Гусєву — 41: шлях відданого воїна, який отримав другий шанс на життя
25 квітня Олегу Гусєву виповнюється 41 рік. Легендарний футболіст вписав своє ім’я в історію Динамо ще у 2003 році та досі перебуває у структурі клубу. Пригадуємо історію Гусєва та напам’ятніші моменти в кар’єрі.
Початок професійної кар’єри
Олег Гусєв народився 25 квітня 1983 року в смт Степанівка, у Сумській області. Вже змалечку він наполегливо працював, щоб здійснити свою мрії — стати гравцем Динамо Київ.
Його першим клубом став Фрунзенець-Ліга-99, де він грав на позиції нападника. Влітку 2002-го молодого гравця помітив тренер київського Арсенала В'ячеслав Грозний. Під його керівництвом де тільки не грав Гусєв, тренер пробував його то в нападі, то в опорній зоні, хіба що у ворота не ставив.
Одного разу Грозний спробував Гусєва і на правому фланзі півзахисту. Після цього тренер викликав гравця в кабінет і сказав: "Ні! Це точно не твоє!". І, як би іронічно це не звучало, але саме на цій позиції Олег провів наступні 15 років у Динамо.
Грозний добряче опрацював Гусєва, тож, коли той перебрався в Динамо у 2003 році, то зарекомендував себе як футболіст, здатний зіграти практично на будь-якій позиції.
Період у Динамо Київ
У складі "біло-синіх" Олег зміг повністю розкрити свій ігровий потенціал. Спочатку було складно, але він виходив на поле лише на заміни. Проте своєю працею довів, що вартий місця у стартовій 11-ці. До того ж травма Юрія Дмитруліна вплинула на це — Олег Гусєв замінив його на позиції правого захисника.
Здивувати всіх новачок зумів уже 22 липня 2003 року, коли вийшов на поле з перших хвилин у матчі проти своїх колишніх одноклубників з Арсенала (3:0). У тому поєдинку він не тільки віддав результативну передачу, але ще й забив третій м'яч у ворота київських "канонірів".
Протягом багатьох років Гусєв зростав з Динамо, вивчав для себе політику клубу, віддавався на всі сто відсотків та досягав високих результатів. У його колекції вже була велика кількість командних та індивідуальних нагород, що складалися з трьох титулів чемпіона України, трьох національних кубків, а також призу найкращому футболісту чемпіонату України 2005 року і "Золотий м'яч України" 2007 року.
Жагою до гри Гусєв також заслужив місце у збірній і пробився з нею на пам'ятний чемпіонат світу у 2006 році. Тоді його удар став вирішальним в серії післяматчевих пенальті з Швейцарією, який вивів "жовто-синіх" у чвертьфінал.
За збірну України він провів 98 матчів. До здійснення мрії два поєдинки він так і не зіграв. Це сталося, зокрема, і через дивну позицію головного тренера збірної на невдалому Євро-2016 Михайла Фоменка. Напередодні турніру тренер в останній момент "позбувся" Олега, заявивши, що в нього травма. Проте лише через декілька років сам Гусєв зізнався, що був у чудовій формі, а Фоменко вигадав про травму, щоб не було обурення фанатів.
30 березня 2014 року став другим днем народженням. У матчі чемпіонату України проти Дніпра після зіткнення з Денисом Бойком він знепритомнів та ледь не попрощався із життям. Першу допомогу надав грузинський легіонер Дніпра Джаба Канкава, який запобіг западанню язика Олега. Як потім стверджували лікарі Динамо, Канкава врятував життя Гусєву. Наступного дня футболіста виписали з лікарні з діагностованими забоєм нижньощелепного суглобу та пошкодженням трьох зубів. Після цього Гусєв вкотре довів свій професіоналізм та повернувся на поле.
Наприкінці 2016-го легендарному футболісту заявили, що Динамо не продовжуватиме з ним контракт. Обійшлося без скандалів. Він лише подякував клубу за все. На той момент у нього було кілька варіантів продовження кар’єри в українських клубах, однак він відрізав: "В Україні для мене є тільки одна команда – Динамо Київ!"
Пробувши півроку без клубу, його, за ініціативи Олександра Хацкевича, повернули в команду столиці. Контракт був розрахований на сезон, щоправда, він практично не грав.
19 травня 2018 року Гусєв провів останній матч за киян, в якому динамівці на стадіоні імені Валерія Лобановського обіграли донецький Шахтар з рахунком 2:1. Олег з’явився на полі на 75-й хвилині, замінивши Миколу Шапаренка, відразу ж отримав капітанську пов'язку, але результативними діями відзначитися не встиг. Під час виходу Гусєва на заміну вболівальники "біло-синіх" влаштували перформанс і повісили на трибуну плакати з написами "Легенда #20" і "Дякуємо за вірність".
Саме вболівальники стали для Гусєва головними в його історії футболіста. Він завжди прислухався до них, комунікував та налагоджував зв’язок навіть тоді, коли вони відверталися від клубу. Відтак, кар’єра футболіста добігла кінця, але історія в Динамо продовжилася та триває досі.
Спочатку він став асистентом Юрія Мороза в молодіжній команді киян. Наприкінці липня 2020-го після призначення Мірчі Луческу головним тренером Гусєв став його помічником у першій команді "біло-синіх". Після відходу румуна киян почав тренувати Олександр Шовковський, Олег же залишився на своїх посаді у тренерському штабі.
Здобутки протягом кар’єри
Гусєв чотири рази ставав чемпіоном України — в 2004, 2007, 2009 і 2015 роках. Також він є володарем Кубку України 2005, 2006, 2007, 2014 і 2015 років. У 2005-му визнавався кращим футболістом чемпіонату України. 20 вересня 2015 року, реалізувавши пенальті в матчі з луцькою Волинню, увійшов до символічного Клубу Тимерлана Гусейнова як футболіст, який забив 100 голів у вищому дивізіоні, Кубку України, у складі національної збірної і в поєдинках європейських клубних турнірів.
Особисте життя
Життя поза футбольним полем у Олега Гусєва виявилося доволі різнобарвним. Вперше він одружився з дівчиною Олесою, з якою познайомився під час свого переходу в київське Динамо. Вона була моделлю, а публічно обговорювати свої стосунки з Олегом не любила. Згодом пара розлучилася, від першого шлюбу в Гусєва є син Олексій, який вже дебютував у складі першої команди клубу столиці.
Друга дружина Олега Гусєва — Марія, з якою він познайомився в нічному клубі. У них є донька Олександра, однак у шлюбі вони пробули 8 років.
Наразі легенда Динамо перебуває у шлюбі із Валерією, донькою колишнього депутата ОПЗЖ, Юрія Солода. У січні 2024 року Гусєв став батьком втретє. Валерія народила йому сина.
