Улі Генесс – баварський Бернабеу. Він вижив у авіатрощі, відсидів за несплату податків і побудував ФК Голлівуд
Перед матчем Реала з Баварією іспанські ЗМІ невипадково прийшли за коментарями саме до нього.
74-річний Улі Генесс наразі лише почесний президент Баварії, проте його голос в Мюнхен досі звучить найгучніше.
Хто може йому перечити? Адже це він – людина, що збудувала бренд, який ми знаємо.
Коли Генесс тільки-но очолив справи мюнхенців, вони мали тільки шарфик і пару листівок...
Втім, це довга історія.
***
Не так-то й легко побудувати суперклуб.
У Реала був Сантьяго Бернабеу, з Міланом стався Сільвіо Берлусконі. А от Баварії дістався він.
Хто в Європі 1970-х не знав Улі Генесса? Фланговий нападник, що пробігав 100 метрів за 11 секунд. В усьому топфутболі тих часів хіба Олег Блохін міг повторити подібне.
Генесс був важливою частиною збірної ФРН, що виграла Євро-1972 та ЧС-1974, а також Баварії, яка тричі поспіль здобула КЄЧ у 1974-76 роках. І от другий з трьох цих титулів став для нього фатальним:
"З Лідсом я отримав дуже складну травму коліна. Лікарі сказали, що в мене на полі є від сили кілька років. І тоді я став приглядатися, як працює Роберт Шван".
Шван, хто не знає, був генменеджером тієї Баварії, яку обігрувало Динамо.
Ну, а Генесса змалку тягнуло до грошей.
Його батько тримав м'ясну лавку і часто лишав Улі за прилавком. Він перераховував всю касу, навіть якщо не вистачало 5 пфеннігів.
"Чорт забирай, ти ненормальний!" – сміявся Карл-Гайнц Румменігге, коли Генесс продав зйомку свого весілля за 25 тисяч марок.
З іншого боку, тільки така людина й могла збудувати суперклуб:
"Я зайняв кабінет Швана 1 травня 1979-го. Мені було 27 років. Я прийшов у сірому піджаку з блокнотом під пахвою. Там стояли стіл, тумбочка і телефон – нічого більше. Жодної секретарки. Я дві години подивився на телефон, що мовчав, і пішов додому.
Ніяких конкретних ідей в мене ще не було. Це вже потім... У мене був знайомий зі зв'язками в Кувейті. І я полетів туди".
***
Румменігге запевняє, що Генесс був піонером – і це правда.
Єдине уточнення – ті перші уроки маркетингу за кордоном він отримував разом з Францом Беккенбауером, який теж бачив у цьому майбутнє:
"В ту пору ми мали 12 співробітників, річний бюджет у 12 млн марок. Замість клубного магазину – кіоск, де лежав шарфик і три листівки. Ми їздили околицями заради спарингів за 10 тисяч. Я вирішив, що ми не маємо далі грати за такі гроші".
Улі та Кайзер подивилися на Ман Юнайтед, який тоді вважався еталоном ведення бізнесу в Європі.
Далі – політ до Сан-Франциско, де популярність атрибутики місцевих 49ers застала їх зненацька:
"Із Сан-Франциско я мав привезти для сину шкіряну куртку квотербека Джо Монтани. І коли я побачив магазин 49ers, я сказав дружині: "Якщо у Баварії теж колись у понеділок вранці для своїх дітей щось купуватимуть не лише звичайні фанати, а й банкіри та бізнесмени, то це означатиме, що в нас вийшло".
Ті часи були непрості для них, адже Гамбург якраз привіз Кевіна Кігана й претендував на КЄЧ, поки Баварія здувалася.
У підсумку на гегемона, прозваного ФК Голлівуд, її перетворили не голи Герда Мюллера, а маркетингова бізнесова стратегія Генесса.
В його еру замість 12 співробітників у них стало понад 1000.
Замість 12 млн марок – річний оборот у 978 млн євро в сезоні-2024/25.
Цілих 26 прибуткових сезонів поспіль!
"Мій спосіб роботи – це було навчання через роботу. Ми шукали і одразу ж пробували у себе," – мабуть, тільки так і можна побудувати суперклуб.
І ще треба бути трохи візіонером. Генесс першим в ФРН обґрунтував потребу в платних футбольних ТБ-трансляціях. З нього сміялися, називали скупердяєм, проте саме його неформальна група Aktion 50 Millionen наблизила це майбутнє в Бундеслігу.
"Улі – це щасливий випадок для Баварії. Як гравець, генменеджер, президент... Те, чим є клуб сьогодні; цінності, які він обстоює, це передусім його заслуга", – констатував Беккенбауер.
***
Кайзер виявився занадто аристократичним для такої роботи.
Він допомагав, виконував представницькі функції, але будівництво суперклубу – це й брудні задачі теж.
Генесс виконував їх майстерно.
Пам'ятаєте тренера Баєра Крістофа Даума, якого впіймали на кокаїні? Так-от аналізи взяли саме після слів Улі, типу, не вистачало нам наркоманів у збірній.
А скільки найкращих гравців Баєра, Дортмунда, Гладбаха, Вердера він буквально викрав? Баллак, Зе Роберто, Левандовський, Гуммельс, Гетце, Маріо Гомес, Ноєр, Лусіо...
Не Баварія вбила конкуренцію в Бундеслізі – це зробив Генесс, якому на початку 1990-х прибув допомагати Румменігге. Знаменитий дует! Калле витонченіший, обернений до світу. Улі – за традицію, Німеччину і без нальоту політкоректності.
"Ех, молодим я був нестримний. Зараз я набагато м'якіший в дискусіях", – каже Генесс. "Різниця в тому, що тоді я хотів піднятися на вершину. Мої сварки з Гельмутом Грасхоффом з Гладбаха чи Віллі Лемке з Вердера були легендарними. Я часто працював ліктями. Поки ти не на вершині, тільки так і можна".
І це саме Генесс подарував Баварії її 75-тисячну "Альянц Арену".
Гроші на дорогущий стадіон Улі взяв, залучивши міноритарних партнерів. За свої 8,3% акцій Adidas сплатив 77 млн, Audi – 90 млн, Allianz – 110 млн.
Ще 75% акцій залишаються в клубу, який виплатив всі взяті на будівництво кредити на 14 років раніше, ніж планувалось. Коли на рахунках 492 млн власного капіталу, це не проблема.
"Стадіон, відкритий у 2005-му, вивів нас в інший світ. Матчі стали подією. У нас аншлаги на "Гайденгайм", а у 1970-х навіть на Беккенбауера й Мюллера не приходило більше 35 тисяч", – каже Улі.
А його не менш легендарний товариш по збірній ФРН Гюнтер Нетцер зауважує: "Улі часто зображали ворогом, але йому було байдуже. Він дбав не про своє добре ім'я, а про репутацію клубу. Він бореться за свій клуб усіма методами. В цього його велич".
***
Лише раз власне ім'я Генесса вийшло на перший план – це сталося в 2013-му.
Ніхто не святий, а Улі на німб і поготів не претендував, проте ті викриття все одно здивували.
Спочатку преса, а тоді прокурори виявили, що він десятиліттями виводив гроші у швейцарський банк, а тоді... втрачав мільйони, невдало граючи на біржі. Найуспішніший футбольний менеджер Німеччини був ігроманом!
Це дивовижно, як обернулася в ті дні його доля.
Про звинувачення Генессу повідомила під час вечері особисто канцлерка Ангела Меркель, уявляєте?
І от настає березень 2014-го, суддя Руперт Гайндль відмовляє йому в угоді зі слідством – і Генесс отримує 3,5 року ув'язнення за несплату податків.
Його відвезли до Ландсбергерської в'язниці, де у 1920-х після Пивного путчу сидів Адольф Гітлер і писав свою Mein Kampf.
Телефон і телевізор – під забороною. Дружина могла навідувати його раз в тиждень. Робота комірником приносила 1,12 євро в годину. Все, що лишалося, це пригадувати, як члени Баварії провели його за ґрати овацією.
"Я справді ухилявся від сплати податків. Розумію, що явка з повинною нічого не міняє. Я сподівався, що вона врятує мене від ув'язнення. Я був свинею і засранцем, приховавши від держави 30-35 млн. Тепер я зроблю все, аби повернути, що зможу", – ось що він їм пообіцяв.
А чи змінила його в'язниця?
Складно сказати напевно. Він багато займався благодійністю – в тому числі напоказ, щоб швидше випустили.
Також переживання відбилися на його здоров'ї – він помітно осунувся, постарів.
Після року цілодобового ув'язнення тюремники вирішили, що Генесс достатньо розкаявся, і дозволили йому повернутися до Баварії тренером дітей. Єдина умова – ночувати він повертався у камеру.
Тим часом президент Баварії Карл Гопфнер при наближенні Улі одразу виконав "хенде хох":
"Якщо Генесс захоче повернутися на пост, то я, звісно, піду".
***
Зараз видається, що даремно він повернув собі пост у 2016-му, але так влаштовані люди. Мало хто йде в ідеальний час.
Після тюрми Генесс нагадував слона в посудній лавці – надто незграбний, архаїчний для футболу шейхів та антирасистів.
Його ставка на "своїх" не працювала – згадайте хоча б Кана й Салихамиджича.
Небажання витрачати по 80-100 млн за гравця призвело до того, що Роббен та Рібері залишалися незамінними навіть у ветеранському віці.
Чи не вперше він не ладнав і з Румменігге, що виступав за зміни.
По суті, відхід Генесса в 2019-му зробив послугу і клубу, що невдовзі рвонув вперед, і самому Улі, який сконцентрувався на сімейному ковбасному бізнесі та відтоді виступає невичерпним джерелом байок для німецьких ЗМІ.
Ще б пак! Чого варта хоча б історія про авіатрощу 17 лютого 1982-го? Генесс полетів з чотирма друзями легкомоторним літаком на матч ФРН – Португалія, і... нічого не пам'ятає:
"Мене врятувало те, що я дуже хотів спати, для чого перебрався у хвіст літака. Думаю, ні на якому іншому місці шансу вижити не було б. Коли дивишся на фото з місця падіння, то неможливо повірити в те, що хтось взагалі вижив, причому без серйозних травм. Мабуть, тоді я опинився під захистом ста тисяч ангелів-охоронців. Праве заднє сидіння залишилося єдиним, що практично не постраждало від удару об землю".
А як він їздив до Порту за Рабахом Маджером? "Дракони" були проти переговорів, тож Генесс інкогніто прибув до Лісабона, а звідти попутками – до Порту, де зупинився у будинку навпроти.
Або трансфер Роке Санта-Круса – у 1999-му Улі вирушив по нього до Парагваю, де у одній кімнаті вів переговори, а в сусідній у цей час сиділи 25 репортерів та родичів!
Генесс допоміг врятуватися від банкрутства десятку клубів, і навіть трохи доклався до порятунку Борусії Дортмунд на початку 2000-х.
Вони із Беккенбауером врятували від ранньої смерті Герда Мюллера, що вже валявся п'яний в канавах.
Улі підтримував сім'ю Брено, коли той сів, а у коридорах Баварії розказують, як він сплатив всі борги доглядача газону, який підсів на ставки.
Велика людина!
Складна, неоднозначна – так! Але, мабуть, тільки вони й мають шанси збудувати суперклуб. У простака не вийде; він загубиться серед цифр, стратегій та чужих амбіцій, де людина людині вовк.
Інша справа Улі – найбільший вовк Бундесліги та один з найзубастіших у Європі.
Іспанці знають, до кого йти за інтерв'ю. Вся нинішня Баварія – його спадщина; мільярдний бізнес, який Генесс збудував, розпочавши з блокнота, шарфика і трьох листівок.
Телеграм-канал автора: Футбольні історії