Футбол у Ватикані: Папа тролив МЮ, Трапаттоні тренував збірну, а перший матч завершився бійкою
Сьогодні почнеться конклав, який вибере нового Папу, і до нього Чемпіон розповідає, як влаштований футбол у найменшій суверенній державі на земній кулі.
***
"Жорстка нога" Франциска
"Я пам'ятаю м'ячі із ганчірок, "pelota de trapo". Шкіряні в ту пору були ще дорогими, а гумові ніде було купити. Але й цього вистачало нам, аби повеселитися.
Майданчик розташовувався біля нашого будинку. Але я не був там серед найкращих. Якщо чесно, то я був з тих, кого в Аргентині називають "pata dura" ("жорстка нога"), і тому мене ставили на ворота".
Хорхе Маріо Бергольйо сміявся, згадуючи старе.
До самої смерті понтифік пишався, що не пропустив жодного домашнього матчу сезону-1946, коли його Сан-Лоренсо став чемпіоном Аргентини. Вони з батьком тоді ще й на поле вибігли, аби радіти з командою.
Майбутній Франциск не міг вибрати вдаліший клуб для вболівання, адже Сан-Лоренсо заснував священник Лоренсо Масса, а його гравців прозивають "Святими".
Наклав футбол відбиток і на його світогляд, бо Сан-Лоренсо з району Боедо в Буенос-Айресі, де живе один робітничий клас. Тут-то він і "полівішав", заприязнився з біднотою.
Просування у церковній ієрархії нічого не змінило. В 90-х у ранзі столичного архієпископа Франциск взяв за звичку освячувати роздягальню Сан-Лоренсо перед матчами, і одного разу потрапив під гарячу руку тренера Альфіо Басіле:
"Хто цей священник? Нехай йде звідси негайно!"
Ну, але це лише епізод.
Так-то клуб пишався своїм фаном і після сенсаційної перемоги в Копа Лібертадорес-2014 негайно повіз трофей до Ватикану.
А в нього що? Членський квиток клубу! Емоційні аргентинці вже пов'язали його номер "88235" з божественним провидінням – мовляв, Папа прожив 88 років, а помер в 2:35 за Буенос-Айресом.
Ну, і ще Сан-Лоренсо обіцяє побудувати новий стадіон та назвати його "Хорхе Маріо Бергольйо".
Слабко віриться. Аргентина давно в економічній кризі.
Не бачив матчів Мессі
Все через трагедію. Так вийшло, що футбол "вбив" його батька.
У 1990-му той був на стадіоні Сан-Лоренсо і під час святкування голу переніс серцевий напад. Лікарі прибули запізно.
Бергольйо важко це переживав і поступово дистанціювався від гри, дивився лише по телевізору, а потім і його перестав вмикати:
"Я встав і пішов. Ніби Бог казав мені, що це не для мене".
Вже як Папа він зізнався, що порушив клятву двічі – після авіатрощі в Буенос-Айресі в 1999-му та після терактів в Нью-Йорку в 2001-му. А от заради футболу – ні разу.
"Іноді мене питали, чи я більше схожий на Мессі чи Маскерано? Але я не знав, бо не бачив їхніх матчів".
Він лише читав про них. Був своєрідний ритуал: щоранку швейцарський гвардієць із охорони залишав на столі свіжу газету з результатами матчів чемпіонату Аргентини, яку понтифік "непомітно" забирав собі.
Кумедний анекдот розповідала й професорка богослов'я Даремського університету Анна Роулендс – у неї Папа на першій же зустрічі запитав про улюблений клуб:
"Я сказала, що народилась в Манчестері і з народження є відданою уболівальницею МЮ. На це він розреготався, повернувся до помічника і сказав: "От бачите, в неї мусить бути почуття гумору!" Папа вмів знаходити спільні теми й був простою людиною, як ми всі".
Отже, навіть особисте лихо не відвернуло Бергольйо від гри назовсім.
Він радо правив меси на стадіонах не в дні матчів, і в Марселі заробив ось таке корео від ультрас.
До нього тягнулися футболісти, і він всіх приймав. Не лише Мессі чи Марадону, а й скромні команди, як-от Сельту чи Спецію. Ніколи раніше у Ватикані не бачили стільки футболістів.
Без Франциска футбол у Ватикані заглохне?
Та ні, звісно.
Але найімовірніше, профі перестануть приїздити щомісяця, і гра повернеться в аматорське русло.
Літопис гласить, що вперше в межах Ватикана протофутбольний матч зіграли у 1521 році в присутності Папи Лева Х.
Ще далі були події 1947-го, які не люблять згадувати. Суть така, що команд було чотири, і у фіналі папські прибиральники зійшлися із працівниками фабрики Сан-П'єтро, та матч не дограли – почалася масова бійка, до якої долучились в тому числі й глядачі із числа священнослужителів. Коли Папа дізнався, то наклав на футбол сувору заборону.
Її зняли лише в 1972-му – і відтоді у Ватикані вже грають регулярно.
Постійне населення країни, що розташована в межах Риму, лише 800-900 чоловік, тож тут не до якоїсь селекції.
Останніми роками у ватиканському футболі домінують SS Hermes Musei Vaticani – команда реставраторів папських музеїв. Також є свої команди у швейцарських гвардійців, фабрики Сан-П'єтро, папської бібліотеки, телебачення, пошти Ватикану, газети L'Osservatore Romano.
Окрім чемпіонату тут з 1985-го розігрують ще й Кубок, який носить ім'я кардинала Серджіо Вальчі, що опікувався футболом від 1972-го і до своєї смерті в 2012-му.
Тренування проводять в неробочий час, ігрові дні – понеділок та вівторок. Стадіон у Ватикані – за 400 метрів від собору Святого Петра.
Головна зірка всіх часів – такий собі Бруно Маріотті, який грав за ватиканську пошту і розривав усіх на досвіді, набутому в молодіжці Роми.
На цей футбол смерть Франциска, звісно, не вплине – він був і залишатиметься, це вже частина ватиканського побуту.
"Папський Мундіаль" – що це?
А це про Кубок Клерікус – змагання, що вперше організував у 2007-му кардинал Тарчізіо Бертоне.
У римо-католицької церкви сотні семінарій по світу, от вони між собою й змагаються.
"Мундіаль" – бо реально представлений весь світ. Останній раз приїхали 355 семінаристів із 56 країн! Найбільше традиційно привозить Латинська Америка, але виграють найчастіше африканці.
Грається Кубок Клерікус на штучному покритті.
Цікавий нюанс: тут нема жовтих і червоних карток, зате є сині. Гравець, що таку картку отримав, вибуває з гри на 5 хвилин і сідає на "лаву спокути".
Бертоне був головним вдохновителем турніру, а ще палким уболівальником Ювентуса. На попередній посаді архієпископа Генуї він якось навіть коментував матч по радіо.
"Якби ми просто зібрали своїх студентів із бразильських коледжів, то вже мали б конкурентоспроможну футбольну команду", – якось заявив Тарчізіо.
Його, однак, ніхто не підтримав.
Бергольйо, бувши папою, виступав строго за аматорський спорт у Ватикані, і навіть професіоналів залучав саме до нього. Так, у 2014-му, 2016-му та 2022-му Папа збирав Міжрелігійні матчі за мир, де збирав гроші на Scholas Occurrentes – мережу шкіл для нужденних.
Хав'єр Дзанетті організовував всіх, і там були Марадона, Баджо, Роналдіньйо, Стоїчков, Буффон, Футре і багато-багато інших... християн. Решта не приїхали.
У 2014-му грав там і Шева, який попросив Папу молитися за Україну, де починалася війна.
Бергольйо природньо найбільше тягнуло до Марадони, якого він при всіх запитав – то він чи Пеле?
"Мессі", – відповів на те Дієго.
Вони можуть увійти до УЄФА та ФІФА?
Жодних шансів.
Наразі Ватикан – одна із дев'яти суверенних країн, які не є членами ФІФА, і так воно й залишатиметься.
А взагалі у нього є свої збірні – чоловіча й жіноча, проте це чисто виставкова історія.
Їхній дебют був у 1994-му проти дублю збірної Сан-Марино – і все закінчилось нічиєю 0:0.
Далі був ще понад десяток матчів з аматорами, такою ж неофіційною збірною Монако, благодійними фондами та державними установами. Перемагали чотири рази, і головна вікторія - над Китаєм U23 у 2008-му (4:3). Для Піднебесної то була вселенська ганьба.
Найвідоміша постать у цій збірній – легендарний тренер Джованні Трапаттоні, який очолював її у 2010-му в матчі з Фінансовою поліцією Італії.
Проблеми? Передусім через різного роду активістів.
Так, у 2019-му жіноча збірна Ватикану мала грати із австрійським Маріахільфом, але ті прямо перед грою почали протест – мовляв, чому це католицька церква засуджує геїв та аборти? Довелося все згортати.
"Ми тут заради спорту, а не політичних чи інших меседжів", – казав очільник папської асоціації футболу Даніло Дзеннаро.
З цих же міркувань він відмовився від CONIFA – асоціації невизнаних територій, де грали, прости господи, Абхазія і Угорці Закарпаття.
Розумний чоловік цей Дзеннаро, а в роки папства Бергольйо був ще й впливовим.
Як буде далі – це конклав вирішить.
Папи – перш за все люди. Кароль Войтила любив театр, а Алоїз Ратцингер – Моцарта. Футболу пощастило з Бергольйо; він так і увійде в історію – як поки найбільш футбольний папа за всі часи.