Про мову, війну і страх. Висловлювання Олександра Усика

Сьогодні український боксер Олександр Усик святкує день народження. Крім того, що його люблять за те, що він хороший боксер, його ще й ненавидять за його "довгий язик".

Про Крим

— Так чий же Крим?

— Божий. Це по-справжньому.

— Крим коли-небудь буде українським чи ні?

— Все залежить від народу або від волі Господньої. Я намагаюся про це не думати, тому що думки заводять кудись далеко... Ти починаєш думати і кудись заходиш, і тьма якась. Тому жену ці думки".

Про страх

У всіх є страх. Якщо ти не боїшся, ти хворий. Є страх боягузтва. А є страх, який тебе заводить. Мене заводить.

Краще мені не говорити "це неможливо". Тому що я зроблю так, що це стане можливим.

Я розмовляю з біллю. Знаєте, що я йому говорю? Що він слабкіший за мене. Я сміюся з нього всередині себе. Таке відчуття, що я трохи божевільний.

Про Героя України

Герой – не потрібні мені ніякі зірки. Для свого народу і певної кількості людей моєї країни я і так є героєм, мені для цього не потрібні зірки, мені не потрібні для цього якісь регалії.

Не треба абсолютно нічого мені давати, тому що я нічого у вас не прошу. Я прошу вас просто не заважати мені йти тим шляхом, яким мене веде Всевишній. Не заважайте – це найкраща підтримка, яку ви можете дати мені.

Для своїх дітей я герой. І це максимальне визнання, яке я можу отримати.

По поїздку в Москву

Я відчував себе українцем завжди. Мені про це говорив тато: "Ти – українець". У школі я співав гімн перед всіма школярами. Вчителька мені аплодувала.

Я поїхав до Москви, щоби стати абсолютним чемпіоном світу. Знаєте, коли Україна заживе добре? Коли кожен чесно та якісно виконуватиме свою роботу. Я поїхав до Росії та совісно виконав свою роботу. Нехай чітко виконують свої функції ті люди, які мене критикують. Совість у мене чиста. Я виграв під синьо-жовтим прапором. Дуже люблю рідну Україну. Але про це ніколи не кричу, а мовчки виконую свою місію.

Про мову

Це мова моя, моїх батьків і моїх предків. Втім, я зростав у регіоні, де майже всі спілкуються російською. Тому в побуті частіше говорю російською. Відчуваю, що моя українська не чиста, а суржиком говорити не хочу. Втім, обіцяю, що невдовзі публічно говоритиму українською мовою.

Про війну

Все те, що там відбувається – це погані речі. Люди вмирають – це погано. Але там справжні люди. Ти, коли там перебуваєш, спостерігаєш за тим, що відбувається. Там не дуже хороша картина. Перебувати там складно.

Про своє ім'я

Алєксандр. Буква "А". Алєксандр - це російською, Олександр - українською. Мені подобається Алєксандр.