Джерело - Чемпіон.
29 червня в Лондоні на стадіоні Вемблі відбудеться поєдинок 1/8 фіналу чемпіонату Європи в якому між собою зіграють національні збірні Англії і Німеччини.
Щоб охарактеризувати це протистояння варто нагадати цитату легендарного англійського нападника Гарі Лінікера: "Футбол - це гра, у якій 22 хлопця протягом 90 хвилин катають м'яч і, врешті-решт, перемагають німці".
Суперництво збірних Німеччини і Англії з футболу офіційно нараховує свою історію з 1930 року, коли був зіграний перший офіційний матч між цими командами.
Однак неофіційні поєдинки між англійцями та німцями проводилися ще в 1899 році, коли в чотирьох зустрічах родоначальники футболу обіграли німців.
З 1930 року між командами було зіграно 32 офіційні матчі: в 15 іграх перемогла Німеччина, в 13 - Англія, ще 4 зустрічі завершилися внічию.
Найбільш відомі два офіційні матчі між цими збірними - фінал чемпіонату світу 1966 року і півфінал чемпіонату Європи 1996 року.
У 66-у році на Вемблі відбувся один з найскандальніших фіналів у історії чемпіонатів світу, який поклав початок футбольному протистоянню Англії та Німеччини.
Основний час завершився внічию 2:2, а на 101-й хвилині Херст завдав удар по воротах, після якого м'яч влучив у поперечину і впав прямо на лінію воріт, звідки його тут же вибили німецькі захисники. Англійці почали святкувати гол, проте німці стали протестувати, заявляючи, що м'яч не перетинав лінію воріт. Головний арбітр швейцарець Готтфрід Дінст побіг до бокового радянського судді Тофіка Бахрамова за допомогою, і той підтвердив, що м'яч перетнув лінію воріт, що викликало бурю захоплення на англійських трибунах.
Наприкінці додаткового часу англійці забили і четвертий гол, і його автором став все той же Херст, який оформив хет-трик (єдиний наразі хет-трик у фіналі чемпіонату світу).
У Німеччині цю поразку вважають однією з найбільш прикрих в історії, яку "бундестім" зазнали через упереджене суддівство на користь англійців. Роберт Беккер з журналу Kicker стверджував, що представник СРСР Тофік Бахрамов своїм рішенням помстився збірній Німеччини за те, що та не пустила до фіналу радянську команду.
Англійці були щиро вдячні Бахрамову, який в суперечливій ситуації виніс рішення на їх користь: у 2004 році перед грою в Баку проти збірної Азербайджану, англійські гравці і фанати відвідали могилу Бахрамова, поклавши на неї квіти.
Наступний знаковий матч відбувся вже в рамках чемпіонату Європи 1996 року в півфіналі: фінальна частина проходила в Англії, що надавало матчу додаткову принциповість.
Обстановка перед грою дійшла до межі: англійські таблоїди не соромилися образливих і нецензурних фраз, висловлюючись на адресу німців з расистськими і нацистськими вигуками.
Основний час завершився з рахунком 1:1. Хоча німцям вдалося забити, але з порушенням правил.
У додатковий час удача не посміхнулася нікому, а в серії пенальті перші п'ять спроб реалізували обидві сторони. Після рахунку 5:5 гра велася до першої помилки і Гарет Саутгейт схибив з 11-метрової позначки, а Андреас Меллер скористався цим шансом і вивів збірну до фіналу, де німці в додатковий час завдяки "золотому голу" Олівера Біргоффа з рахунком 2:1 перемогли Чехію і виграли третій титул чемпіонів Європи.
Гарет Саутгейт на довгий час став головним об'єктом ненависті англійських уболівальників, а тепер є головним тренером і улюбленцем фанатів.
Дербі між Англією і Німеччиною є найпринциповішим серед збірних, на думку фанатів, а також найменш політизованим, не дивлячись на участь обох держав по різні боки барикад в обох світових війнах.
Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках champion.com.ua
