Улюбленець Енцо Феррарі, який так і не встиг стати чемпіоном. 41 рік тому загинув Жиль Вільнев
"Я не думаю про смерть. Смерть - це частина роботи" ©
8 травня 1982 року. Кваліфікація Гран-прі Бельгії, який відбувався в Зольдері добігала свого кінця... Канадський гонщик Жиль Вільнев вирушає на ще одне кваліфікаційне коло. На коло, яке апріорі не могло покращити позиції талановитого гонщика. На вщент розбитих шинах, Жиль будь-якою ціною хотів виграти поул і на шаленій швидкості зачепив болід March Йохена Масса. Після невеличкого контакту з болідом суперника, Феррарі канадця злетів у повітря та кілька разів перекинувся. Сам же гонщик, з причин які до цього часу є загадкою, вилетів з боліду. Медики знайшли, ще живе, тіло Вілнева біля відбійників. Як з'ясувалося пізніше, гощик Феррарі вдарився об той самий відбійник, і як наслідок, перелом хребта не суміснмй із життям. За кілька годин лікарі констатували смерть одного з найталоновитіших гонщиків в історії Формули 1.
Щоб зрозуміти, що змусило Вільнева піти на такий крок потрібно повернутися на кілька тижнів назад на Гран-прі Сан-Маріно в Імолі.
Дідьє Піроні
Напарником Вільнева по Феррарі в тому сезону був француз Дідьє Піроні. Француз, який зірок з неба не хапав, був людиною тихою та сором'язливою.
"Коли Жиль був з нами, його перевага була настільки вагомою, що ми в якійсь мірі навіть недооцінювали Дідьє,- сказав якось колишній головний конструктор Ferrari Мауро Форгьєрі. - Просто тому що раз за разом був битий напарником на точно такому ж боліді".
Ідеальний пілот на позиції другого номера подумаєте ви? Але як відомо, у тихому болоті чорти водяться. Простіше кажучи, засів у француза всередині демон чи образа. Маючи однаковий болід з канадцем, той постійно програвав своєму напарникові, іноді дуже багато...
Порушення домовленостей
До сезону 1982 року Феррарі побудувала дуже сильний болід 126C2, який високо оцінили обидва гонщики Скудерії. На дебютному етапі, правда, жоден з гонщиків команди не фінішував, хоча Жиль Вільнев лідирував більшу частину дистанції у Бразилії, будучи значно швидшим за напарника.
"Після кваліфікації в Ріо (де Жиль показав другий час, а Дідьє - тільки восьмий) Вільнев відкликав мене на пару слів. Він хотів поговорити про Піроні, який зовсім недавно потрапив у сильну аварію на тестах у Франції", - згадував головний конструктор Ferrari у 1982 році Мауро Форгьєрі.
"Зараз Дідьє трохи спантеличений, але до наступної гонки він знову буде в порядку, - сказав канадець. - Ви можете попросити своїх колег сильно на нього не насідати?
Вчинок, який у сучасній Формулі навряд чи можливий, а сучасним уболівальникам королеви автоспорту просто незрозумілий, якнайкраще характеризує Жиля та багатьох пілотів тієї епохи.
Відносини партнерів були нормальними, але тільки до гонки в Імолі. На Гран-прі Сан-Марино після кваліфікації, виграної Піроні, гонщики домовилися не атакувати один одного. Однак на останньому колі і в останній точці для обгону Піроні раптом вирвався вперед і виграв гонку. До цього моменту Вільнев повністю довіряв напарнику, але надалі поклявся ніколи з ним більше не розмовляти.
Піроні свято вірив, що в Імолі він вчинив чесно, оскільки вважав, що вони з напарником боролися за перемогу. Однак факти, включаючи табличку "Зберігайте позиції", яку механіки тримали на піт-борді, говорили про зворотне.
"В Імолі ми бачили щось більше, ніж просто вкрадену перемогу, - сказала тоді одна неназвана, але високопоставлена людина з паддока. - Піроні прекрасно знав, який ефект його вчинок матиме на Жиля, і робив все, щоб вивести його з рівноваги".
А потім було останнє коло кваліфікації на Гран-прі Бельгії...
Чи міг Жиль Вільнев вчинити інакше? Напевне, що ні. То була Золота епоха Формули 1 і водночас одна з найбільш трагічних. Епоха, у якій гонщики билися не за гонорари, а за перемоги. Епоха, у якій кожен хотів бути найшвидшим, незважаючи на те, на якій машині їздив. Епоха, у якій Джеймс Хант вже завершив кар'єру, Нікі Лауда лише наближався до свого останнього титулу, а Айртон Сенна ще не розпочав.
Після трагедії
За два тижні після трагедії, Формула 1 переїхала в Монако. Феррарі представляв єдиний пілот - Дідьє Піроні став другим. А вже через етап, француз виграв поул на Гран-прі Канаді, на автодромі, який напередодні отримав і'мя Жиля Вільнева.
"Я хочу присвятити цей поул Жилю, - сказав француз після кваліфікації. - Всі ми знаємо, що якби він зараз був тут, він був би на поулі".
Слова, у щирість яких важко повірити.
"Якби не він, Жиль був би зараз тут", - пробурчав Кеке Росберг (чемпіон світу-1982 - ред).
"З ним коїлося щось дивне. У нього були серйозні проблеми особистісного характеру, але вони його, схоже, не хвилювали. Згодом він став дуже зарозумілим і самовпевненим у всьому, включаючи питання потенційного чемпіонства", - згадує конструктор Феррарі Гарві Постлтвейт.
Достименно не відомо, що змусило Піроні застрягти на старті гонки в Монреалі, але француз став причетним ще до однієї трагедії. Юний Ріккардо Палетті, який стартував з 23 місця, у своїй 2-й гонці в житті на швидкості 180 км/год протаранив болід Піроні та за кілька годин помер у лікарні.
Піроні, який після Гран-прі Франції лідирував у чемпіонаті, маючи 9 (величезний відрив для тих часів) очок переваги за 5 етапів до завершення, так і не став чемпіоном. Під час тренувальних заїздів Гран-прі Німеччини в Хоккенхаймі болід француза налетів на повільний Рено свого земляка Алена Проста та кілька разів перекинувся. Як наслідок, важка травма ніг, що було звичайною справою у ті часи - ноги пілотів розташовувалися прямо між передніми колесами. Після аварії Піроні так і не зміг повернутися у Формулу 1, а чемпіоном став Кеке Росберг, який випередив француза усього на 5 очок (це при тому, що Піроні не брав участі в останніх 5 етапах сезону).
Спадок
Через 5 років Піроні змагався уже не на автомобілях, а на моторних човнах. У серпні 1987-го він потрапив у аварію в гонці Needles Trophy в районі острова Вайт. Зустрівши сильну хвилю, підняту танкером, француз вирішив не відступати - у результаті його човен перекинувся, і колишній гонщик Ferrari не зміг вибратися.
Незабаром після загибелі француза його подруга Кетрін Гу народила близнюків, яких назвала на честь колишніх напарників по Скудерії - Дідьє Піроні і Жиль Піроні. У 2014 році Жиль Піроні приєднався до команди Mercedes AMG Petronas в якості інженера.
Жиль Вільнев так і не став чемпіоном світу. Не встиг! За свою коротку кар'єру канадець виграв 6 етапів у 67 гонках і 13 разів піднімався на подіум. Вільнева обожнювали буквальні всі: уболівальники, гонщики, журналісти...Його любив, навіть сам Комендаторе Енцо Феррарі, який, як відомо, любив свої червоні боліди більше за людей.
"Моє життя повне сумних спогадів, - писав він. - І коли я озираюся назад, я бачу серед улюблених осіб цю видатну людину. Він був моїм сином".
Напевне, Вільнев є найбільш улюбленим гонщиком усіх часів після Чарівника Айртона.
Через 15 років після смерті Жиля Вільнева його син Жак зробить те, що не встиг зробити батько. У запеклій боротьбі з Міхаелем Шумахером виграє-таки чемпіонат світу. А перемогу присвятить своєму татові...