Історія дня. Як найкращого українського арбітра довічно відлучили від футболу
У 2010 році УЄФА довічно відлучив від футболу кращого українського арбітра Олега Орєхова. У провину йому було поставлено контакт із злочинним угрупуванням, що займається букмекерськими махінаціями. Таке рішення УЄФА стало першим в історії європейського футболу.
5 листопада 2009 року Орєхов обслуговував матч групового етапу Ліги Європи між швейцарським Базелем і болгарським ЦСКА, який завершився з рахунком 3:1. На думку прокуратури німецького Бохума, українець зустрічався зі злочинцями, які нібито пропонували йому 50 тисяч євро в обмін на "правильний" результат поєдинку. У відвертій розмові з Максимом Розенком Орєхов детально розповів, як потрапив в опалу.
УЄФА запропонував угоду
– Пане Олеже, спортивний арбітражний суд в Лозанні залишив в силі рішення УЄФА. Вас це здивувало?
– І так, і ні. У рішеннях УЄФА говорилося про те, що моя вина була доведена. Нібито встановлено, що у мене були контакти зі злочинцями до і після матчу в Базелі. Але насправді нічого доведено не було.
– Коли над вами згустилися хмари?
– Мене викликали в штаб-квартиру УЄФА 26 листопада 2009 року. Причина не пояснювалася. У листі, який мені надіслали разом з авіаквитками, говорилося, що потрібно поговорити про міжнародні матчі, які відсудив. 30 листопада був в штаб-квартирі УЄФА. Якби знав, що мене там чекає, напевно, прилетів би з адвокатом.
– Коли отримали лист від УЄФА, ніяких передчуттів не виникало?
– Абсолютно. Наша п'ятигодинна бесіда, враховуючи моє недосконале знання англійської мови, проходила в рамках синхронного перекладу. Синхронний переклад здійснювали два перекладачі – штатні працівники УЄФА. У мене потім виникло питання: якщо УЄФА ратує за відкритість, то чому на таку гучну справу не були запрошені журналісти? Чому наступні судові засідання проходили за закритими дверима?! Адже розмова з тоді ще главою дисциплінарного комітету УЄФА Пітером Лімахером відразу прийняло несподіваний оборот.
На самому початку бесіди мене відразу назвали злочинцем і запропонували угоду. Мовляв, якщо підписую документ, що брав гроші, мою суддівську кар'єру залишають у спокої. А якщо не підписую – у мене будуть проблеми: не дадуть працювати в футболі. Мовляв, у нас є вагомі докази вашої вини. Але ці самі докази мені чомусь не представили.
– Зазвичай у такому випадку повинна вестися стенограма розмови.
– Ця пропозиція не була відображена в стенографічних записах. Також не було збережено аудіозапис бесіди. У всякому разі, записи мені не були надані. Було збережено тільки протокол на двох сторінках. Другу сторінку протоколу я підписав. Під час оголошення в усному порядку переведення у мене були зауваження до тексту, які повинні були врахувати. Як виявилося згодом, зміни в протокол внесені не були. Тобто, мої зауваження не були враховані.
Якщо говорити юридичними термінами, протокол було сфальсифіковано. Він містив неповну, викривлену інформацію, про що я потім і заявив УЄФА. І це ще не все. Потім відбулося засідання дисциплінарного комітету УЄФА. Мені було оголошено первинне рішення. Що неможливо довести, отримував Орєхов гроші чи ні. Мені в провину було поставлено зустріч з ділками футболу, про яку я не повідомив. І прийнято рішення про довічне відсторонення від спортивного суддівства.
"До мене підходили, але я їх послав"
– Але ж ви підтвердили, що зустріч мала місце…
– Так, підтвердив. Зі мною, підкреслюю, вже після гри Базель – ЦСКА зв'язалися люди. Представилися футбольними функціонерами. Попросили приділити їм час. Сказали, що займаються організацією турнірів. В тому числі у сфері дитячо-юнацького футболу.
Я в цей час працював заступником керівника дитячо-юнацького футболу в ФФУ. Обіймав посаду віцепрезидента Дитячо-юнацької футбольної ліги України. Думав, що мова піде про проєкт в цій галузі. Але коли співрозмовники торкнулися теми, які мене не цікавили і могли побічно суперечити моєї професійної етики, різко обірвав бесіду. Розмова була закінчена. Ніякі домовленості не обговорювалися.
– У чому ж тоді були претензії УЄФА?
– Тиснули на те, що я зустрічався з людьми до матчу. У них були відомості, що хтось привозив гроші в Україну. І хтось їх забирав. Причому все було зовсім розпливчато. Якби в УЄФА були прямі докази моєї провини, то мені б їх пред'явили. І при розслідуванні справи прокуратурою Бохума щодо членів злочинної групи мене не запрошували навіть як свідка.
– УЄФА взагалі не мало доказів вашої провини?
– Аргументом на користь нашої зустрічі зі злочинцями до матчу УЄФА служили замовлені цими людьми авіаквитки і візи в Україну. А то, що у мене були свідки, які проводили зі мною той день до матчу, коли до Києва прилітали засуджені потім ділки футболу, УЄФА не цікавило. Спочатку я був на роботі – це могли підтвердити товариші по службі. Потім відправився додому. У мене в гостях були друзі, які могли підтвердити, що з дому нікуди не відлучався. Троє свідків офіційно дали свої свідчення. Але УЄФА навіть не намагався в це вникнути.
І ще один показовий момент. Люди, залучені до суду прокуратурою Бохума з якими, як вважається, я зустрічався, більше півроку не давали ніяких свідчень, пов'язаних зі мною. Тільки в серпні 2010 року вони дали свідчення проти мене і мого колеги боснійця Ново Паніча. Тільки по нам двом. Хоча їм ставили в провину організацію близько двохсот договірних матчів. Один із злочинців дав свідчення, що зустрічався зі мною до гри. І також вказав, що подальших зустрічей не було, так як не було будь-яких знаків прийняття їх пропозиції.
І це ще не все. Інформація після суду відрізнялася від показань, які були надані в Лозанні, де ця ж людина заперечує передачу мені грошей, а на суді, згідно з інформацією в ЗМІ, вже говорила зворотне.
Телефонні роздруківки нічого не довели
– Є думки, як би розгорталися події, якби пішли на поводу в Петера Лімахера і підписали на першій зустрічі папір, що брали гроші від злочинців?
– Думаю, що сів би у в'язницю. Хоча, якщо підійти до цієї історії з гумором, можливо було і варто так зробити. Злочинці отримали по 5 років в'язниці. Вийшли 5 років тому білі і пухнасті. Хтозна-чим зараз займаються. А мене відсторонили довічно.
– Скільки всього було засідань у вашій справі?
– Три. Два в УЄФА, одне в Лозанні. Почалося все ще в листопаді 2009 року, під час виклику в штаб-квартиру УЄФА. Коли від УЄФА в особі пана Лімахера фактично отримав пропозицію укласти угоду. Після тієї зустрічі мене тимчасово усунули від суддівства. Хоча і тут вийшло цікаво – інших не усував аж до рішень апеляційного комітету УЄФА. Як на мене, рішення було прийнято ще до розгляду справи в апеляційному комітеті. 16 грудня 2009 року повинен був судити матч групового етапу Ліги Європи в Австрії. Мене з цієї гри зняли. Про що поставили до відома 27 листопада.
– Коли відбулося перше засідання УЄФА?
– 18 березня 2010 року відбулося засідання дисциплінарного комітету УЄФА, на якому оголосили рішення. Наша перша зустріч з Лімахером вже називалася не бесідою, а допитом. Якщо це був допит, чому не збереглися стенограма і аудіозапис?! Багато разів запитував у УЄФА аудіозапис допиту. Мені тільки в процесі засідання в усному порядку відповіли, що нічого, крім протоколу на двох аркушах, більше не існує. Я заперечив: як таке може бути, адже підсумки допиту є основоположними в моєму звинуваченні! У відповідь – тиша.
– Що конкретно відбувалося на засіданні дисциплінарного комітету УЄФА?
– Я висловив свою позицію. Обвинувач від УЄФА – свою. Глава дисциплінарного комітету УЄФА сказав, що доказів провини Орєхова у них немає. Але оскільки ви самі зізналися, що зустрічалися з цими людьми, теоретично могли вступити з ними в змову. Тому і прийнято рішення про довічне відсторонення від спортивного суддівства.
– Звідки взялася цифра в 50 тисяч євро, які вам нібито були запропоновані за допомогу в "забезпеченні" "правильного" результату матчу?
– Гадки не маю. Можу лише висловити здогад, що із записів прослуховування телефонних розмов злочинців. До речі, по цій цифрі були різночитання. У рішеннях УЄФА вказано 40, в показаннях одного зі злочинців – 30 або 50 тисяч євро – точно він не пам'ятав.
– У телефонних розмовах злочинці згадували про Олега Оріхова?
– УЄФА надало мені окремі письмові витримки телефонних розмов німецькою, а згодом, і англійською мовами. Але письмові витримки на мовах оригіналу, які стосувалися моєї ситуації, попри мої численні запити, надані не були. У тих витягах, які мені надали, у двох розмовах згадувалося прізвище Орєхов.
В одному на тлі шуму (виходячи з приміток перекладача), в іншому – де злочинці хотіли приїхати для зустрічі після матчу Базель – ЦСКА. Також були витяги з телефонних розмов під час матчу. Там уже говорилося, як же так, ми йому дали гроші, а він все робить навпаки. Я так і не зрозумів, що це – свідчення моєї провини або навпаки.
УЄФА потрібен був прецедент
– Які ще нюанси справи викликали у вас питання?
– Зараз вже розумію, що якщо матч носить договірний характер, ставки на нього в букмекерських конторах повинні "скакати". Але експертної оцінки контор, чи були подібні скачки на матчі Базель – ЦСКА, немає.
Крім того, не були враховані показання свідків, які приїхали на засідання і чиї свідчення раніше в письмовому вигляді надавалися. А також не знайшли відображення додаткові пояснення і доповнення. Вони були надані в письмовому вигляді в день проведення засідання, оскільки тільки напередодні УЄФА були вставлені додаткові доводи – вилучення з протоколу допиту одного зі злочинців і так далі.
– Тобто, в УЄФА не звернули увагу на деталі та винесли політичне рішення?
– Безумовно. Існує світова практика: якщо є якісь сумніви в визнанні провини, потрібно судити на користь обвинуваченого. Я був членом багатьох комісій УЄФА, очолював комітет дитячо-юнацького футболу ФФУ. До мене ніколи не було зауважень. Тому на засіданнях сказав чиновникам УЄФА: вам зараз вигідніше повірити злочинцям, ніж людині, яка служила футболу вірою і правдою багато років.
– Схоже, УЄФА, караючи вас так строго, було важливо створити прецедент...
– Мені так сказали на засіданні спортивного арбітражного суду в Лозанні. Це було вже третє засідання. Мовляв, цей прецедент активно обговорювалося в мас-медіа, тому і покарання вийшло політичним. Анекдотична ситуація: якщо попався вперше – довічно, а іншим буде м'якше.
– В УЄФА були питання по вашій роботі під час матчу Базель – ЦСКА?
– Ні. Запитував: у чому ви мене звинувачуєте зі спортивної частини? Я призначив три "лівих" пенальті або видалив не того гравця?! Відповіді на своє питання так і не отримав.
"Інспектор матчу оцінив мене високо"
– Яку оцінку отримали за той матч від інспектора УЄФА?
– 7,9. Під час того матчу ще тривав експеримент з п'ятьма арбітрами. Нам була дана рекомендація: рішення, прийняті на футбольному полі, первинно повинні йти від асистента, який знаходиться за воротами. Мовляв, в такому форматі можливі помилки, але ми в рамках експерименту просто повинні зрозуміти, як сприймає хід матчу рефері, що знаходиться за воротами. У першому таймі матчу колегіально з арбітром, що знаходяться за полем, ми призначили пенальті.
– Він був стовідсотковим?
– Коливався, призначати одинадцятиметровий чи ні. Проконсультувався за допомогою радіозв'язку зі своїм колегою за воротами. Асистент порахував, що пенальті був. У підсумку показав на "точку". Однак навряд чи цей пенальті впливав на результат гри, який нібито хотіли зробити злочинці.
– А який результат хотіла "букмекерська мафія"?
– В УЄФА мені це чітко не пояснили. Якщо міркувати, вони повинні були робити ставки в букмекерських конторах на якісь події в цьому матчі. Наскільки мені відомо, призначення пенальті там не фігурувало. Взагалі інформація від УЄФА до мене надходила суперечлива. Чиновники повідомляли, що в цьому матчі ставили на наступні події: в поєдинку буде забито більше двох голів, у другому таймі заб'ють більше двох м'ячів. Але, повторюся, експертної оцінки і звинувачення з цього приводу мені не було надано.
– На що після гри вам вказав інспектор матчу?
– При розгляді епізоду з призначенням одинадцятиметрового, інспектор сказав, що пенальті було "несмотрібельне, а його призначення – неправильне". В цілому поєдинок я відсудив непогано, але через цю помилку в першому таймі отримав оцінку 7,9. Це хороша оцінка. Врахуйте, що під час випробування нововведення з п'ятьма арбітрами такі помилки допускалися повсюдно – судді притиралися один до одного. Для мене це був другий міжнародний поєдинок з форматом обслуговування в п'ять арбітрів.
– Як думаєте, якби ви були швейцарцем, французом, німцем чи італійцем, в цій ситуації все розгорталося за схожим сценарієм?
– Можу про це тільки здогадуватися. Але якщо взяти і проаналізувати список суддів, які були покарані, можна зробити певні висновки. Спочатку в пресі фігурувала інформація про 200 матчів, які так чи інакше носили характер договірних. У підсумку ж покарані були тільки два арбітри – представник України Олег Орєхов та громадянин Боснії і Герцеговини Ново Панич. Мені в провину поставили один матч, скільки Паничу – не знаю. Але не сотню же!
– Ново Панич обмежився розглядом справи в апеляційному комітеті УЄФА. Ви ж подавали апеляцію в спортивний арбітражний суд в Лозанні. Які витрати понесли?
– УЄФА мені виставило рахунок у розмірі 3 тисячі євро – такі, на думку Союзу європейських футбольних асоціацій, вони понесли витрати на юристів при розгляді моєї справи в арбітражному суді в Лозанні. І 8 тисяч євро залишився винен УЄФА за розгляд моєї справи в апеляційному комітеті цієї організації.
– Сплатили ці рахунки?
– Ні. Мені не зовсім зрозуміло, за що повинен був сплатити сумарно 11 тисяч євро. Припускаю, що, напевно, така ціна демократії в УЄФА. Паралельно мені в цьому органі пояснили, що з юридичної точки зору вони не мають права брати з мене гроші і тому ці 11 тисяч євро будуть списані з рахунків національної федерації.
– Що нового вивели для себе після цієї історії?
– Що в УЄФА корупції більше, ніж в Україні. УЄФА зараз – просто монополія на європейський футбол. І дуже потужна фінансова структура. А з впливовими організаціями у нас традиційно боялися вступати в суперечки. Хто такий Орєхов, коли країна стояла на порозі грандіозного проєкту під назвою Євро-2012?!
Максим Розенко, Чемпіон