Тарей "викрадав" авто, Йоганнес був машиною на трасі. Українські біатлоністи згадують історії про братів Бо
Відомі на весь світ норвежці Тарей та Йоганнес Бо сказали "прощавай" великому біатлону. Фанати вже вилили всі сльози – занадто великий слід залишили брати у світовому спорті. Але життя триває, і воно буде не менш яскравим у "пост-Бо" періоді.
Виступи зіркових норвежців свого часу застали відомі українські біатлоністи. Андрій Дериземля, Сергій Седнєв, В’ячеслав Деркач переважно завершили міжнародну кар’єру в десятих роках XXI століття.
Ми поспілкувались з ексбіатлоністами, а нині – спортивними функціонерами про те, якими вони бачили братів Бо ще до їх злету, у чому була їхня сила, а також згадали деякі історії, які залишалися за кадром.
Седнєв ледь не прогавив нагородження разом із Тареєм Бо
У 2010-му Сергій Седнєв виборов срібло у спринті на етапі Кубка світу в австрійському Гохфільцені. Тарей Бо у тій гонці здобув дебютну в кар’єрі особисту перемогу. Седнєву тоді було 27 років, а Бо-старшому – 22.
"Звичайно, дуже добре ту гонку пам’ятаю, навіть пам’ятаю свій стартовий номер – 31-й", – згадує змагання 15-річної давнини начальник відділу зимових видів спорту Міністерства молоді та спорту.
"Для мене тоді все склалося майже ідеально. Я фінішував до снігопаду, а Тарей уже його відчув, бо тоді лідери були заявлені в останню групу. (Тарей Бо стартував 61-м – Прим.) Пам’ятаю, я після фінішу поїхав спокійно на "заминку". А мене всі шукають, кричать: "Ти де? Біжи на нагородження!" Питаю: "Яке нагородження? Я що, в квіти пройшов?" (квіткова церемонія проводиться для атлетів, які посіли 1-6 місця – Прим.) Та які квіти, кричать, у тебе медаль! Я до останнього думав, що мене розігрують представники нашої команди, але побіг. Там ми й перетнулись на п’єдесталі зі старшим Бо", – згадує Сергій Седнєв.
Він згадує Тарєя Бо як завжди веселого, компанійського хлопця. Каже, там, де був норвежець – завжди було емоційно та весело.
"Тарей товаришував з Емілем Гегле Свендсеном (відомий норвезький біатлоніст, олімпійський чемпіон, чемпіон світу, – Прим.) Вони вдвох інколи таке витворяли… На одному з етапів Кубка світу чи чемпіонаті, точно не згадаю, вони розіграли одну спортсменку. Та приїхала на авто до стадіону, машину не заглушила, кудись ненадовго відійшла. А вони вскочили в авто і від’їхали трохи далі, сховалися. Стоять і спостерігають за її реакцією. Веселі хлопці. Але вони добре знали, коли можна розслабитися, а коли треба важко працювати".
У боротьбі на трасі Тарей не вирізнявся грубощами, "грав" у межах правил, згадує біатлоніст, хоча й боротися в контакті їм доводилося нечасто. Хоча, вважає Седнєв, не всі біатлоністи працюють чесно на дистанції.
"Ось якщо будете робити матеріал про Лукаса Гофера, коли той завершить кар’єру, тоді я розповім про свої нюанси боротьби з цим італійцем, а з Бо в цьому плані було все нормально", – емоційно каже Седнєв, натякаючи на не зовсім позитивну історію, пов’язану з боротьбою на трасі проти відомого італійця.
Йоганнеса Бо Сергій на змаганнях вже майже не застав – тоді ще маловідомий норвежець був значно молодшим. Але український біатлоніст добре пам’ятає, як зухвалий новачок "оформив дубль", вигравши спринт і переслідування у французькому Ансі у 2013-му.
"Він тоді був ще юніором, але примудрився виграти дві гонки поспіль. Худенький такий був, молоденький. Я подумав: нічого собі, такий молодий, а таке видав! А Йоганнес тоді як зайшов у біатлон, так і пішов по ньому дуже впевнено", – ділиться враженнями колишній атлет.
Велика сила Бо-молодшого – у поєднанні всіх необхідних для біатлону якостей, вважає Сергій Седнєв.
"Висока швидкість, уміння терпіти на дистанції, швидка якісна стрільба, класна техніка. Його сила – у балансі всіх цих компонентів. Кидалося у вічі те, як він підходить до вогневого рубежу – у своєму темпі, ритмі, на своєму пульсі. Це ознака великого професіоналізму. Тому Йоганнес Бо заслужено став королем. Тарей, навіть попри всі свої досягнення, не був таким талановитим, як молодший брат".
Веселі, дружні та потужні
В’ячеслав Деркач активну міжнародну кар’єру завершив після Олімпіади-2010 у канадському Ванкувері. Він також застав виступи старшого з братів Тарєя Бо. Каже, вони ознаменували завершення німецької ери та початок норвезько-французького домінування і протистояння.
"Тарей вистрілив не одразу. Є така категорія біатлоністів, яким треба більше часу, щоб розкачатися, а потім уже стати зіркою", – згадує нинішній директор Державного центру олімпійської підготовки з біатлону.
Пан Деркач також характеризує братів Бо як позитивних, веселих та комунікабельних хлопців.
"На вечірках, коли важкий сезон позаду, всі глобуси вручені, формальності завершені, то Тарей та його партнери по команді могли розслабитися. Завжди веселий та активний був на цих заходах, з ним сумно не бувало. Взагалі, ми з ними поза трасою рідко де перетинались".
Найбільш грізною зброєю Йоганнеса Бо є саме швидкість, вважає В’ячеслав Деркач.
"Його швидкість, звичайно, вражала. Хоча справа не в самій швидкості – швидких є багато, а таких як Йоганнес – мало. Він міг на колі відіграти у суперників 15–20 секунд, потім встигнути відновитися до вогневого рубежу і на високому рівні провести стрільбу. Хоча й при цьому мав збої, інколи у найвідповідальніший момент. У гонці переслідування на чемпіонаті світу 2019 саме цим скористався наш Дмитро Підручний. Йоганнес Бо пішов аж на три штрафні кола, а Дмитро – до своєї золотої медалі", – зазначає пан Деркач.
"Загалом, подобалась їхня розкутість. Дехто каже, що всі ці трюки Йоганнеса інколи недоречні та нахабні, але я так не вважаю. Якщо ти виграєш гонку з перевагою у хвилину, то можна і щось витворити – і з вболівальниками на трасі привітатись, і прапор спокійно взяти, щоб з ним фінішувати. Це те, що додає видовищності біатлону".
Видовищності, до речі, може додати і відхід братів з великого біатлону, вважає В’ячеслав Деркач. Адже це сприятиме появі нових зірок.
"Думаю, що зможуть розкритися інші – і норвежці, і представники інших команд. У спорті таке буває часто: присутність зірок поруч тисне і не дає змоги розкритися на всі сто. Навіть стріляти не так просто, коли такі зірки, як Бо, поруч стоять. Думаю, той же італієць Томазо Джакомель чи хтось із молодих французів тепер зможе додати і виграти Великий кришталевий глобус".
Пан Деркач не виключає, що з часом до біатлону долучаться діти братів Бо. У світовій спортивній практиці це поширене явище.
"Так часто трапляється і в українських біатлонних родинах, і в інших країнах. На останньому чемпіонаті світу серед юніорів змагався син шведа Карла Йогана Бергмана, а якщо проаналізувати стартові протоколи, то можна ще й інших знайти. Хоча буває, коли діти підростають, то розуміють, що їм важко буде сягнути таких висот, як хтось із батьків, і тому потім змінюють життєвий шлях. А взагалі, якщо хтось хоче стати такими, як брати Бо, то має робити одне – працювати і ще раз працювати".
Хто спішить – той насмішить?
Андрій Дериземля, нинішній перший віцепрезидент Федерації біатлону України, у дебютній особистій гонці Йоганнеса Бо здобув бронзу, а Тарей тоді виборов золото. Між ними вклинився Мартен Фуркад. Цей історичний старт відбувся на батьківщині Бо – в норвезькому Голменколлені в лютому 2013-го. Це був останній подіум Дериземлі, якому на той момент було 35. Дебютант, ще 19-річний Бо-молодший, завершив ту гонку на 28-й позиції. З однією хибою на стрільбі програв брату-лідеру понад півтори хвилини. Зараз важко навіть уявити подібне…
"Чесно кажучи, саме тоді я його не пам’ятаю. Згадую вже 2014 року, коли Йоганнес почав демонструвати серйозний хід, вже з’явилися призи. А так, щоб відразу було видно, що це буде лідер і досягне таких висот – напевно, це було складно. Але вже через рік-два було зрозуміло – це людина, яка показуватиме великі результати", – розповідає Андрій Дериземля в інтерв’ю "Чемпіону".
Віцепрезидент ФБУ каже, що йому важко зрозуміти рішення братів Бо завершити кар’єру саме зараз – особливо за рік до головних стартів чотириріччя – зимової Олімпіади-2026 в Італії.
"Якщо про старшого ще можна сказати, що вік, можливо травми, набігався, то рішення молодшого для мене – загадка, абсолютно незрозуміле. Логічніше було б завершити після Олімпійських ігор. А так... майже серед сезону це оголосити і потім завершити. Якщо чесно, у мене особисто виникає багато питань", – зауважив Андрій Дериземля.
Прощання з братами Бо – це не лише кінець великої епохи, а й початок нової сторінки в історії біатлону. Їхній приклад, шлях до вершин, щирість у стосунках з уболівальниками та колегами – усе це залишиться орієнтиром для наступного покоління спортсменів.
Попереду – нові герої, нові інтриги, нові звершення. Але на старті кожної великої гонки ще довго в уяві вболівальників з'являтимуться силуети Тарея та Йоганнеса Бо. І з цим нічого не вдієш – легенди живуть довше за кар’єру.