав хіба що оплески від усіх знаючих та причетних.
"Важливе вміння Макса – дати гравцям відчути себе важливими. Навіть тим, хто не є основними виконавцями", – захоплювався Марчело Ліппі і навіть зізнавався, що бачить у Аллегрі молодого себе.
Величезний, але й заслужений комплімент.
У підсумку тренер, якого тіфозі зустрічали гнилими помідорами, не лише здобув для Юве 5 скудетто у 2014-19 роках, але й по-новому розкрив Кінгслі Комана, Пауло Дибалу, Альваро Морату, а втрат Артуро Відаля, Андреа Пірло й Поля Погба ніби й не помітив завдяки вдалій ротації.
Також це Макс разом з Антоніо Конте назавжди асоціюється із найнадійнішою обороною новітнього Кальчо – Бонуччі, К’єлліні та Бардзальї.
Ну, і ще два фінали ЛЧ у 2015-му та 2017-му – це теж він.
Його попередник Конте бідкався, що "не замовить обід в ресторані за 100 євро, якщо в кишені є тільки 10". У Макса, однак, майже вийшло.
"Коли Манджукич пробив у падінні через себе, я подумав: "Ого, можливо, це наш шанс".
Згодом, правда, Аллегрі визнав, що Юве "мав особливих гравців, та в Реала їх було більше".
Авжеж, передусім мова про Кріштіану. В якийсь момент у Турині повважали, що секрет у португальцеві, тож виклали 100 млн і підписали легенду собі. Втім, лише для нової капітуляції.
У Зідана в Мадриді Роналду пробивав з-меж штрафного 130, 100 і 123 рази за сезон відповідно, а в Турині – лише 81.
Аллегрі не вмів використати його правильно, не знайшов свого Бензема.
Не адаптувався.
Для тренера, який всюди наголошував, що "клуби й міста мають власну ідентичність, а його робота полягає в адаптації , а не нав’язуванні чужої концепції", це був провал.
Вони попрощалися як друзі.
"Є ті, хто виграє завжди, і ті, хто не виграє ніколи", – резюмував директор Фабіо Паратічі.
А пізніше того ж року УЄФА влаштував зустріч 12 топтренерів Європи, і Аллегрі туди запросили, хоч він був єдиним безробітним з усіх.
***
"Хтось штучний тренер, хтось природжений. Я – природжений. Мені не треба годинами дивитися футбол", – до всіх гріхів Макса сміливо додавайте нескромність.
Він любить говорити про себе; згадувати батька, що працював в порту; дідуся-каменяра, з яким ходив на іподром:
"Федеріко Тезіо – найвидатніший коняр в історії – казав, що можна зрозуміти, як бігтиме кінь за тим, як рухаються його ноги вранці. Те саме й футболісти. Треба бачити, як вони рухаються. Око – найважливіше".
На рахунку Аллегрі чимало вдалих рішень, як-от ромб із Пірло в основі та Відалем на вістрі, проте сам він себе тактиком не визнає. Каже, що навіть комп'ютером не користується.
Або олдскул, або дуже хоче ним бути.
"Зрештою важливий тільки результат. Якщо виграв – ти хороший, якщо програв – ні. Всі пам’ятають той гол Роналду, а не що було до нього".
Чи це насправді достеменно так?
У свою другу каденцію у 2021-24 Аллегрі не дав результату в Юве, програвав навіть Маккабі Хайфа, але його не раз виправдовувало божевілля навколо клубу.
"Стара синьйора" мучилася на тлі злочинів Ради директорів та особисто власника Андреа Аньєллі, які сфальшували фінзвіти, за що з команди зняли 10 очок і відсторонили від єврокубків-2022/23...
...На тлі драми Поля Погба, якого впіймали на допінгу, а згодом виявилось, що його також шантажували друзі дитинства і навіть рідний брат.
...Після звинувачень і річної дискваліфікації юного таланта Ніколо Фаджолі за ставки на власні матчі.
...Без головного союзника часів першої каденції Беппе Маротти і з Крістіано Джунтолі, котрий з першого дня тренеру не довіряв.
А тим часом Аллегрі ще й судився з колишньою Клаудією Угі, яка нібито витрачала аліменти на себе й дитину від іншого шлюбу – і процес програв.
Просто тотальний безлад.
Після того, як Юве здобув Кубок Італії-2024 у фіналі з Аталантою, Аллегрі від напруги вже забув хто він і де – заробив вилучення, побив ногою освітлення декорації, вимагав зустрічі з головою суддівського корпусу Джанлукою Роккі, показував непристойний жест Джунтолі, а наостанок ще й головреду Tuttosport Гвідо Вак’яго погрожував:
"Він сказав мені: "Ти довбаний редактор. Пиши в своїй газеті правду, а не те, що доручає клуб. Я знаю, де тебе знайти, повір. Я прийду і відірву обидва вуха".
Ага, це все ще був той божевільний, що втік з-під вівтаря, а тоді ледь не побився з Іброю за жінку.
Той-самий, хто напав на Піппо і грав на контору в Пістоєзе.
Обізнатися було неможливо.
***
І ось зараз знову Мілан, адже попри все в роботі Аллегрі досі один з найкращих.
Кумедно вийшло. Ще влітку 2024-го Златан на пресконференції оголосив: "Ми вивчили, як Фонсека готує гравців, як формує команди, і хочемо принести щось нове на "Сан-Сіро". Хочемо атакувальний футбол".
І що отримали через рік? Россонері знову очолює адепт оборони, з яким команда пропускає менше голу за матч.
Понад те, у нього 4 перемоги в 5 стартових турах, а Сандро Дель П’єро запевняє, що ця версія Мілана гідна скудетто.
Хе-хе.
"Атака збирає стадіони, а захист виграє трофеї", – кажуть в НБА.
А Нельсон Мандела любив повторювати: "Я ніколи не програю. Я або виграю, або вчусь".
От десь так живе і тренує Макс Аллегрі.
Не філософ, як Гвардіола чи Гасперіні. Не харизматик, як Моурінью або Клопп. Не безумовний авторитет, як Анчелотті.
Натомість просто звичайна людина із купою вад, проблем, але й талантом, який іноді їх затіняє, а іноді ні.
І як буде сьогодні з Юве?
Та як звичайно – або перемога, або урок, який він пережує і використає в другому колі. А може, й у наступному сезоні.
Куди спішити? Макс все ще завидний жених!
"Я знаю, яким буде мій завтрашній ранок. І наступний. І ранок після нього. Ми спробуємо знову потрапити на прем’єру в Ла Скала. Переваги нашої опери в тому, що тут щороку нова вистава".