Неймовірні пригоди українця: заробив 8 млн доларів за бій в Німеччині, тренує в Лос-Анджелесі, бере участь у шоу в Ріяді
Вже в найближчу суботу Олександр Усик проведе матч-реванш з Тайсоном Ф’юрі. В андеркарті цього мегафайту в ринг вийде українець Андрій Новицький, який, як і Усик, виступає в хевівейті. Тренує 29-річного Новицького уродженець Дніпра Анатолій Дудченко, який вже майже 20 років мешкає в США. Колись Дудченко сам був міцним боксером – провів на професійному рингу 23 бою, з яких виграв 19 (13 з них нокаутом) та мав рингнейм The Gladiator.
Був четвертим номером IBF (Міжнародна боксерська федерація) в лайтхевівейт (до 79,4 кг). Абсолютну більшість своїх поєдинків провів в США. І лише один раз бився в Німеччині. Важко повірити, але саме в тому бою Анатолій заробив 8 мільйонів доларів. У відвертій чоловічій розмові з Максимом Розенком Дудченко розповів, яким чином отримав такий шалений гонорар, чому свого часу відмовився від пропозиції одіозного американського промоутера Дона Кінга та як суворо починалось здійснення його американської мрії.
Бій на всі гроші
26 жовтня 2013 року 35-річний українець виходив в ринг німецького Ольденбурга. Його суперником був 29-річний німець Роберт Воге, в послужному списку якого було 12 боїв і 12 перемог (10 з них достроково). На кону бою стояв титул інтерконтинентального чемпіона IBF в лайтхевівейті. Котирування букмекерів на перемогу немолодого Дудченка за очками становили 8 до 1.
Анатолій вирішив використати це на свою користь. Він зібрав близько мільйона доларів, які приятелі поставили на його перемогу. Враховуючи сумнозвісний фактор німецького домашнього суддівства, це був дуже ризикований крок. Але Толік вирішив побитися на "всі гроші". І в підсумку просто декласував господаря рингу. Всі троє суддів віддали перемогу українцю – 117:110, 117:111 та 115:112, що принесло Дудченку близько 8 мільйонів доларів.
Рабський контракт від Дона Кінга
До цього українцю довелося пройти чималий тернистий шлях. На аматорському рівні Дудченко виграв Всеукраїнські ігри-2003 року, представницький міжнародний турнір на призи братів Кличків та чемпіонат України. Але на Олімпіаду в Афіни-2004 його не взяли – на той час в українському боксі не все вирішувалося в рингу.
"Після цього я вирішив переїжджати в США, – згадує Анатолій. – Якраз надійшла пропозиція від Дона Кінга. Я тоді ще навіть англійською розмовляти не вмів. Але все одно контракт не підписав. Категорично не сподобалися умови. Вони були рабські. Я мав віддавати промоутерській компанії Дона Кінга до 70% своїх гонорарів – промоутеру, менеджеру, тренеру, масажисту. А ще сплачувати чималі податки. Я подумав – і повернувся назад до України".
Поневіряння по Америці: 800 доларів за бій та підвал з пацюками
Втім, бажання перебратися до США українця не залишило. І коли він отримав пропозицію від іншого американського менеджера, знову полетів за океан.
"Я завжди хотів жити в США – ще після перегляду фільму "Один удома", – не приховує Анатолій. – Європейський бокс та американський – це різні речі. Справжній бокс – за океаном! Я прилетів до США. Менеджер сказав, що потрібно виграти два бої нокаутом, після чого буде підписано контракт.
Пригадую, що за перший бій у вересні 2006 року я отримав гонорар $800. Виграв і другий поєдинок достроково, але менеджер із підписанням контракту затягував. Тримав мене в їжакових рукавицях – на хлібі та воді. У нього такі методи роботи були: брав боксерів-початківців, годував їх, їздив з ними на боксерські вечори, трохи заробляв. Я зрозумів, що це все несерйозно. Вирушив ще до одного менеджера в Огайо. Трохи побув у нього в тренувальному таборі. Умови були нікудишні.
Подумав, махнув на все рукою і пішов працювати різноробом на будівництво у Флориді. Де працював, там і спав – навіть із пацюками у підвалі. Дружині, яка мене чекала в Україні, в цьому було соромно зізнатися. Дзвонив, казав, що у квартирі живемо. За місяць заробив $3 тисячі та купив на них стареньке авто. Переді мною стояла мета "підкорити Америку". Для цього я був готовий багато що перетерпіти".
8 доларів на годину
Незабаром на Дудченка вийшов ще один менеджер, який запросив його на спаринг зі своїм боксером. Суперник мав бездоганний послужний список – 10 перемог у 10 боях.
"Менеджер робив велику ставку на свого бійця, але я його вирубав за 20 секунд у першому ж спарингу, – в очах Анатолія грають веселі вогники. – Менеджер одразу спалахнув, запропонував мені непоганий контракт. Мені оформили робочу візу. Я прилетів до США вже з дружиною. Але знов не пощастило: за три місяці, які перебував в Україні, цей "щасливчик" сильно програвся в казино. Був змушений закласти свій будинок та машину. Авіаквитки купив мені ще до програшу в казино.
У результаті після прильоту з'ясувалося, що нам із дружиною просто немає де жити. Але повертатися назад ми не стали. Мені довелося ремонтувати машини. Місяців вісім так трималися. Потім переїхали до Лос-Анджелесу. Почав працювати вантажником. Платили $8 за годину. За рік "дослужився" до старшого вантажника – вже сам приїжджав машиною та домовлявся з клієнтами. Отримував вже $20 за годину. Потім почав працювати тренером і паралельно бився в рингу".
1000 клієнтів
Свій останній бій Дудченко провів в червні 2015 року. Але до життя "після боксу" він почав готувати себе заздалегідь.
"Я здобув освіту в області молекулярної біології та генетики, після цього сформував програму, яка оздоровлює людей – розповідає про свої теперішні проєкти Анатолій. – Причому будь-якого віку – у мене є клієнти по 65-70 років. Роблю такі навантаження, щоб нічого не боліло навіть у людей похилого віку. Судини очищуються. Ми використовуємо жирні кислоти.
Зараз маю 1000 людей у своїй групі в Zoom. Вартість тренувального курсу – 200 доларів на місяць. З людини. Для США це цілком нормальна ціна. Це мій основний бізнес зараз. Також вклався в нерухомість. І надаю послуги персональних тренувань з боксу. Година у мене коштує 125 доларів.
Бокс – цікава річ. Але як на сталий дохід на нього краще не розраховувати. Особливо тренеру. Можна витратити роки на боксера, а він не "вистрілить". Або вистрілить та… перейде до іншого тренера. Для мене зараз бокс – це хобі. Головне, що є міцна родина, діти підростають. Вони у нас вже народилися в США – Владику 10 років, Алісі – 8. Дружина Наташа здобула освіту нейропсихолога. Зараз дуже допомагає мені з моїми боксерами. Працюємо разом".
Максим Розенко, Чемпіон з Саудівської Аравії
Відповідальний редактор – Микола Дендак