Першопроходець, топ-пік легендарного драфту, роль Майка Фрателло: український слід в НБА, частина перша
НБА — найбільш інтернаціональна серед топових американських ліг (MLS підтягується, але будемо брати до уваги класичну четвірку: НБА, НХЛ, НФЛ, МЛБ). Так, у хокейній теж багато іноземців, але з дуже обмеженої кількості країн.
В баскетбольній лізі так "міжнародно" було не завжди, оскільки і гравці з Європи не активно наважувалися змінити домашні умови на 82-х матчевий марафон, і самі клуби асоціації всерйоз не вважали зірок з інших частин світу гідними для місця в ростері. Не дивно, що до середини 80-х іноземці були виключенням і значна більшість з них представляли сусідні до США країни: Канаду, Домінікану, Багами, Панаму чи Пуерто-Ріко.
Не додавало балів баскетболістам Старого Світу й те, що ті американські гравці, які не тягнули й близько на рівень НБА, ризикували та їхали до Європи, а там досить швидко ставали зірками місцевих чемпіонатів. Беззаперечно, головною причиною відсутності легіонерів була і "залізна завіса". На чемпіонатах світу та Олімпійських іграх головною перепоною для американців були представники СРСР та Югославії. Їхніх лідерів підписати було неможливо, бо США — капіталістична країна, а "великі вожді" ще вірили, що от-от і "при комунізмі все буде круто, він настане скоро — треба тільки почекати".
Червона виразка на карті більшої частини Європи перетворилася в Уроборос — почала сама себе з’їдати. Поневолені народи почали піднімати голови, а також ряд культурних та соціально-економічних проблем змушували керівників країн комуністичного табору більш відкрито йти на співпрацю та діалоги з іншим світом. Не став виключенням і спорт.
На драфті-1986 був обраний Арвідас Сабоніс, Дражен Петрович, Олександр Волков, Валерій Тихоненко. Ще через рік Шарунас Марчюльоніс та Франьо Арапович. Але система драфту тоді мала чотири раунди, всі гравці, окрім Сабоніса (№24), були обрані дуже низько. На сучасній мові HR-ів це б звучало: "Дякую, можливо, ми вам передзвонимо". Тратити пік, який може подарувати провіреного гравця системи NCAA, у якого не буде мовних проблем та акліматизаційних, на зіркового європейця не хотілося. Було загадкою, а чи захоче сам гравець переїхати, чи відпустить баскетболіста спорткомітет його країни. Тим не менше, Імперія зла та її сателіти слабшали, а гравці вже і самі робили все, щоб потрапити на Захід.
Першопроходець
Шостий раунд, №134. Так-так, тоді драфт тривав і до таких виборів. На виборі Волкова особисто наполягав Майк Фрателло, який за декілька тижнів до драфту здобув нагороду Найкращого тренера року. Керівництву було не шкода на прохання наставника витратити "фантомний" пік на "фантомного" гравця.
У США він приїжджав у ранзі чемпіона Олімпіади, дворазового чемпіона СРСР, тріумфатора Євробаскету та зі статусом одного з найкращих баскетболістів Європи.
Своє заслужене право грати за Атланту він довів у 1988 році у матчах проти… Атланти. Яструби провели товариські матчі проти збірної "совєтів" у Тбілісі (85:84), Вільнюсі (110:105 ОТ), а от у Москві перемогу святкували радянські гравці — 132:123. У заключній грі Волков набрав 35 очок, литовець Марчюльоніс додав ще 23. Поєдинок транслювався на загальнодоступному телебаченні США, тому місцеві вболівальники переконалися, що ці гравці дійсно високої якості.
І не треба думати, що заокеанські гості "філонили". Гокс привезли оптимальний склад: Спад Вебб, Док Ріверс, Кевін Вілліс, Кліфф Лівінгстон, а Домінік Вілкінс пропустив лише перший матч. Взагалі, приїзд Вілкінса був досить комічним. Зірка НБА відмовився їхати з командою, його переконав приєднатися до турне сам Девід Стерн, витративши немало хвилин на телефонні розмови прямо з готелю міста Тбілісі. Домінік таки погодився і прилетів до москви. Через те що долар був поза законом, центровий нічого не міг придбати чи зняти номер, тому чекав 12 годин на літак до Вільнюса в аеропорту.
У вересні збірна СРСР виграла золото Сеула-1988. Це стане ще одним фактором, який дозволить пом'якшити суворість функціонерів. І Волков, і Марчюльоніс отримали зелене світло від держави — влітку 1989 року спортсмени зуміли переїхати до США.
"Я розумів, що мені 25 років. Якщо я не зроблю цього зараз, у мене нізащо не вийде зробити це пізніше. Можливо, у мене нічого не вийде, але краще спробувати", — говорив потім Волков.
Підписання форварда з комуністичної країни дозволило жартувати місцевим ЗМІ: "Атланта цей сезон почне з десятьма афроамериканцями, одним білим та одним червоним". Якщо що, то "білим" був центровий Джон Конак.
Перший сезон пройшов не чудово, але і поганим його назвати не можна: 72 гри, 5,0 очка, 1,7 підбирання та 1,3 передачі за 13 хвилин на паркеті.
Перша гра сезону відразу шокувала нашого представника. По-перше, його клуб без шансів поступився Індіані (103:126). По-друге, він відіграв лише одну хвилину. По-третє…
"На першій же грі я був здивований: ми програвали, і раптом Майк Фрателло і Домінік Вілкінс починають... битися. Уявляєш, тренер і найкращий гравець! Їх рознімають, вони кричать лайливі слова на адресу один одного. Може, думаю, це випадковість, але за хвилину з Фрателло зчепився Мозес Мелоун", — зізнавався Волков.
У перші місяці українця дуже дивувала нав'язливість Мелоуна. 34-річний баскетболіст тричі визнавався MVP НБА, починаючи з 1978 року регулярно обирався на Матч зірок, але проявляв увагу до новачка колективу.
"Я вранці прокинувся, спустився в готельний ресторан, замовив сніданок. Бачу, що йде Мозес. Підсів за мій столик і починає зі мною розмовляти. Я так хотів щось відповісти, зрозуміти, про що він говорить, але... Такий моторошний, незрозумілий сленг упереміш з англійськими лайливими словами.
Наступного дня знову йду перекусити, а там знову Мозес. Озирнувся, нікого більше не видно. Потім питаю у хлопців: "Що це ви на сніданок не спускаєтесь?" Вони у відповідь: "Ми в номер замовляємо, щоб із Мозесом не розмовляти". І я наслідував їх приклад", — з посмішкою згадував Олександр.
Уже в третьому матчі сезону "яструби" здолали Орландо (148:109), а Волков набрав 11 очок. Протягом решти регулярного чемпіонату форвард найкращі свої показники по набраним очкам показував або у занадто виграшних матчах, або у дуже програшних. В поєдинках з інтригою тренерський штаб не довіряв важливу роль новачку, тому українець закінчив сезон, граючи в середньому по 13 хвилин на паркеті.
Через серйозну травму Волков повністю пропустив сезон 1990/1991. За той рік Гокс сплатили йому 650 тисяч доларів. Стів Керр, Спад Вебб, Вілл Пардью, Едріан Дентлі, Джон Пексон, Сідні Монкріфф та ще близько двохсот гравців того сезону отримували меншу заробітну плату. Майкл Джордан у свій перший чемпіонський рік, наприклад, мав контракт на 2,5 млн доларів — більше заробляли лише 8 гравців.
Залікувавши травми, Олександр третій рік провів краще за перший: 8,4 очка, 3,4 підбирання та 3,2 асисти за 20 хвилин на паркеті. Українець зіграв 79 матчів, 27 з яких починав у стартовій п’ятірці. У шести поєдинках Волков набирав 20+ очок (рекорд — 25), а також чотири рази робив дабл-дабл.
Аталанта не пробилася до плейоф, тому влітку команду очікувала легка перебудова. Баскетболіст з України контракту не отримав, а інших варіантів сам Олександр і не шукав.
Наступний рік він провів у складі італійської Реджо-Калабрії. У Серії А 206-сантиметровий виконавець показав свій клас: 19,4 очка + 8,0 підбирання. Варто сказати, що його одноклубником у італійському клубі був Френк Корнет, батько Люка Корнета. Так, того самого гравця Бостона, який декілька місяців тому зі Святославом Михайлюком став чемпіоном НБА. Ось такий тісний баскетбольний світ.
Така статистика у сильній італійській лізі дозволила надалі грати за Панатінаїкос та Олімпіакос, проте травма спини змусила повісити кросівки на цвях в 31 рік. Однією з причин травматичності Волков називав і свій період гри в Національній баскетбольній лізі.
"До 25 років я не травмувався взагалі, не пропускав матчів, майже не хворів. Після переїзду в США, певно змінився і графік матчів, і режим харчування, то почалися мікротравми. А уже під час гри в Греції травми спини наздогнали мене остаточно", — говорив він.
Волков практично не грав за збірну України, але вдало проявив себе як функціонер. Він стояв біля витоків баскетбольного клубу Київ, очолював Федерацію баскетболу України. Зокрема, саме він зумів умовити уже 64-річного Майка Фрателло очолити збірну. Під керівництвом американського фахівця національна команда посіла шосте місце на Євробаскеті-2013, що і по нині є найкращим результатом в історії, та відібралася на ЧС-2014.
Топпік культового драфту
Віталій Потапенко потрапив в НБА з українським паспортом. У 19 років молодий талант Будівельника вирішив перебратися в США, де приєднався до університету Райт Стейт.
Гра за скромну програму дозволила Потапенку стати лідером колективу. За два сезони центровий провів 56 матчів і набирав у середньому по 19,9 очка та 6,9 підбирань. У 1996 році українець став спортсменом року в університеті, а після декількох успішних років в НБА його включили у Зал слави Райт Стейт.
У середині 90-х було зрозуміло, що наступає ера Шакіла О’Ніла. Нікуди не зникли Хакім Оладжувон, Девід Робінсон, Карл Мелоун та Патрік Юїнг. Запалював молодий Шон Кемп, у Хорнетс була вбивча пара Алонзо Морнінг + Ларрі Джонсон. Багатьом командам хотілося мати крутого центрового, який, можливо, і не буде "тащить" в атаці, але не дасть розгулятися бігменам суперника. 127-кілограмовий Потапенко вважався для Кавальєрс хорошим вибором. Відразу за українцем на ярмарці талантів був обраний Кобі Браянт.
Варто сказати, що у Клівленда на драфті-96 був ще один високий пік. Свій вибір під №20 франшиза потратила на ще одного здорованя Жидрунаса Ілгаускаса. Така любов до вихідців із колишнього "совка" легко пояснюється: біля керма Кавальєрс стояв… Майк Фрателло.
У першому сезоні Потапенко набирав 5,8 очка за 16 хвилин. Здається, що це дуже мало, але ні — це 7-й показник за ігровим часом. Так-так, тоді ще не було таких понять як лоад-менеджмент, втома зірок чи масова ротація, тому такий ігровий час — досить круто. Нікого не здивувало те, що він отримав запрошення на Матч зірок. Звичайно, не на основну подію, а щоб зіграти за збірну новачків. Віталій відіграв 12 хвилин, за які набрав 6 очок (3/4 — двохочкові), але його колеги поступились команді дебютантів із Заходу — 91:96. Найрезультативнішим гравцем того вечора став Кобі Браянт, який приніс своєму колективу 31 очко. Ба більше, у той же вечір колишній школяр виграв і слем-данк контест. Не маю змоги повертатися у минуле, але чомусь є впевненість, що керівництво Клівленда в той вечір уже дуже сильно шкодувало, що не обрало саме цього атакуючого захисника.
У першому сезоні Віталію також допомогла складна травма конкурента — Ілгаускас не грав увесь рік. Повернення литовця та підписання Шона Кемпа закрили для "українського поїзда" місце у старті — всі 80 матчів сезону-1997/98 Віталій починав з лави запасних, але грав на дві хвилини більше, ніж у свій дебютний сезон.
На третій рік знову сталася серйозна травма у Ілгаускаса. Віталій почав грати у старті, що і підвищило його апетити по майбутній зарплатні. Справа в тому, що тоді контракт новачка був не чотирирічний як зараз, а трирічний. Команда з Огайо ще до пошкодження погодила з Жидрунасом шестирічний контракт на 71 мільйон. За наступні три роки Кемп мав заробити 60 мільйонів. Український бігмен, звичайно, розумів, що не отримає таких грошей, але хотів і собі пристойні кошти.
НБА — це не тільки видовище, а й бізнес. Там гроші рахувати вміють всі, тому щоб не втрачати влітку Потапенка безкоштовно, вирішили його віддати в Бостон у обміні на Шарля Леклера… Ой, на Ендрю ДеКлерка. Від Селтікс також вдалося отримати пік першого раунду. Цей пік перетворився на Андре Міллера, обраного під №9 на драфті-1999. І Селтікс, і Потапенко були в захваті від переходу так, що через два дні після трейду домовилися про шестирічну угоду на 33 мільйони.
"Для нас це чудова угода. Нам подобається Віталій. Він важить 280 фунтів. Він може опікати свого опонента під кошиком без дабл-тіму. Він може бути найсильнішим фізично гравцем в НБА. Саме такий гравець нам потрібен. Ми активно слідкували за ним протягом останнього місяця, він як і Ендрю, але стійкіший та міцніший хлопець", — говорив про цей обмін наставник Селтікс Рік Пітіно.
І хоча союз розвалився майже як 10 років, пресслужба для промо-ролика з українцем не вигадала нічого кращого, ніж накласти мотиви… балалайки.
Пітіно дійсно обожнював стиль гри нового підопічного. Рік був звільнений у січні 2001 року. З моменту приходу Потапенка "кельти" зіграли 136 зустрічей — українець 106 з них починав у старті. Гранд НБА ніяк не міг нав’язати боротьбу навіть за плейоф, тому тренера критикували. Пітіно проявив справжнє благородство: подав у відставку сам і відмовився від 27 млн, які мав заробити за наступні шість років.
І хоч від грошей фахівець відмовився, але від слави найгіршого тренера в історії франшизи — ні. Біда не приходить одна. Пітіно був ще й директором з баскетбольних операцій. Йому пригадають і обмін Чонсі Біллапса, і підписання своїх колишніх підопічних по Кентуккі, і вибір на драфті Жерома Мойзо, і, звісно, контракт українському центровому.
При Джиммі О'Браєні Віталій випав у кінець другого юніта. У сезоні 2001/02 бігмен за 17 хвилин на паркеті набирав 4,6 очка та робив 4,4 підбирання — це найгірші показники з часів дебютного сезону.
Оскільки гра "поїзда" не влаштовувала новий штаб, то йому почали шукати новий клуб. Вдалося відправити українця в Сіетл. Перший сезон за Суперсонікс був провальний. Клуб не потрапив до плейоф, а Віталій через пошкодження зіграв лише 26 матчів (2 у старті), відігравав по 15 хвилин і показав найгірші статистичні показники за кар’єру: 4,0 очка + 3,4 підбирання.
Влітку "надзвукові" не змогли продовжити Предрага Дробняка, що дало Потапенку шанс на ренесанс. Ні, він не став глобально кращим, не став більш мобільним чи щось інше. Просто Калвін Бут та Джером Джеймс були ще гірше. До того ж на весь сезон вибув Нік Коллісон — потужний форвард, якого обрали під №12 на драфті. Уродженець Києва 39 матчів із 65 проведених починав у старті, але якщо ваш центр за 21 хвилину на паркеті набирає 7,1 очка, робить 4,4 підбирання та 0,4 блок-шота за матч, то на Заході з купою крутих команд вам ловити нічого.
Кажуть, що 13 — це нещасливе число. У Сіетла злий рок був на числі 12. На драфті-2004 команда під цим номером обрала центрового Роберта Свіфта. Він через травми та відверто слабкий рівень гри провів усього 16 матчів, отримуючи по 5 хвилин. Бут та Джеймс не прогресували, але і їхнього конкурента з України також турбували травми — всього 33 гри за сезон. Надзусилля Рея Аллена і Рашарда Льюїса (вперше отримав виклик на Матч зірок) таки вивели "зелених" у плейоф. Навіть вдалося вибити Сакраменто, але надалі Суперсонікс чекали Сперс, які мчали за третім чемпіонським титулом за 7 років. Наступний постсезон франшизі доведеться чекати шість років. За цей період зміниться власник, назва команди, місто дислокації. Залишиться лише Нік Коллісон.
"Юкрейн трейн" таки отримає від Сіетла ще контракт, але за наступні два роки майже 130-кілограмове тіло остаточно почне травмуватися просто від тренувань, не кажучи вже про ігри з постійною боротьбою під кошиком, активними стрибками.
Не отримавши контракту влітку 2007 року, ветеран ліги лишався без клубу, аж поки у грудні не отримав пропозицію приєднатися до іспанського Естудіантеса. Вистачило на 2 місяці і шість матчів. Через болі у колінах він не міг тренуватися на всю силу. Таке не подобалося наставнику Веліміру Перасовичу. Ці фактори і змусили іспанський клуб розірвати договір.
Стаття про українців в НБА, але у цій частині Оскар за найкращу роль другого плану дістається Майку Фрателло. Олександр Волков домігся його приходу у збірну України і досвідчений фахівець почав формувати склад помічників. Одним із них мав стати Віталій Потапенко.
"Фрателло з моєї подачі переговорив із Віталієм Потапенком. Він починає кар'єру тренера, зараз працює асистентом в Індіані. І не проти увійти до штабу збірної України", — казав на презентації американського фахівця Олександр Волков.
Діти — це відповідальність та додатковий клопіт. І маленька дитина Віталія "не дозволила" йому приєднатися до збірної України.
"Дуже шкода, що не зможе допомогти Віталій Потапенко, про якого я говорив минулого разу. Він дуже хотів з нами працювати, але... У нього чотирирічна дитина, і щойно народилася друга. Віталій вирішив, що поїхати так надовго з дому буде несправедливо щодо його дружини".
Чесно скажу, мені дуже шкода. Я поважаю Віталія, він грав у моїй команді, а зараз успішно працює помічником тренера в Індіані. Думаю, він був би дуже корисним команді”, — зізнався Фрателло у травні 2011 року.
"Дуже шкода, що не зможе допомогти Віталій Потапенко, про якого я говорив минулого разу. Він дуже хотів з нами працювати, але... У нього чотирирічна дитина, і щойно народилася друга. Віталій вирішив, що поїхати так надовго з дому буде несправедливо щодо його дружини".
Чесно скажу, мені дуже шкода. Я поважаю Віталія, він грав у моїй команді, а зараз успішно працює помічником тренера в Індіані. Думаю, він був би дуже корисним команді”, — зізнався Фрателло у травні 2011 року.
Баскетбольний світ дійсно тісний. Потапенко у Пейсерз працював асистентом Джима О’Браєна. Так-так, того самого фахівця, який довіряв українцю менше часу, ніж Рік Пітіно.
З 2013 року уродженець Києва увійшов до тренерського складу Кавальєрс. Організація з Огайо зуміла стати чемпіоном у сезоні 2015/16. Тому не варто забувати, що володарів чемпіонських перснів у нас не два, а три. Останні шість років Потапенко був асистентом у Мемфісі, а місяць тому приєднався до найбільш кризової команди ліги Детройта.
Під час ігрової кар’єри баскетболіст жодного разу так і не зіграв за збірну України. Ба більше, Потапенко не був на Батьківщині з моменту від’їзду за океан. У надважливий момент він все ж таки не забув, що з України.
"Мене це засмучує, турбує і злить", — зізнавався він, коли почалося повномасштабне вторгнення РФ.
Як виявилося, батьки з України переїхали до штату Меріленд ще кілька років тому. Також баскетболіст зробив усе, щоб прихистити і сестру Людмилу.
"Моя сестра повернулася місяць тому до США. Якби вона залишилася, то була б у зоні бойових дій. У моїх батьків там проживають дуже хороші друзі. Їм страшно болить. Вони щодня дивляться телевізійні репортажі, і це, безумовно, впливає на їхнє ментальне здоров’я", — казав сам Віталій.
Колишній баскетболіст у перші місяці не залишився осторонь. Він допомагав організувати допомогу. Мемфіс — це місто, де знаходиться штаб-квартира найбільшої логістичної компанії у світі FedEX. У перші дні війни американські благодійники, українська діаспора організовували відправку гуманітарної допомоги в Українe.
Оскільки Потапенко жив саме у цьому місті штату Теннесі, то знаходив час, щоб приєднатися до завантаження ящиків та всього іншого на борт літака.
Далі буде…