Фіорентина – Динамо: сім кольорів флорентійського букета
Диво-голи, проклятий геній, братні реванші та інші "квіточки" протистояння "Динамо" з "Фіорентиною"
11 грудня київське Динамо зіграє проти італійської Фіорентини в матчі основного раунду Ліги конференцій. Початок о 19:45 за київським часом. Пряма трансляція гри на телеканалі MEGOGO Футбол 1.
Текстовий онлайн буде доступний на нашому сайті за посиланням.
Історія "Фіорентини" починалася в червоно-білих кольорах, запозичених у прапора міста. Звідти ж – старовинний символ Флоренції, червона лілія. Та якось при пранні форми щось чи недогледіли, чи переплутали, й до футболістів вона повернулася... фіолетовою. Тифозі такий "фасон" уподобали, і став нинішній суперник київського "Динамо" для свого народу Squadra Viola – Фіолетовою Командою. Чи то пак – фіалковою. Згодом і латинська V емблему прикрасила, доповнивши букет із серця чарівної Тоскани.
Яскрава біографія флорентійського клубу між червоним і фіолетовим флангами спектра насичена й іншими кольорами – тріумфів і скандалів, знахідок і втрат, достатку та злиднів. Придивившись уважніше, можна вгледіти в цій палітрі й мазки динамівського пензля, що їх залишили попередні побачення цих клубів.
Блакитний
Один із відтінків срібла. "Серебро" – таке прізвисько в партнерів і вболівальників носив Віктор Серебряников, автор першого з усього лише двох голів, забитих "Динамо" в єврокубкових побаченнях із "Фіорентиною". У домашній зустрічі 1/8 фіналу Кубку чемпіонів-1969/70 форвард киян вразив ворота коронним ударом зі штрафного. Легендарна "Дуга Серебряникова", що змушувала м'яч одночасно обертатися в горизонтальній і вертикальній площинах, геть збиваючи з пантелику голкіперів, тоді, в 1969-му, спрацювала вже увосьме! У попередньому раунді турніру схожий гол влетів і в сітку віденської "Аустрії", яка також асоціюється з фіалками через свої кольори.
Цікаво, що й другий результативний удар киян по флорентійцях, від Джермейна Ленса у 2015-му, прокреслив чудернацьку траєкторію. Щоправда, голландцеві, на відміну від Серебряникова, допомогли не роки наполегливих тренувань виконання штрафних, а вдалий рикошет.
Червоний
Колір вироку арбітра. Той-таки Ленс із героя першого поєдинку чвертьфіналу Ліги Європи-2014/15 перетворився на антигероя матчу-відповіді, уже на 40-й хвилині отримавши два попередження (груба гра + симуляція). Невдовзі Маріо Гомес відкрив рахунок, і долю протистояння було, по суті, вирішено.
Без вилучення не обійшлася й дуель "Фіорентини" та "Динамо" в 1989 році. Іванові Яремчуку знадобилося ще менше часу, щоб залишити поле через пряму червону картку – надто агресивно пішов у гомілкостоп Роберто Баджо, помстившись "Хвостику" за жорсткість у попередньому епізоді. Німецький рефері Трічнер відреагував безцеремонністю та невблаганністю, до межі ускладнивши завдання команди Лобановського, яка доти діяла вельми активно й упевнено.
Дехто з радянських журналістів навіть вибудував конспірологічну теорію: мовляв, серед учасників 1/8 фіналу – чотири представники ФРН, і суддя вирішив трохи розчистити для них шлях, прибравши одного з фаворитів. Задум не спрацював. Фінальну пару того Кубку УЄФА сформували італійці – "Ювентус" і... "Фіорентина".
Жовтий
Точніше золотий – колір найдорожчого з трофеїв Роберто Баджо. Саме гол Робі з пенальті витягнув флорентійців до чвертьфіналу за підсумками дуелі з "Динамо". Ще одне його влучання з 11-метрової позначки до статистики не увійшло, хоча й поставило крапку в післяматчевій серії з мадридським "Атлетико" на старті розіграшу.
"Фіорентина" примудрилася пробитися до фіналу Кубку УЄФА з усього шістьма (!) забитими м'ячами в 10 зустрічах. У вирішальній битві команда від графіка не відхилилася, поступившись "Ювентусу" – 1:3 та 0:0. Через півтори доби після другої гри Баджо підписав контракт із туринцями. 8 мільйонів фунтів символізували новий трансферний рекорд світового футболу. Однак прихильники "Фіалок" не сприйняли це за аргумент, на кілька днів узявши в галасливу облогу тренувальну базу збірної Італії, яка готувалася до домашнього чемпіонату світу.
Наступні візити "Юве" до Флоренції перетворилися на приводи для вболівальницьких заворушень. А кожен трофей "Старої Синьйори", як і кожна відзнака самого Баджо (із "Золотим м'ячем" найкращого гравця Європи 1993 року включно) лише розпалювали цю ворожнечу.
Зелений
Один із домінуючих кольорів прапора Бразилії. "Фіорентина" з давніх-давен залюбки приймала під свої знамена чаклунів м'яча, заживши в підсумку реноме одного з найбільш "бразильських" клубів Серії А.
Головною зіркою команди, що завітала до Києва восени 1969-го, виблискував чемпіон планети Амарілдо. Обидва голи у ворота "Динамо" влітали за безпосередньої участі гравця, який на чилійському Мундіалі з успіхом замінив травмованого Пеле, серед іншого відзначившись і в переможному матчі за Кубок світу.
У 1989 році центральну ланку "фіолетових" цементував Дунга. З пов'язкою він виводитиме збірну Бразилії на зустрічі ЧС-1994. І в фінальній грі, коли лауреата вперше в історії виявлятиме серія пенальті, саме влучання капітана виявиться вирішальним. Після нього своїм фатальним промахом когорту великих невдах поповнить... Роберто Баджо.
Зі 154 матчами Дунга – головний бразильський гвардієць "Фіорентини", він випереджає колишнього оборонця донецького "Шахтаря" Додо (132) та Ігора Жуліо (110). Амарілдо в колі земляків – один із найрезультативніших, 20 голів. Він поступається тільки Жуліньйо (23) та Серджо Клерічі (29).
Помаранчевий
Колір зони небезпеки, у якій "Фіолетові" перебували під час побачень із "Динамо" навесні 2015-го. Мова не про результати, а – про ідентичність. Один із найпопулярніших клубів Італії у чвертьфіналі Ліги Європи використав... одного-єдиного апеннінського гравця. До компанії чотирьох іспанців, двох чилійців, бразильця, німця, перуанця, єгиптянина та сенегальця, а також представників Хорватії, Чорногорії та Сербії тренер Вінченцо Монтелла включив тільки Альберто Аквілані, давши земляку зіграти аж неповних 10 хвилин у двох матчах.
У тому-таки 1969 році Амарілдо був єдиним легіонером "Фіорентини"... Цікаво, що тосканський інтернаціонал десятирічної давнини гіпотетично міг поповнити й українець Олександр Яковенко. Утім, син знаменитого київського динамівця, маючи контракт із флорентійським клубом, в "основу" так і не пробився. Коли італійці змагалися з "Динамо", Сашко догравав оренду в нідерландському "Ден Хаг".
Золотий сарай київського Динамо
Синій
Якщо вірити відомій пісні, колір інею, котрий, супроводивши несподіване для декого похолодання, перетворив на ковзанку поле Республіканського стадіону в грудні 1989 року.
"Передбачити все неможливо. Тим паче – примхливу київську погоду в самому зародку зими, – нарікав у звіті про матч тижневик "Футбол-Хокей". – Грати лише вдома – усі ми були переконані в правильності такого рішення. І все робилося, щоб поле було в порядку. Його закутали плівкою, прогріваючи авіаційними компресорами. Ось тільки відкрити поспішили, й легкий, але від цього не менш підступний грудневий морозець зробив свою чорну справу: прихопив траву тонкою льодовою скоринкою".
Напередодні динамівці припускали, що приймати суперника доведеться в якомусь із південних міст – у Сімферополі чи, скажімо в Тбілісі. Вирішальним аргументом стала підтримка рідних трибун. Яку, на жаль, проігнорувала небесна канцелярія. До речі, й гостьова зустріч із "Фіорентиною" пройшла у важких умовах – під зливою. Оскільки домашня арена "Фіалок" реконструювалася до світової першості, матчі континентальних турнірів вони тоді проводили в Перуджі.
Фіолетовий
Колір футбольного клубу з міста-побратима Києва. Культурні заходи, якими довгий час обмінювалися споріднені столиці, серед іншого включали й товариські матчі "Фіорентини" з "Динамо". Ось де вже українці поквиталися за невдачі в Європі – колишні та майбутні!
Щоправда, "породичалися" Київ і Флоренція тільки в липні 1967-го, а перший спаринг відбувся шістьма роками раніше, коли турне Італією здійснювала команда Віктора Маслова – без кількох місяців чемпіон СРСР. Прем'єру наші хлопці залишили за собою – 2:1 (Серебряников, Біба), започаткувавши приємну для себе традицію.
У червні 1977 року, знов-таки, по курсу до союзного чемпіонства, "Динамо" обіграло флорентійців удома – 4:2 (Мунтян, Веремеєв, Буряк, Трошкін). А в листопаді, вже в ранзі новоспеченого тріумфатора національної першості, не залишило опонентам шансів і на їхньому полі – 3:1 (Лозинський, Колотов, Бережний).
Останній із цих поєдинків відбувся майже 41 рік тому, принісши сенсаційну перемогу киянам – 5:0 (Блохін – двічі, Кузнецов, Євтушенко, автогол). "Струшуючи" невдалий сезон-1984, підопічні Валерія Лобановського вже зазирали в рік наступний, на марші гуртуючись у колектив, якому підкоряться не тільки союзні, а і європейські та світові вершини. Гру в чиєму виконанні назвуть "Футболом майбутнього"...
