Спортсмени не прославляють Україну. Розвінчую міф

Я дуже люблю мандрувати і хочу розказати вам одну історію, яка сталася зі мною в Каннах на набережній Круазет. Я випадково став свідком розмови двох молодих хлопців, французів, Олів’є та Нісуаза. Їх діалог був присвячений Україні.

• Ти бачив гру Еліни Світоліної?

• Ні, нажаль був зайнятий.

• Вона дуже круто грала і перемогла.

• Вона ж з України!

• Так, Еліна з найбільшої в Європі країни, яка знаходиться в самому центрі Європи.

• Так, я знаю, що столиця цієї неймовірно привабливої для життя країни - Київ, а перша столиця - Харків. Та й взагалі там дуже багато крутих міст - Одеса, Львів, Чернівці.

• Все точно. Саме завдяки Еліні ми знаємо, що Львів - це гастрономічний курорт найвищого гатунку, а в Києві багато зелених парків. Як би не Еліна, ми б цього не знали.

• До речі, а знаєш, що в прапорі країни жовтий колір символізує пшеничні поля, а блакитний - ясне небо над ним?

• Так, звичайно! А ще я знаю, що при вертикальному розташуванні прапору блакитний колір повинен бути ліворуч!

Ви справді повірили, що таке можливо? Розчарую вас, ця історія - повна видумка. Я жодного разу не був у Каннах, нема такого імені як Нісуаз (це відомий французький салат), наведеного вище діалогу ніколи не було і не могло бути, бо іноземці майже абсолютно нічого не знають про Україну, а завдяки нашим спортсменам вони знають лише назву нашої країни. Проте ми часто чуємо фрази “Спортсмени прославляють Україну”, “вони виходять на змагання з нашим прапором”, “вони роблять більше за політиків”. Це міф.

Насправді спортсмени не прославляють Україну. І я вам це зараз доведу.

Я знаю, що багато хто з вас був за кордоном і в спілкуванні з іноземцями, коли вас запитували звідки ви і ви відповідали “З України”, іноземці у відповідь вам казали “Ооо, Шевченко”, або “Ооо, Кличко”, або “Ооо, Світоліна”. І вас так переповнювала гордість за нашу країну після цього! Я розумію ваші відчуття, бо неодноразово стикався з такими діалогами. Проте на цьому знання про нашу країну в іноземців закінчуються, вони не назвуть хоча б 3-4 міста нашої країни, навряд чи вони з першого погляду зможуть показати на мапі, де знаходиться Україна, вони не знають скільки в нас жителів, яка в нас політична система, які в нас озера та річки. А навіть якщо знають, ви впевнені, що знають завдяки Кличкам, Шевченку чи Світоліній? Якщо поляки знають, що в нас є Одеса, то тільки завдяки Аркадії, пляжним клубам і доступним дівчатам. Але точно не завдяки Світоліній, для якої Одеса - рідне місто.

Задайте собі питання: чи достатньо вам того, що десь в світі хтось просто знає назву нашої країни? Чи це велика слава для країни, якщо десь в світі хтось просто знає назву нашої країни? Чи стає країна славетною, якщо десь в світі хтось просто знає назву нашої країни? Що змінює той факт, що десь в світі хтось просто знає назву нашої країни? Щоб було, якби в світі не знали назви нашої країни? Українці б померли? Ну й головне - що дає нашій країні те, що десь в світі хтось знає назву нашої країни? Від цього знання в нас дороги стають кращими, інвестиції заходять мільярдами доларів, життя в країні стає кращим та легшим? Погодьтеся, від того, що десь в світі хтось знає назву нашої країни, нічого не змінюється. Абсолютно.

Тепер давайте глянемо на це питання з іншого боку. Є такий ексфутболіст Джордж Веа - володар Золотого м’яча 1995-го року. Грав за Мілан, як і наш Шевченко. Для людей могу віку - це легендарний футболіст! Він був неймовірно крутим. Але не всі з вас знають, що він з Ліберії. Та навіть якщо ви знаєте, що він з Ліберії, що вам це дає? Якою для вас стає Ліберія від цього знання? Вам відразу ж дуже хочеться попасти в цю неймовірну країну? Задумайтесь над цим питанням. Подумайте також, що ви знаєте про Ліберію завдяки такому геніальному футболістові як Джордж Веа. Чи покажете Ліберію на мапі з першого погляду? Чи знаєте яка валюта в цій країні та хто її Президент? А скільки жителів в країні і якою мовою вони розмовляють? Ви навіть навряд чи знаєте, що з 2018-го року Джордж Веа і є Президентом Ліберії. Тобто виявляється, що найкращий в світі футболіст Джордж Веа дуже погано прославляв Ліберію. Як же так?

Давайте ще раз: ви знаєте, що є такий крутий футболіст Джордж Веа, що він був найкращим футболістом в світі в 1995-му році, що він з Ліберії. Але ж де та сама СЛАВА країни Ліберія про яку ходить міф? Як Джордж Веа прославив Ліберію, якщо ми про неї нічого не знаємо? Ми знаємо, що є така країна Ліберія, але нічого не знаємо про цю країну, поки не заглянемо у вікіпедію. Так в чому прославлення Ліберії великим спортсменом Джорджем Веа? Джордж Веа - дуже крутий футболіст, та чи є крутою і прославленою країною Ліберія? Ні. Здається, вікіпедія більше прославляє країну Ліберія ніж Джордж Веа.

Для молодого покоління наведу приклад іншого спортсмена, бо Джорджа Веа можуть пам’ятати не всі. Усейн Болт. Пам’ятаєте з якої він країни? Що ви знаєте про Ямайку завдяки Болту? Скільки жителів на Ямайці? Це острів чи півострів? Яка там валюта? Столицю пригадаєте? На мапі покажете? Усейн Болт - легенда спорту, але він так погано прославив Ямайку, що ми про неї майже нічого не знаємо. Як же так? Так от і у всьому світі одиниці з іноземців щось знають про Україну. А нас переповнює гордість від того, що вони просто знають прізвище спортсмена та назву нашої країни. Це слава? Це прославлення? Ні, точно ні.

Давайте поглянемо на значення слова СЛАВА. “Слава - це почесна популярність як свідчення загального визнання заслуг, таланту, загальної поваги і захоплення”. Тобто слава - це щось приватне, це визнання заслуг самих спортсменів, їх таланту, загальної поваги до спортсменів! Спортсменів, а не країни, яку вони представляють. Спортсмени прославляють себе, країна прославляє себе.

Чи наша країна прославляє себе? Звичайно! Боротьба з режимами, з Росією і Майдани, які в нас відбулися, прославляють нашу країну. В багатьох країнах знають про волелюбний український народ, який хоче вийти з-під багаторічного російського тиску, хоче побудувати демократичну державу. І це дуже круто.

Як ще країна може прославляти себе. Себе прославляє країна, яка є економічно успішною і придатною для життя всіх верств населення, особливо пенсіонерів. Країна, яка створює сприятливі умови для бізнеса - прославляє себе. Країна, яка з піску за 20 років створює неймовірні мегаполіси - прославляє себе. Країна, яка створює круті умови для туристів - прославляє себе. Але все це не про нашу країну, в цьому ми поки що є відсталою і мало прославленою країною. Нажаль.

Дмитро КОПІЙ