Джерело - Чемпіон.
Олексій Кісер покинув Росію в 2016 році, а 4 роки потому в інтерв’ю Максиму Розенку заявив, що хоче прийняти українське громадянство, адже Україна — це земля його пращурів.
"Мою свідомість перевернув Майдан та Революція гідності у 2014 році, — зізнавався Кісер Чемпіону в 2020 році. — Вважаю, що в цей момент сталося повне народження української нації. У мене прокинулася самосвідомість українця, який живе у вигнанні. Мій прапрадід Тарас Лашко — чистокровний українець. Жив під Запоріжжям. Мав величезну родину — 10 дітей. Сім'я була заможною. Але прийшов 1917 рік. Маєток прапрадіда націоналізували, а він, щоб врятувати свої життя, з більшою частиною родини емігрував до Канади. Мій другий прадід Петро Лашко залишився в Україні, був пізніше розкуркулений радянською владою і відправлений на заслання в Уральськ (Казахстан). В Уральську прадід зумів зробити кар'єру, але знову був звинувачений комуністами у всіх смертних гріхах. Пройшов табори, повернувся в Уральськ, де і з'явився на світ мій дід Анатолій Лашко. Після школи дід вирушив підкорювати цілину в Бугуруслані Оренбурзької області. Там і осів. У Бугуруслані народилася моя мати. Мій батько Сергій Кісер — теж чистокровний українець, народився в селі Райки Калинівського району Вінницької області".
З минулого року Кісер мешкає в США, 24 лютого у нього повинен був відбутися бій, що й стало приводом зателефонувати йому за океан.
— Олексію, ви повинні були провести свій бій 24 лютого 2024 року. Поєдинок не відбувся. Що трапилося?
— Сумна історія. Моїм опонентом повинен був стати відомий у США боєць, ветеран Bellator Брендон Кеш. Якби я переміг Кеша, мені обіцяли контракт в UFC (у змішаних єдиноборствах найпрестижніший промоушен у світі - прим. М.Р.). Я був упевнений, що виграю бій. Івент проводився за 4 години їзди від Лос-Анджелеса. Промоушен не надіслав мені автобус. Мовляв, добирайся самостійно. Я за 400 доларів замовив таксі на UBER. У дорозі ми розбилися — потрапили в аварію. Слава Богу, обійшлося без важких травм. Але приїхав на івент із запізненням. Повинен був бути на місці до 14:00. Приїхав о шостій вечора. Бій за звання чемпіона світу в мене був о 9 вечора. Тобто я все одно встигав. Але посварився з організаторами, які сказали, що я порушив правила, і в підсумку не допустили мене до поєдинку. Аварія — це форс-мажор, але вони не взяли її до уваги. Повернення в ринг зірвалося.
— Перед боєм ви продавали квитки на івент. Це ноу-хау від організаторів?
— Так, для мене це була новинка, але саме в цьому промоушені все так і відбувається. Бійці роблять частину роботи за промоушен, самостійно продають квитки. І мають 20 відсотків комісії з цього. Я взяв 200 квитків по 50 доларів. Тобто, на 10 тисяч доларів. У мене був гідний гонорар — 5000 доларів + 5000 у випадку перемоги. Також на івент продавалося pay-per-view, яке коштувало 45 доларів. Я теж займався його продажем, адже маю значну базу фанів. В тому числі в Україні. А ось квитки, до речі, не дуже продавалися. Тому що, по-перше, чотири години потрібно їхати з Лос-Анджелеса. По-друге, місцевий готель уже був повністю заброньований. Я на фінішному етапі почав просто роздавати квитки знайомим, адже мій гонорар перекривав їхню вартість. Але в підсумку з цього приводу теж посварився з організаторами.
— Сваритися з організаторами івентів — не найкраще рішення.
— Я ж не тільки сварюся. Вже в США знайшов надійних друзів та партнерів, які підтримують мене в найважчі часи. Маю на увазі Сергія Мінашкіна та Сергія Співака.
— Які тепер плани?
— На своїй спортивній кар’єрі хрест не ставлю. Мене запросили в європейський промоушен Octagon MMA, який проводить турніри у Великобританії, Німеччині, Чехії. Але для цього мені потрібно оформити грінкард або вайлд карт — паспорт біженця. Це займе декілька місяців. Тож моє повернення можливе приблизно восени.
— А які плани в неспортивному житті?
— Якщо спортивну кар’єру доведеться завершувати, є думки записати в американські морські котики. У США вже готуються до ІІІ Світової війни. Цьому сприяють лозунги на рекламних плакатах: “Вступай в американську армію зараз, тобі все одно доведеться навчитися воювати”. Американцям уже зрозуміло, що з теперішнім режимом РФ по-іншому не можна. Але знову-таки, для цього мені потрібно оформити грінкард. Хотів би захищати Україну вже як американський доброволець. У складі американських морських котиків.
— На початку повномасштабної війни у вас теж були думки приїхати в Україну і захищати землю своїх пращурів зі зброєю в руках?
— Були. Але 6 лютого 2022 року я здав свій російський паспорт в американське посольство в Індонезії. Мій кейс розглядали 10 місяців (!). У підсумку в жовтні 2022 року я отримав американську візу, але майже весь перший рік повномасштабної війни не міг нікуди виїхати. Та й брати в Україні попереджали, що з російським паспортом небезпечно приїжджати, адже реакція українських прикордонників, які побачать мій російський паспорт, може бути неоднозначною. На річницю війни, 24 лютого 2023 року я написав емоційний пост у підтримку моєї історичної Батьківщини. Що моє серце завжди з Україною та її народом.
А вже наступного дня до моїх літніх батьків, які досі проживають в Оренбурзі, прийшли з обшуком місцеві правоохоронці-путіністи. Почали шити мені справу з тероризмом. Індонезія товаришує з "рашкою", і мене будь-якої миті могли видати на запит рашистів. Поїхав до США. А після другого та третього обшуків у батьків порадився з адвокатом і вирішив податись в Америці на політичний притулок. Перебуваю в цьому статусі в США і досі.
Максим Розенко, Чемпіон
Російський боєць ММА: Моє серце з Україною, путін вже мрець
Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках champion.com.ua
