Покерний геній, тренер-юніор і ветеран, який бігає найбільше. Хто підняв Брайтон у топ АПЛ
Клуб із півдня Англії в поточному сезоні перевершив найсміливіші очікування та йде на другому місці в Англійській Прем'єр-лізі. Розбираємо феномен "чайок".
Один із найвидатніших тренерів в історії англійського футболу, Браян Клаф, між видатними періодами роботи в Дербі та Ноттінгемі опинився в Брайтоні. Відпрацював сезон у третьому дивізіоні, не зміг підняти команду у верхню частину таблиці – і згодом писав в автобіографії:
"Люди приїжджають до Брайтона з різних причин: на відпочинок, на одноденну екскурсію, щоб провести там старість, на конференцію Консервативної партії або на розпусний вікенд. За всієї поваги до клубу та його вболівальників, заради футболу туди не їздять… Брайтон – не великий клуб і навряд чи колись ним стане".
Через багато-багато років знайшлися люди, які змогли спростувати слова Клафа.
Тоні Блум: геній покеру, який зумів досягти успіху в іграх розуму й за межами столу
Про великого боса Брайтона на нашому сайті виходив окремий матеріал:
Про такого персонажа, по-хорошому, треба зняти фільм. Своєрідну суміш "Спіймай мене, якщо зможеш" і "Вовка з Волл-стріт" (хм, виходить, що найвідповідніший актор очевидний) – про авантюриста, який не боїться грати з правилами, діяти на межі й регулярно перемагати.
"Покер дає добре розуміння багатьох речей. Зокрема, допомагає читати ситуації, людей, ухвалювати складні рішення. Ці навички можна використовувати в бізнесі і, звісно, в управлінні футбольним клубом" – скромно пояснює людина, яка змогла підпорядкувати своїм ідеям і штучний інтелект, і надскладні скаутські системи.
Система Блума вражає самим масштабом. Зараз смішно згадувати, як на південь Англії з цілим танкером грошей прибув Челсі, готовий скуповувати всіх. "Сині" навіть за Грема Поттера заплатили 21,5 мільйона фунтів (світовий рекорд для тренерів), а Кайседо, Кукурелья та Роберт Санчес коштували понад двісті мільйонів на трьох. Відтоді Челсі ще й Жоау Педру перекупив, навіть скаутів Брайтона встиг переманити – і навіть до єврокубків потрапляє не завжди. А Брайтон став лише сильнішим.
Поттер, звісно, навіть до кінця сезону не допрацював, але ось що цікаво. Кайседо, Кукурелья, Педру чудово розкрилися в Челсі, Вайт і Троссар дуже допомогли Арсеналу виграти чемпіонство, Мак Аллістер допоміг Ліверпулю. Брайтон перетворився на ярмарок, із яким приємно мати справу: він не просто дорого продає гравців, а й підтверджує їхню виняткову якість.
А вже вміння Брайтона знаходити нових гравців – окремий вид мистецтва. Той самий Кайседо приїхав з Індепендьєнте дель Вальє – ви взагалі чули про такий клуб? Каору Мітому знайшли в Кавасакі Фронтале, Мак Аллістера – в Аргентинос Хуніорс, та й у Поттера успішний тренерський досвід обмежувався Швецією. Неймовірна робота, яка створила основу для ривка провінційного клубу.
Фабіан Гюрцелер: тренер-вундеркінд, прихильник пресингу
Осінь 2026-го подарувала настільки приємну, наскільки й парадоксальну для Брайтона ситуацію. "Чайки" забрали всі індивідуальні нагороди за вересень – найкращому гравцеві, найкращому тренерові та за найкращий гол – і наставник Фабіан Гюрцелер був наймолодшим із трьох лауреатів.
А Фабіан же тренує вже давно: лише в Брайтоні розпочав третій сезон. Зараз йому 33, і футболістів, старших за нього, вже не так багато. А коли п'ять років тому він почав кар'єру головного тренера й очолив Санкт-Паулі, то був одного віку з половиною підопічних і суперників.
Як гравець, Гюрцелер був капітаном… Баварії. Не дивуйтеся, що ви його не пам'ятаєте: Фабіан капітанив у дублі. Реалізуватися як футболіст не зміг – і швидко переключився на інші ролі. Ще до Санкт-Паулі він був граючим тренером аматорської команди, вивчав спортивний менеджмент – і зміг швидко дати результат. Нещодавній вихід Санкт-Паулі до Бундесліги – його заслуга, хоча в самій Бундеслізі він поки не тренував, пішовши до Брайтона одразу після підвищення.
Гюрцелер замінив на півдні Англії добре знайомого нам Роберто де Дзербі: наскільки яскравого, настільки й виснажливого для своїх і чужих фахівця. Гюрцелер сповідує схожі з італійцем принципи: він теж любить контроль м'яча та атакувальний футбол. Але, не руйнуючи нічого старого, Фабіан додав новий козир. Козир, який радше змушує згадати українського, а не італійського тренера.
Брайтон – найкраща команда Англії за інтенсивністю пресингу. Цей показник обчислюють за допомогою PPDA – співвідношення передач суперника до однієї оборонної дії команди. У "чайок" він дорівнює восьми – менше, ніж у будь-кого іншого. У деяких матчах здається, що команда Гюрцелера грає в більшості – і йдеться не лише про останній матч із Брентфордом, де так і було. Хоч Фабіан і був дитиною на момент смерті Лобановського, його Брайтон літає саме у стилі Метра.
Водночас на другому місці в рейтингу PPDA Тоттенгем, що найкраще підкреслює: саме по собі бігання за суперником нічого не дає. Брайтон і не назвеш слабкою командою, яка переграє сильних завдяки простим робітничим прийомам. У матчах проти Ліверпуля й Арсенала саме Брайтон був топклубом – і в цьому контексті навіть неважливо, що "канонірів" він розгромив (досі єдина їхня втрата очок у сезоні), а "червоним" програв.
Брайтон грає як топклуб. У поточному сезоні АПЛ він забив найбільше, здобув уже чотири розгромні перемоги, за створеними моментами йде другим (перший Ман Сіті – мабуть, скоро втратить лідерство), за поверненнями м'яча під час володіння – перший.
"Чайкам" не чужі й типово середняцькі (хоча після всього галасу навколо Жовера їх уже дивно так називати) прийоми: команда лідирує за голами зі стандартів і за кількістю точних довгих передач. І все ж це лише штрихи до портрета, не більше: середньостатистичному суперникові вони створюють не менше проблем, ніж умовні Баварія з Арсеналом, і більше, ніж італійські гранди.
Ігрова система Гюрцелера допомагає чудово розкривати талант кожного футболіста. Наприклад, під його керівництвом Денні Велбек встановив особистий рекорд результативності на 18-му році виступів в АПЛ. Він, природно, уже був ветераном, але забив 13 м'ячів за сезон, одразу пішов у Челсі… а "чайки" стали тільки сильнішими, адже Велбек – досить обмежений гравець. Із Хараламбосом Костуласом (чи варто дивуватися, що Брайтон одним із перших звернув увагу на ренесанс грецького футболу?) та Жоржиньйо Рюттером атака Брайтона стала сильнішою й різноманітнішою.
Забігаючи наперед, скажу: на мій погляд, головним моментом в історії Брайтона було літо 2024-го. Тоді де Дзербі після зовсім не провального, дуже цікавого відрізка дозволили піти до Марселя, який уже тоді був аж ніяк не сильнішим, а найняли Гюрцелера. Зовсім не очевидне рішення, враховуючи, що Фабіан не те що із зірками – навіть у вищій лізі ще не тренував, але воно спрацювало. Де Дзербі виявився надто імпульсивним, подекуди навіть істеричним для планомірного розвитку проєкту, а Гюрцелер допоміг Блуму відшліфувати й вибудувати топкоманду.
Барт Вербрюгген: воротар із навичками останнього захисника
Для ігрової схеми Гюрцелера важливий воротар із високою культурою пасу. Його команди не можуть дозволити собі вибивати м'яч якнайдалі, вони повинні триматися за м'яч, починаючи з перших передач. І тут неймовірну користь клубові приносить людина, яку запримітили під час… найгіршого сезону в історії клубу.
Зараз Вербрюггена знають дуже багато людей, але на початку кар'єри його навіть перспективним назвати було складно. Він виховувався у Бреді, але в Ередивізі так жодного разу й не зіграв: як і належить воротареві з таким прізвищем, швидко перебрався до Бельгії.
Його підібрав Андерлехт, у глибокому запасі якого Барт просидів два роки. Барт почав грати впродовж сезону-2022/23, але навіть це складно було назвати його заслугою. Легендарний бельгійський клуб посів місце, яке здавалося для нього просто неможливим: 11-те! Це можна порівняти з 11-м місцем у чемпіонаті України для Динамо чи Шахтаря – Андерлехт так само постійно перший або другий, іноді третій-четвертий. Але навіть у такій катастрофі Брайтон розгледів гравця для себе.
Спочатку здавалося, що помилився: Вербрюгген, який приїхав після кількох десятків ігор на професійному рівні, багато помилявся та програвав конкуренцію старожилові клубу Стілу. Саме тоді Барт встановив рекорд, до якого, напевно, не хотів би навіть наближатися: де Дзербі протягом одного сезону змінював воротаря в АПЛ 14 (!!!) разів – із Вербрюггена на Стіла й назад.
Але з часом ляпи зникли, а козирі залишилися. Вербрюгген постійно бере участь у розіграшах м'яча як останній захисник, дуже допомагає "чайкам" повертати м'яч і починати атаки. Водночас він почав і рятувати: за відверненими голами він зараз найкращий воротар ліги. До речі, дуже схоже, що збірна Нідерландів після кумедних, але не більше того, історій із 40-річним Пасвером і нікому не відомим Ноппертом (людина зіграла за "помаранчевих" п'ять матчів на ЧС – і жодного разу більше не грала за збірну, навіть у товариських матчах) нарешті отримала топворотаря: Барт грав на ЧС-2026 і навіть устиг відзначитися диво-сейвом у матчі з Марокко.
Контракт Вербрюггена закінчується 2028 року. З огляду на те, що команд, сильніших за Брайтон, у всьому світі стає дедалі менше, цікаво, чи продовжить Барт угоду. Якщо ні, то влітку дуже ймовірний відхід – а гроші рахувати Блум уміє. Але навіть якщо так, трансфер теж імовірний – причому з претензією на рекорди для воротарів. Вербрюгген усе ще молодий, ідеально підходить для домінантної ігрової системи, а в половини топклубів (Баварія, Реал, ПСЖ, Манчестер Сіті) є проблеми з першим номером.
Він не завжди так рятував безпосередньо під час відбиття ударів? Селекціонери топклубів на таке навіть не дивляться.
Паскаль Гросс: найкращий півзахисник АПЛ
Про цього героя складно навіть щось писати, адже він крутий у всьому. Гросс – найкращий гравець усієї ліги за пробігом. Непогано для футболіста, якому 35 років, чи не так? Гросс чудово загострює: за створеними гольовими моментами (8) з ним поки зрівнявся лише Гіббс-Вайт із Ноттінгема. Гросс чудово підключається до атак: до чотирьох асистів він додав чотири голи. Гросс не губиться у великих матчах: саме його дії допомогли переграти Арсенал, а ще цього сезону він забивав Челсі та МЮ.
Герой одного сезону? За ті дев'ять із лишком років, які Паскаль грає в Англії, він сьомий за кількістю результативних передач в АПЛ – вище лише зірки на кшталт Салаха, де Брейне, Трента. А найголовніше – і, мабуть, те, що дозволило його зірці засяяти саме в Брайтоні – Гросс робить краще за будь-яких партнерів. За його часів у Брайтоні змінилися вже три абсолютно різні склади, чотири тренери, а він залишається актуальним для команди в усіх її подобах.
Гросс – дуже, дуже великий гравець. Гюрцелер каже, що Гросс, наче добре вино, з роками стає лише кращим – і це той рідкісний випадок, коли таку банальність можна пробачити.
Гросс – рідкісний приклад футболіста, який грає в Брайтоні, але розкрився не в Брайтоні. Сенсаційний Інгольштадт 2010-х, який увірвався до Бундесліги, підібрав Паскаля в Другій Бундеслізі, вийшов разом із ним до першої – і продав у Брайтон. Хоча, звісно, за всі сезони на "Амексі" (уже десятий пішов) Паскаль навчився вирішувати зовсім інші завдання. А ще Гросс – перший трансфер "чайок" після виходу в АПЛ. Гарний вийшов початок, символ зовсім нового життя.
Заслуговують на згадку:
Льюїс Данк. Приклад того, що в такому грамотно керованому клубі сяятиме навіть хлопець із Чемпіоншипу. Льюїс у клубі ще довше за Гросса, він застав навіть глибокий запас "чайок" у Чемпіоншипі, заслання в оренду до аматорської ліги, та й у першій команді похмуре 20-те місце. Нічого страшного: у команді Блума центрбек адаптувався як головний боєць, який одного разу навіть став у ворота після вилучення воротаря.
Максим де Кейпер. Двигун лівого флангу, який уміє грати як захисника, так і вінгера. У новому сезоні він уже набрав 4+4 за системою "гол плюс пас".
Лука Вушкович. Історія Луки демонструє, що в сучасній Англії після серії успіхів нові приходять, як відсотки за вкладом. Вушкович був одним із найперспективніших захисників усієї Європи, ним цікавилися всі топклуби – але з Тоттенгема він перейшов саме до Брайтона.
Олів'є Боскальї. Монегаск, навколо якого кружляють збірні Франції та Нідерландів. Центральний захисник, який чудово просуває м'яч.
Джек Гіншелвуд. Було б дивно, якби такий клуб не мав академії, що справді добре працює. 21-річний півзахисник за 158 хвилин на полі в АПЛ відзначився трьома голами.
Крок за кроком. Цеглинка за цеглинкою. Жодної складової успіху самої по собі не вистачило б, щоб спростувати слова Клафа, але всі разом вони дозволили побудувати на "Амексі" топ-клуб. Лука Вушкович минулого сезону допоміг Гамбургу хіба що не вилетіти. Гросс до тридцяти років, навіть якщо й грав у вищій лізі, то вирішував винятково завдання не вилетіти, Вербрюгген з Андерлехтом був жахливим…
Але всі разом ці гравці – а також десятки інших людей – допомогли сформувати найпотужніший підбір виконавців, який демонструє найрезультативніший футбол в АПЛ і може вирішувати найсерйозніші завдання.
Цьому Брайтону бракує трофея, але в Лізі конференцій цього сезону він вважається беззаперечним фаворитом – не кажучи вже про те, що місце в Лізі чемпіонів "чайки" контролюють дуже впевнено. Зібравшись разом, дуже різні люди змогли показати, що не лише порядок б'є клас, а й видатний інтелект може вибудувати такий самий видатний порядок.