Дмитро Лазуткін - бути на війні й продовжувати творити

До початку повномасштабної війни Дмитро Лазуткін був спортивним коментатором та ведучим Суспільного. Після вторгнення РФ – пішов служити в ЗСУ. Зараз він керівник служби зв’язків з громадськістю бригади "Маґура".

В інтерв’ю Дмитро розповів, як змінилося його життя, чи повернувся б у спортивну журналістику та чи продовжує писати.

— Чому вирішили вступити до лав ЗСУ, чи це було ваше рішення, чи Вас мобілізували?

— Після 24 лютого 2022 року я почав працювати воєнним кореспондентом. Став вести для телемарафону на Суспільному студійні інтерв’ю. До лав ЗСУ приєднався згодом добровільно, а саме вступив у  47-му Бригаду "Маґура".

— Ваш колега Роберто Моралес нещодавно прокоментував два матчі  збірної України. Чи виникало у вас бажання на день повернутися до звичного, довоєнного життя?

— До війни я коментував спортивні поєдинки. Вже як військовий кілька разів їздив на турнір у Дніпро: виїжджав і коментував турнір з ММА і боксу.  Бригаді після першого мого коментаря передали у вигляді  подяки дрон - засіб радіоелектронної боротьби. Це була напівволонтерська місія.  Зараз знімаю сюжети для бригадних соціальних мереж про героїв, які боронять нашу країну, супроводжую журналістів – і  українських, й іноземних на передову, де вони знімають сюжети, які висвітлюються в медіа, і весь світ може побачити про події в Україні.

Діяльність нашої бригади полягає у розповсюдженні, висвітленні, саме завдяки тому, що вдається організовувати супровід журналісті - висвітлення подій, інтерв’ю.

— Раніше ви повідомляли, що маєте заступити на посаду тимчасового виконувача обов’язків керівника служби зв’язків з громадськістю бригади.  Яку посаду займаєте зараз?

— Зараз я - керівник служби зв’язків із громадськістю 47-мої Бригади "Маґура".

— Чи було на початку складно, які труднощі Вас спіткали?

— На початку було складно, адже потрапив одразу в місце, де відбувалися бойові дії; поринув в екстрим - небезпечна зона, небезпека для життя.  Було важко, адже армія специфічна структура, яка передбачає служіння, а служіння – це не робота на каналі чи у продакшені. Це - певне обмеження свобод: в тебе немає вільного часу після якоїсь години, немає повноцінних вихідних. Відпустка 1-2 рази на рік, адже війна – це 24/7.

Зараз ми на Авдіївському напрямку. Там де важко -  там наша бригада. Вочевидь, нашим бійцям довіряють.

— Чи продовжуєте писати вірші, адже до служби у війську Ви писали. Чи присутня у Ваших книжках тема війни?

— З десяти книжок у трьох присутня війна. Крайня книжка - "Закладка" наповнена текстами, написаними про війну. Книжка номінується на національну премію ім. Тараса Шевченка, увійшла до короткого списку премії ЮНЕСКО. Поезія поезією живе. Можливо, переживання, які я пропускаю крізь себе зараз, під час війни, втіляться в книгу згодом.

— Що допомагає зберігати нормальний психоемоційний стан під час війни? Як ви відпочиваєте, розслабляєтесь після тяжкого дня?

— Тримає віра в те, що перемога буде, скоро настане мир, на нашу землю ми нікого не пустимо і ми повернемо мирне життя. А от коли виїхав якось за межі Оріхова - у бік Запоріжжя, це вже був супервідпочинок, адже усвідомив, що відносна небезпека - позаду.

— Яке кредо переслідує Вас протягом всього періоду, коли Ви берете участь у бойових діях. Можливо, віра?

— Віра в те, що Бог мене береже, ми стали значно ближчими під час цієї війни й моєї служби в армії. Те, що відбувається – відбувається не просто так. Важливо прислухатися до себе, вміти розпізнавати те, що тобі намагаються сповістити. Я став більшим вірянином, уважною людиною, схильною до містичного мислення з початку служби в армії.

— Чи дивляться військові на фронті  матчі збірної України? Як це відбувається? Як вболівають (адже не часто, певне, є така можливість)?

— На передовій футбол дивляться мало, але на другій-третій лінії хлопці сидять з телефоном, дивляться, вболівають і футбольні трансляції серед топконтенту, який "споживають" військовослужбовці, займає дуже гідне місце.

— Як ви можете оцінити нинішню гру збірної України під керівництвом Реброва?

— Тренерський талант Сергія Реброва, як свого часу й гравця, у національній команді розкривається. Гра стає збалансованою, він розуміє гравців, знає як використати їх найсильніші якості для досягнення результату.

— Як ви можете оцінити шанси збірної України у грі з Італією? Чи можете дати прогноз на матч Україна – Італія?

— У матчі з Італією збірна України, хоч і не буде фаворитом, але їй до снаги досягти бажаного результату, принаймні нічия або перемога з мінімальним рахунком не здаються чимось фантастичним саме через те, що провідні українські збірники грають у найпотужніших європейських чемпіонатах, постійно вдосконалюючи свою майстерність.

— Наскільки футбол важливий для нинішнього українського суспільства – саме той факт, що попри війну відбуваються футбольні матчі, грає національна збірна?

— Спорт може об’єднувати націю, і добре, що спортивні змагання, у тому числі ключові й важливі, такі як матчі футбольної національної збірної, як чемпіонат світу і Європи відбуваються за участю українців, які гідно там виступають. Переконаний, що й спортсмени відчувають особливу відповідальність перед вболівальниками й перед тими, хто боронить нашу країну.

— Яку пораду чи настанову Ви можете дати молодим журналістам?

— Намагайтеся бути у своїй царині, намагайтеся знати більше про предмет своєї роботи. Ніколи не захоплюйтеся першими успіхами, не думайте, що це привід розслаблятись, адже вимоги до вас будуть більші. Вірте у себе, ставте максимальні цілі. Не бійтеся мріяти, про те, що зараз здається нездійсненим, якщо ви будете розуміти, яка у вас ціль ви обов’язково її досягнете.

Автор – Ольга Рибченко, студентка Київського національного університету ім. Тараса Шевченка