Чому варто пишатися Усиком і Ломаченком

В вересні відвідала в Лондоні бій Ентоні Джошуа - Олександр Усик. Отримала шалені позитивні емоції. Переповнений Tottenham Hotspur Stadium, який в 60 тисяч голосів виконує Sweet Caroline і це видовище заворожує. І, головне, яскрава перемога Олександра Усика над чинним чемпіоном Єнтоні Джошуа. Вже пройшло шість тижнів, але я і досі не можу забути цього фонтану емоцій.

11 грудня планую відвідати в Нью-Йорку бій Василя Ломаченка з екс-чемпіоном Річардом Коммі. Буду вболівати за українця. Кожна нація пишається чимось своїм. Японія - науково-технічним прогресом, Німеччина - автобрендами, США - найбільш розвиненою економікою в світі. Україні теж потрібні свої герої. Поки вони здебільше зі світу спорту. Нам варто пишатися спортивними досягненнями українців.  Свого часу ми пишалися виступами Андрія Шевченка,  братів Кличків, трансляції боїв яких дивилися в 150 країнах світу і били всі рекорди на українському телебаченні, Яни Клочкової. А зараз Еліни Світоліної, Олександра Усика і Василя Ломаченка.

До речі, хіт Sweet Caroline, який напередодні бою Джошуа-Усик хором голосно співали 60 тисяч британців, як не дивно, теж має дещо спільне з Україною. Бабуся американського співака Ніла Даймонда в 1918 році переїхала до США з... Києва. Через 100 років після цього Ніл присвятив їй ще один свій хіт America, розповівши, що маленькою 12-річною дівчинкою бабуся з родиною з Києва спочатку доїхала до Роттердаму, звідки вже на кораблі взяла курс на США. І це була велика подорож під назвою “Свобода”. У українців ця подорож почалася тільки 30 років тому, але кожна велика спортивна перемога додатково цементує нашу незалежність.