Олександр ГЛУЩЕНКО: Чому безкоштовного футболу більше не буде та куди зникнуть канали Футбол 1/2 | Блоги | Champion.com.ua
Мій профіль
27 Вересня 2020

Олександр ГЛУЩЕНКО: Чому безкоштовного футболу більше не буде та куди зникнуть канали Футбол 1/2

23.12.2019 18:30 Дима Копий 12992 58
Олександр ГЛУЩЕНКО: Чому безкоштовного футболу більше не буде та куди зникнуть канали Футбол 1/2

Медіа-експерт та член громадської ради Нацради з питань телебачення та радіо мовлення Олександр Глущенко розповів Champion.com.ua про те, як пов'язані футбол та спорт із телебаченням, які зміни очікують на спортивні трансляції в новому році та багато іншого. Читайте, щоб повністю зрозуміти ситуацію.

- Олександре, я постійно бачу в коментарях у соцмережах обурення, щодо неможливості в сільській місцевості отримати доступ до каналів "Футбол 1/2" в класичний спосіб. Мене це дуже дивує, бо чомусь люди не переймаються, що в селах відсутні магазини adidas, Under Armour, крафтове пиво та маркети елітного алкоголю.
- Обурюватись і перейматись чужими проблемами, це чудова риса характеру! Чому б і ні? Адже ми живемо в час, коли ми всі без винятку не можемо отримати все, що нам заманеться, всі блага цивілізації чи природи. Завжди будуть незадоволені. У когось з вікна видно море, а комусь до нього потрібно їхати 500 кілометрів, комусь чисте повітря, Говерла, полонини, а комусь автозатори з 7-ї ранку, загазованість, зате Макдональдс через дорогу від кінотеатру IMAX, в когось оптичний кабель в будинок і інтернет 1 Гігабіт, а комусь 2G на телефоні і EDGE на швидкості 160 кбіт/сек. Світ недосконалий, і треба жити з цим розумінням. Аналогічна ситуація з футболом. В когось стадіон "Олімпійський" в пішій доступності, в інших - за 1000 кілометрів. Нестача одних благ компенсується наявністю інших. 

Щодо доступу до футбольних матчів, то зараз відбуваються трансформації у телевізійному світі, які глядачі відчують на власному гаманці в 2020 році, але для цього їм потрібно буде стати абонентами однієї із систем платного ТБ. 

З технологічної точки зору, телевізійний футбол доступний всім без винятку громадянам України, було б бажання! Якщо ми ведемо діалог за телеканали "Футбол", як спеціалізовані спортивні канали. А ось наскільки треба вийти із існуючої зони комфорту, щоб отримати доступ – це вже питання дискусії.

- Що треба щоб дивитись телеканали "Футбол"?
- Телеканали "Футбол" - представники преміального платного контенту, правила дистрибуції якого давно відпрацьовані в цьому світі. Україна не є виключенням. Єдине, що нас відрізняє від інших країн - це ціна. В Україні – одна з найнижчих цін як на телебачення, так і на доступ до мережі інтернет. Ніде в світі, навіть у сусідів, ви не побачите таких низьких цін. Доступ до преміального контенту, до легальних операторів в рази дешевший, ніж в Польщі, Молдові, Білорусі, навіть, прости Господи, на росії, не кажучи вже про західних сусідів. Це при тому, що спортивні телеправа на топові події не продаються дешево і не роздаються безкоштовно

Щоб дивитись футбольні трансляції – потрібно підключитись до легального оператора платного телебачення, згідно тієї технології, яка найбільш комфортна і привчитись до абонентської плати. Безкоштовно не буде.

- Коментатори на сайтах бідкаються, що в місті підключився до кабельного і маєш доступ до футбольного контенту, в селі чи за містом з цим проблема.
- Я вже казав про нерівність. В залежності від віддаленості від благ цивілізації змінюється і технологія отримання доступу до контенту. В містах це – кабельні оператори, інтернет-провайдери, оператори мобільного зв’язку, за містом чи в селах - виключно супутникові провайдери.

До 1 січня 2020 року телеканали "Футбол" доступні у кабельних операторів, у більшості в базовому, найдешевшому пакеті, у IPTV-провайдерів, на супутниковій платформі "XtraTV" та в складі програмної послуги ОТТ-сервісу "OLL.TV".

Але це лише до 31 грудня. З 1 січня "Медіагрупа Україна", як власник телеканалів "Футбол", змінює умови їх дистрибуції. І ці правила зовсім не сподобаються багатьом поціновувачам спорту.

- Телеканали "Футбол" будуть доступні лише в складі програмної послуги "Екстра ТБ" та "OLL.TV"?
- Так, дійсно змінюються правила. "Футбол 1" та "Футбол 2", як телеканали преміум контента, будуть доступні лише в складі провайдерів програмної послуги "Xtra TV" та "OLL.TV", у телеком-провайдерів "Вега Телеком", "Укртелеком", які входять в сферу інтересів компанії СКМ, у компаній "Воля", "Київстар" та "Водафон". У інших провайдерів може бути доступний лише канал "Футбол 3", який з’явиться в лютому 2020 року. Але не факт, що кабельники будуть його купувати.

- Чому "Футболи" уходять в а-ля карт, в чому причина?
-
Причин декілька: гроші, права, стратегія розвитку ринку платного телебачення.

Пропоную невеликий екскурс в історію українського платного спортивного телебачення: як колись було? Було дивні часи, коли долар коштував 8 гривень, канал "Футбол" був молодим та амбітним, тільки-но запустився і був доступний в цифровому ефірі Київщини. Безкоштовно, без абонентської плати, смсок і підписок)) Мало хто пам`ятає, але цей історичний момент тривав декілька місяців, і "Футбол" дійсно працював в ефірному режимі. Звісно, привабливість київської цифри виросла миттєво в рази. Поціновувачі шкіряної сфери купували цифрові приймачі, які тоді, доречі, коштували в гривневому еквіваленті під 100 доларів, не те що зараз, в районі 10-15, і насолоджувались безкоштовним спортом. Звісно, що така радість довго не могла тривати, навіть, якщо хтось вірив, що так буде завжди. Канал з ефіру вимкнули, поціновувачі безкоштовного спорту – обурились, писали на спортивних сайтах та форумах, присвячених телебаченню, куди і як вони готові запхати цифрового тюнера тим, хто продав їм його, тим хто вимкнув безкоштовне телебачення та вимагали повернення коштів і сатисфакцій.

Паралельно, "Футбол" був доступний провайдерам програмної послуги. Якщо простою мовою, то за символічну ціну в 5 копійок за абонента, але за умови ретрансляції в базовому пакеті в цифрі чи в пакеті аналогового телебачення. Задля максимального покриття аудиторії. Така політика мінімальної вартості відрахувань роялті, максимального покриття абонентської бази – була промо-кампанією нового мовника та його проникненням на ринок. Звісно що про заробітки мова не йшла, навіть при бажанні вірити, що все так дешево, чому б цьому процесу не існувати вічно?

Після першого суттєвого подорожчання прав, кабельники образилися на "Медіагрупу Україна"  і почали чинити опір - масово вимкнули канал "Футбол" з мереж. Причому, цей процес тривав декілька років з перемінними успіхами. Це було перше ринкове протистояння між правовласником спортивного контенту і провайдерами програмної послуги. Тоді в Україні як раз і з’явилася перша хвиля глядачів, у яких не було ніякої технічної можливості дивитись футбол, якщо вони не мешкали в зоні покриття кабельника з підписаною угодою на дозвіл ретранслювати канал "Футбол". Для деяких гравців ринку наявність футбольних каналів була серйозною конкурентною перевагою в зоні покриття мережі. Але ж кабельне телебачення було лише у великих містах і то не в кожному.

Єдиним технологічним рішенням для тодішніх каналів "Футбол" та "Футбол+", що вирішувало глобальне покриття і доступність в сільських регіонах - було входження до програмної послуги "Віасат Україна" від компанії "Віжн ТБ".

Протистояння між кабельними операторами та "Футболами" дійшло піку, коли "Футболи" розповсюджувались не ексклюзивно і були доступні абонентам одночасно трьох платформ платного телебачення: "Віасат Україна", "XtraTV" та навіть в складі "Либідь ТБ". Нечувана конкуренція про яку зараз можна лише мріяти

Це було давно, це вже історія, ще до часів, коли "Віасат Україна" не були куплені "1+1 Медіа", а "XtraTV" - "Медіагрупою Україна". Ніщо не вічно під місяцем, все змінюється, компанії відкриваються і закриваються, банкрутують або розвиваються, купуються, продаються.  Але є лише дві складові в світі телебачення, які прогнозовано активно і невпинно еволюціонують - це технології доставки контенту і вартість телевізійних прав.

Поки класичні кабельні оператори в Україні конкурували між собою, купували один одного, набирали абонентську базу, запускали послуги цифрового ТБ, вони не особливо відчували конкуренцію зі сторони провайдерів супутникового платного ТБ. Телеком-індустрія підклала свиню))) Мережі інтернет дозволили доставляти відеоконтент з гарантованою якістю - на ринку почало з’являтись інтернет-телебачення за технологією ОТТ, тобто не важливо, хто в тебе провайдер інтернет, аудіовізуальний сервіс ти отримуєш не від свого провайдера, а від третьої сторони. Типовий приклад ОТТ, простий і зрозумілий - це Youtube. Ви, як користувач, гадки не маєте де стоять його сервери, яким чином до вас потрапляє відео, через які точки обміну трафіком і за якою маршрутизацією. Головне, щоб ваш провайдер вам забезпечив доступ до мережі інтернет належної якості.

Так в Україні з’явились перші ОТТ-платформи: "Megogo", "DivanTV", "OLL.TV". Якщо "Megogo" з самого початку обрав концепцію відеобібліотеки, то "Divan.TV" та "OLL.TV" були телевізійними сервісами.

Враховуючи, що "Медіагрупа Україна" – власник каналів "Футбол" та "OLL.TV", "Футболи" в ОТТ були ексклюзивно лише у "Digital Screens" в сервісі OLL.TV і іншим платформам не продавались принципово!

Якщо телеком-провайдерам для власних телевізійних сервісів IPTV права були доступні, то в ОТТ ні. Ні для "Megogo", ні для "Divan.TV", ні для "Sweet.TV", ні для "YouTV", ні для "OmegaTV". Це стало з часом приводом для появи окремих футбольних трансляцій і футбольного телеканалу на платформі "Megogo". З точки зору руйнування монополій - добрий крок, з точки зору абонента – не зовсім комфортно оплачувати доступ до двох чи більше платформ заради спроби зібрати максимальну кількість чемпіонатів.

Після того як "МГУ" придбала DTH-платформу "XtraTV" , учасникам ринку платного ТБ стало очевидно, що рано чи пізно телеканали "Футбол" будуть доступні ексклюзивно лише через власні платформи "МГУ" за різними технологіями. І наявність преміального спортивного контенту на них буде конкурентною перевагою. Саме це в 2020 році і станеться.

Тому, якщо є бажання дивитись Лігу Чемпіонів, Лігу Європи, Іспанію, Італію, Німеччину, Францію, Україну - на супутнику це DTH-платформа "XtraTV", в кабелі – компанія "Воля", інтернет телебачення – "OLL.TV", у "Київстар" - "Київстар Футбол" та "Водафон ТБ" для абонентів мережі "Водафон", але це по суті сервіс "OLL.TV" перефарбований. Інших легальних варіантів немає.

- Чим вигідна чи не вигідна система а-ля карт для глядача?
- З точки зору абонента і грошей - абсолютно вигідна. Якщо вам потрібен "Футбол", ви оплачуєте 109 гривень за місячний доступ окремим пакетом, без нав’язувань "базовий" + "преміальний". Це якщо спорт вам потрібен.

Якщо у вас такої потреби немає, ви його просто не купуєте і не переплачуєте за продукт, який вам нав’язують, який вам не потрібен.

Така система була якраз в кабельних мережах, вона і породжувала ринкову і галузеву нерівність. Абоненти кабельних мереж отримували доступ до "Футболів" набагато дешевше, наприклад, за 75 грн. на місяць, ніж абоненти "OLL.TV" за 99 грн. В той же час, кабельник платив за всіх без винятку абонентів мережі, які отримували технологічний доступ до футболу, без виключень і без кореляції дивишся чи ні.

Абонентам, які дивились футбольні трансляції ситуація була вигідна, абонентам, які не дивились і не цікавились – ні, бо вони також платили за чуже задоволення.

Є ще й позиція ринку. Тут взагалі все набагато складніше. І дискримінація одних технологій щодо інших на одному ринку породжувала технологічну нерівність і заважала розвитку платного телебачення.

 ОТТ-сервіси, які працюють з інтернет-провайдерами за партнерськими схемами не мали можливість надавати доступ до "Футболів". Але на одній території працювали інтернет-провайдери, у яких були канали у складі власної послуги IPTV чи навіть у складі послуг аналогового кабельного ТБ, і провайдери, у яких було партнерське телебачення.  А "Digital Screens" принципово конкурентам права не продавали. І абоненти скаржились, і взагалі не розуміли, чому вони не можуть придбати доступ до телетрансляцій у свого інтернет-провайдера, і повинні йти до "OLL.TV" напряму, а у сусідів, умовно, є "Тріолан", і там в аналогу є "Футболи", хоч на декілька телевізорів розділяй – все одно 75 гривень. Позиція гравців ринку проста: або у всіх, або ні у кого. Тому, з 1 січня ні у кого, за винятком провайдерів, які входять до сфери інтересів СКМ. Не факт, що в лютому провайдери проявлять бажання підписувати угоди з каналом "Футбол 3". Не всі хочуть платити гроші за рекламу конкурентих телевізійних сервісів серед власної абонентської бази.

- Окрім телеканалів "Футбол" є інші спортивні українські канали, на яких транслюють спортивні події. Що буде з цими гравцями?
- Спорт – це продукт прямого ефіру, тому, продається як правило в одні руки, одному мовнику на одній території на конкретні технології дистрибуції контенту. Преміальний контент доступний лише за підпискою. Канали "Футбол 1", "Футбол 2", "Спорт 1", "Спорт 2" - тільки у провайдерів. "Setanta Ukraine" відразу з’явилась тільки у провайдерів платного телебачення, дистрибуцію віддали "Star Light Digital" – дивізіону "Star Light Media", що продає телеканали ICTV, СТБ, "Новий канал", М1, М2, "Оце" і має угоди з максимальною кількістю провайдерів.

Така ж доля очікує "Xsport". В цифровому ефірі Т2 він безкоштовний, а для включення до свого пакету, кабельник повинен заплатити правовласнику.

З 20 січня на супутнику канали медіагруп, на яких також присутній спорт, будуть доступні лише за щомісячну плату абонентам "Віасат Україна" або "XtraTV".

- Що очікувати власникам супутникових тарілок?
- З 20 січня о 4-й ранку канали чотирьох медіагруп:

"Інтер Медіа Група": "Інтер", НТН, К1, К2, "Мега", "Піксель", "Zoom", "Enter-фільм".

"1+1 Media": 1+1, 2+2, ТЕТ, "Плюс Плюс", УНІАН ТБ, "Бігуді".

"Медіа група Україна": ТРК "Україна", НЛО ТБ, "Індиго ТБ", "Україна 24".

"Star Light Media": ICTV, СТБ, "Новый канал", М1, М2, "Оце", - припиняють власне супутникове мовлення і залишаються доступні абонентам двох платформ телебачення - "Віасат Україна" чи "XtraTV". Технічно проведіть аналогію з кабельним оператором. Провайдер купив телеканали, права на них, сформував пакет і перепродає абонентам. Тільки транспорт доставки не власна кабельна мережа, а супутник. Логіка та ж сама.

- Якщо у людини була встановлена супутникова тарілка, які її дії?
- Спочатку треба відповісти собі на просте питання: "Чи є бажання й надалі дивитись телеканали медіагруп"? Якщо бажання немає, то на супутнику залишиться ще близько 50 українських телеканалів у відкритому доступі, можна нічого не змінювати й надалі мати доступ до відкритих телеканалів. Заяви, які зустрічаються в мережі інтернет про абсолютне кодування всіх українських телеканалів на супутниках – нісенітниці і не відповідають дійсності.

Якщо є бажання дивитись канали медіагруп, існує декілька варіантів:

Цифрове ефірне телебачення Т2. 32 телеканали у відкритому доступі, на Одещині 40, в Києві – 56. Якщо в телевізорі є вбудований Т2-приймач – потрібна лише ефірна антена. Якщо немає, зовнішній Т2-приймач та ефірна антена.

Комбо-приймач. Має 2 входи. Один для ефірної антени, інший для прийому відкритих супутникових каналів.

Супутниковий приймач DTH-платформи "Віасат Україна" чи "XtraTV" + абонентська плата.

Послуги кабельного оператора, якщо ви в зоні покриття.

Послуги IPTV від інтернет-провайдера.

Легальний сервіс ОТТ, якщо є доступ до мережі інтернет.

Мобільне телебачення, якщо є технічна можливість і покриття.

- Власники супутникових тарілок готові платити за телебачення?
- В цьому питанні закладена готова відповідь! Звісно, що більшість не готова!

По-перше, комерційні телеканали не є товаром першої необхідності, а преміальні телеканали взагалі вузькоспеціалізований продукт.

По-друге, є безкоштовна альтернатива у вигляді цифрового ефірного телебачення.

По-третє, ніхто нікого не зобов’язує платити і дивитись, дивитись і платити.

По-четверте, аудиторія, яка звикла роками щось отримувати безкоштовно, досить ревно відноситься до будь-якої спроби виходу із зони комфорту і тим більше монетизації "безкоштовного". А так як у великої кількості людей немає культури споживання платного контенту і відношення до об’єктів авторського права – абстрактне, то й результат буде хворобливим.

- Аналогічне питання - чи готові люди платити за футбольні трансляції чи спорт?
- Основна проблема в тому, що для третини українських домогосподарств, супутникове телебачення стало синонімом слова – безкоштовно. Третина телебачення отримує з Т2, третина від операторів кабельного ТБ та через інтернет-телебачення, третина - через супутник.

Телебачення в Україні останні 20 років розвивалося так, що для більшості людей супутникова антена замінила ефірну антену. І це стало синонімом стабільного безкоштовного комфорту. Прийшов, увімкнув, дивишся і нікому нічого не винен. Виросло покоління, яке звикло, що так було завжди.

Але є сурова правда життя: не буває безкоштовного телебачення. Телебачення буває відкритим або закодованим. В будь-якому випадку за нього хтось сплачує – або абоненти, або спонсори чи рекламодавці, або гібридна система розподілу затрат.

- Але на супутнику дійсно є безкоштовні телеканали!
- Телеканали на супутнику умовно можна розділити на 2 категорії:

Націлені на кінцевого глядача, ретранслюються у складі програмної послуги провайдера, де є гарантована якість сигналу, його технічні параметри і супутникова позиція.

Технічний сигнал телеканалів, що є ланцюжком технологічного тракту логістику сигналу кабельним операторам та на ефірні ретранслятори. Не призначений для кінцевого споживача, технічні параметри сигналу, орбітальна позиція і доступність не гарантовані. Прийом такого сигналу – побічний ефект від наявності супутникової антени)). Приблизно така ситуація була в Україні. Громадяни приймали технічний сигнал, збоку навіть виросла ціла індустрія. І тут власники вирішили, що їм не вигідно використовувати супутник як транспорт і вимкнули. Якщо не платив, то і претензій немає.

Тому дивно читати коментарі, де вимагають повернути комерційне телебачення на супутнику. Ви вирішили огородити свою ділянку парканом, а сусіди на вас жаліються, що ваш паркан їм заважає комфортно жити як вони звикли, обходити їм лінькі і взагалі, яка приватна власність?))

Телеканали з дорогим і преміальним контентом, як правило - закодовані згідно угод із правовласниками, що обмежують територію розповсюдження і прийому. Спортивні канали, особливо де є Ліга Чемпіонів чи Ліга Європи з пакетним показом турів, Олімпіада – всі закодовані без прив’язки чи то технічний сигнал, чи DTH-платформа. Тому, безкоштовного спорту, футболу не буде.

- Чому медіагрупи кодують супутниковий сигнал?
- Вони і не зобов'язані взагалі мовити на супутнику)). Якщо знову повернутись до історії, частина цих телеканалів починала мовити як ефірні, розбудовували мережі з ефірних передавачів. І були доступні лише в зоні покриття передавача. 30 років тому доступні були 2-3 телеканали, 20 років тому 8-10, 10 років тому – 32 ефірних. Зараз за допомогою різних технологій є доступ від 50-70 каналів до 300-400. Легально і законно.

Кількість контенту з роками збільшувалась, доступ до нього полегшувався, хоча змінювались технології і пристрої на яких можливий перегляд. 20 років тому ніхто б не повірив, що футбольний матч можливо переглянути на телефоні, сидячі в автобусі, що їде по місту. А зараз це норма.

Канали медіагруп в першу чергу були націлені на ефір та ретрансляцію у кабельних операторів. На супутнику сигнал піднімався виключно для прийому для ефірної ретрансляції та провайдерами. Пам'ятаю часи, коли ICTV, СТБ, М1 були закодовані. ТРК "Україна" завжди була закодована від самого початку супутникового мовлення. Групи "Інтер" на супутнику не було взагалі))

Я б процес 20 січня назвав не кодуванням, а взагалі припиненням власного супутникового мовлення телеканалами медіагруп.

Телеканалам не потрібен супутник тому що:

- провайдер цифрової мережі "Зеонбуд" використовує супутник для логістики сигналу каналів до мережі передавачів цифрового ефірного телебачення Т2, а власних ефірних передавачів у телеканалів вже немає;

- провайдерам сигнал давно доступний за допомогою IP-технологій землею, деяких телеканалів у форматі HD;

- якщо провайдеру технічно буде неможливо прийняти сигнал через IP, він отримає модуль доступу від каналу і забере сигнал з "Віасату" чи "Xtra";

- для медіагруп "Віасат" чи "Xtra TV" - такий же покупець їх контенту як і будь-яка мережа кабельного телебачення;

- правовласники постійно вимагають обмежити технічну можливість доступу до контенту в зоні покриття супутника, тому що права придбані на ефірне розповсюдження, і вони не проти, щоб їм заплатили за всю Європу)).

Є ще й політично-економічна складова.

Не секрет, що телебачення в Україні – дотаційне. Відомі навіть власники 4х медіагруп, що регулярно доплачують за радість глядачів дивитись телеконтент. Правда, і не забувають про себе і власні політичні амбіції. Але враховуючи, що ми вибрали курс на Європу, десятиріччями спонсорувати феодальне телебачення стає все складніше і складніше. Конкуренція стає більш жорсткішою, мовників більше, каналів дистрибуції і комунікацій за різними технологіями більше, рекламні бюджеті в інтернеті переросли телевізійні, змінюються звички та присмаки аудиторії, яка перенасичена різної якості контентом і інформацією. Та й нові законопроекти, як то "Про Медіа" все більше ускладнюють можливість непрямого фінансування мовників і впливу на редакційну політику. Це повинно було статись рано чи пізно, комерційне телебачення дійсно повинно стати комерційним. Або вмерти і дати дорогу більш спритним гравцям.

На ринку вже декілька років існує конфлікт. Медіагрупи щорічно підвищують ціну для провайдерів платного телебачення, абоненти яких платять за ТБ, на супутнику і в ефірі Т2 ці ж канали мовлять відкрито. Тому, кодування супутника – це ще й вимога провайдерів. З однієї сторони 22 гривні роялті з абонента за 4 медіагрупи, з іншої цей же контент у двох технологіях безкоштовно.

Тому, є вибір: або 32 канали в звичайній якості з ефіру і безкоштовно, або платно в будь-якій системі платного телебачення.

- Чому таке відношення до контенту зі сторони ринку і правовласників?
- В глобальному світі давно існують правила, які випрацьовувались десятиріччями. Ми просто про них дізнались 30 років тому, і то не все. Й для простого пострадянського користувача вони виглядають дикими, і ми ні морально, ні культурно до них не готові.

Митець, творець, як виробник продукту чи продукції захищений в цивілізованих країнах законодавчо. І продукти авторського права нічим не відрізняються від матеріальних благ!

Якщо ви вийшли на вулицю і зустріли Олега Винника, що просто стоїть посеред вулиці і співає, вам нечувано поталанило, тримайте вашу вовчицю, що б не втекла. Але якщо ви вирішили записати його виступ і залити на Ютуб, - ви порушник прав. Тому що він вам не дозволяв це робити. Аналогічно і зі спортом, це продукт прямого ефіру. Нікому не цікаво дивитись вчорашній футбол чи тогорічний бокс, коли результат відомий. І тільки правовласники мають право розпоряджатись своїм майном. Розробляти правила і умови доступу до їх власності, до їх контенту і на їх умовах.

Проведу аналогію. Великий спорт, великий футбол - це шоу-бізнес. Тільки від спорту. Футболісти створюють шоу, і навколо шоу існує ціла бізнес-індустрія, яка націлена на заробляння грошей: квитки на матчі, абонементи, атрибутика, телевізійні права для телетрансляторів, платних пакетів, закладів харчування HoReCa, трансфери, оренди, продактплейсмент, беттінг та інше.

Ви, коли читаєте новини про вартість трансферів чи гонорари гравців, вважаєте, що ці кошти їм зі свого карману заплатили власники? Це ж не правда! Це кошти від індустрії, індустрії спортивних розваг чи спортивної індустрії розваг. Слова переставляємо, суть і логіка не змінюються. І чим крутіший шоумен, чим яскравіший спортсмен і більша в нього харизма, тим більшу аудиторію він приваблює до себе. Тим дорожчий його власний бренд і інфраструктура навколо нього.

Одне з основних джерел доходів за кордоном у комерційних спортивних клубів - телевізійні права. В мережі повно інформації про те, скільки і який клуб отримує за участь в Лізі Чемпіонів чи Лізі Європи. Або скільки коштують телеправа чемпіонату для телетрансляторів. Там суми мільярдні. Футбол – це бізнес, футбол – це гроші.

Наївно вірити, що індустрія, яка десятиріччями вибудовувалась для заробляння грошей на шоу комусь щось повинна віддати безкоштовно, бо немає грошей. Немає грошей – сидіть вдома! Не заробили на перегляд матчу з грою Мессі чи Роналду – вони ж для вас за дякую грати не будуть. Чи це новина, що для них футбол – це ремесло і вони, в такий спосіб, заробляють? Бізнес. Нічого іншого.

Тому, в спорті вся структура і ланцюжки вибудовуються навколо споживача, глядача, вболівальника, якому продають шоу! Починаючи від квитка на матч за 50 евро чи абонемента на сезон за 600 евро, чи фірмову футболку за 100 євро, чи місячну абонентську плату за спортивні канали – 20-50-70 євро. Повірте мені, шоумени в бутцах не мають бажання створювати шоу за "дякую", викладатися на полі задля чийогось задоволення. Вони знають своє місце в цій ієрархії і цілком чесно, прагматично та законно розраховують на свою долю від великого багатомільярдного пирога. Задля цього і викладаються на всі 100%. Розраховуючи на те, що шоу буде продаваться на всіх континентах у всіх країнах.

Тому, права в кожну країну на лігу чи чемпіонат продаються виключно в одні руки через тендер, кабальний контракт на декілька років, з прописаними жорсткими умовами кого і скільки із спонсорів показувати, як кодувати сигнал і скільки матчів можна показати на каналах із загальним покриттям? Інколи правовласникам простіше не продати права, ніж прогнутися під чиїсь забаганки і побажання.

Спорт - це жорсткий бізнес. Телевізійні права – багатомільйонні інвестиції. А в країнах Європи – багатомільярдні. Тут не існує безпрецедентного меценатства, лише жорсткий прагматизм. Тут кошти або вкладають на перспективу і формують ринок, як в Україні, або як в Англії, Німеччині, Італії, Франції чи Іспанії – жорстко монетизують, виборюючи затверджену та очікувану маржинальність. Важко назвати арабських шейхів, що купують британські клуби поціновувачами футболу, для них це зрозумілі інвестиції в привабливий актив.

- В Україні футбол чи спортивне телебачення - це бізнес?
- Спроба бізнесу, де ринок ще формується. Тобто, його ще немає, і на це дуже багато причин. І ментальних, і економічних, і культурних. Спортивне телебачення – жевріє, і є спроби формування ринку.  Футбол точно не бізнес в західному розумінні цього слова. Немає системності, немає бізнесу. Мені здається, що медіа менеджери, коли приносять фінансовий план власнику чи інвесторам, не в змозі чітко дати відповідь на питання: "Так скільки ми заробимо?". Аналогічна ситуація з футболом. Скільки треба витратити – зрозуміло, а от скільки підприємство заробить? Три крапки. 

Черга з інвесторів, готових вкладати кошти в незрозумілі речі, де немає гарантій і розумінь прибутку, не стоїть. Ви багато бачили інвесторів в Сомалі чи Сирію?

- Спортивне телебачення у нас збиткове?
-
Ну звісно, що так. Тут основна задача – стратегічна - вибудувати ринкові інструменти і правила. Ну і щоб хоча б був "нуль". Події останніх десяти років тому показова ілюстрація. Права кочують від "Поверхності" до "Медіагрупи Україна", частина турнірів вже у "Megogo", зайшла "Setanta", "Воля" з МГУ розділили частково вартість прав на Лігу між собою. Всі рахують гроші, кооперуються. При цьому, якщо вийшли в "нуль", вже прекрасно. Це як ви летите в літаку, де є пусті місця. Вам фортануло сидіти одному на трьох кріслах, але за інші два заплатив власник бізнесу, бо це його ризики.

- Олександре, в одному з коментарів влітку ви казали, що "Setanta" на наш ринок вийшла ненадовго і може з нього піти?
- Не секрет, що для іноземних правовласників Україна – це велика чорна діра на мапі Європи. Яка муха вкусила ірландців повірити в Україну і населення в 40 млн, що слухняно будуть платити за телеконтент – не знаю! Віра – страшна річ. Їх віра в Україну тому підтвердження. Але є одне але.

Повірте мені, якщо вони тут не побачать ринку, якщо їх фінансові плани будуть кардинально відрізнятись від результатів, вони швиденько зберуть валізи і поїдуть. Для них це – бізнес. Меценатством вони не займаються. Тим паче для чужої їм країни. Це в Україні Ахметов може десятиріччями вкладатися в телеканал, в спробі вибудувати бізнес, Суркіси можуть вкладатися в Динамо – бо душа лежить, рідне і вірять. Й готові реінвестувати з інших галузей. А замініть їм країну з України на іншу, замініть їм об’єкт інвестицій - одразу інтерес пропаде. Ви ж бачили на практиці як пропадав інтерес до "Дніпра", "Металіста", "Кривбаса", "Металлургів" з Запоріжжя та Донецька, "Оболоні", "Говерли", "Прикарпаття" та інших. Немає логіки, відсутній бізнес, незрозумілі очікування – інтерес згасає, разом із ним і клуби.

Аналогічна ситуація з іноземними телемовниками. Поки не буде чітких, зрозумілих правил гри, ринку, зрозумілих прибутків – інвестиції будуть або хаотичні і випадкові, або їх не буде. Ну який дурень вкладе кошти в Конго, Бурунді чи Малаві? Чи ви вважаєте, що Україна для них сильно відрізняється? Така сама невідома країна з багатьма невідомими. Де не люблять платити за контент, де процвітає піратство. Показник ARPU платного телебачення – 2-3$ проти 30-50 євро в Європі.

- Піратство впливає на розвиток спорту?
- Піратство вбиває спорт. Піратство – це КРАДІЖКА! Причому крадіжка не тільки у тих в кого крадеш, але й крадіжка в самого себе в майбутньому. Це міна уповільненої дії. Жоден інвестор не буде вкладати гроші в індустрію, де він не заробить. Не рахуємо меценатів, яких одиниці. Не буде на екранах телевізорів ні чемпіонатів, ні трансляцій. Один суцільний Малєвіч.

Результати піратства - немає спорту як індустрії, немає спортивних шкіл, немає перспектив займатись спортом і бути професійним спортсменом, немає спорту як індустрії і комерції. Немає в країні клубів, немає якісного чемпіонату, немає якісних гравців, відсутня конкуренція, немає грошей, немає зацікавленості. Замкнуте коло.

Якщо грубо казати, це як надзюрити взимку в штани. Спочатку тепло, але в перспективі – тільки гірше зробили. Тому, коли я бачу як люди кічаться тим, що вони крадуть чуже і роблять із цього культ лівацьких ідей, - розумними їх назвати важко. Ми молодці! Ми дивимось футбол на каналах "Газпрома" і крадемо у них! Герої. Ми крадемо у Ахметова, ми тричі молодці! Ми нікому нічого не винні і платити не хочемо!

Формула ж дуже проста. Як в пісні гурту "Пирятин". Немає грошей – не привід вкрасти!

Я правда жодного разу не зустрічав робінгуда, який би не пропагував ідею вкрасти в когось, і роздати чуже, а готовий був за власний кошт, наприклад, придбати "Серію А" і показати безкоштовно чи зняти кіно рівня "Аватар" і показати всім на халяву. Героїв зайнятись меценатством в сфері авторського права і інтелектуальної власності немає. Це ж не так цікаво, вихід із зони комфорту, як за власний кошт подарувати радість.

Дивитись крадене, піратське – це робити собі гірше. В світі спорту дуже багато чемпіонатів і спортивних трансляцій, які ніколи офіційно не потраплять на екрани українських телеглядачів. А тому що ніхто їх не придбає, бо ринку немає. Була така ситуація з Формулою 1. Є аудиторія, яка готова платити, але вона така мізерна, що немає інвестора, готового вкласти кошти у їх віру. І аудиторія, яка готова оплачувати легальний контент стає заручником громадян, яким чуже й вкрадене – миліше і душу гріє.

У нас і так найдешевші телепродукти в світі, але для тих, хто звик до халяви – ціна за спорт у вартість бокала пива чи пачки цигарок – то до біса дорого. Коли кажеш, шо в Європах, куди ми так мчимо, немає таких цін, там все в рази дорожче. Не тільки зарплати вищі, але й життя і всі процеси дорожчі, аналогічні продукти вартують в десятки раз більше. І ми не розуміємо, бо декому нема з чим порівнювати, що в Україні деякі речі більш доступні. Хочеш – купи. Не вкради, а придбай. Що у нас бокс на "Інтері" показали задурно, бо рекламодавці заплатили, а в Штатах, на які, до речі, багато хто киває, топові шоу доступні виключно за системою Pay per View. Ніхто нікому нічого не винний. Дикий капіталізм. Хочеш дивитись – купи доступ до трансляції. У нас Ломаченко на халяву на поганому каналі "Інтер" з рекламою, у них за 80 доларів. Брітішам за 25 фунтів. Чи багатомільйонні гонорари бійцям, які показали класний бокс взялись із неба? Ось аналогії, коли цивілізація – це інші правила гри. І нам з погреба здається, що ми пересидимо, і нас омине. Що нас хочуть обікрасти і продати те, що повинно дістатись задурно.

Ще один типовий приклад. Люди, які кічаться тим, що подивились крадений футбол на якихось інтернет-помийках чи у піратів – потім же жаліються на якість українських коментаторів. Даруйте. А звідкіля взятись якісним? Якісні коштують грошей. Для їх зростання потрібен час, умови, ресурси. І де їм вирости? У нас є купа телеканалів, де вони можуть обкатати власну майстерність? Купа телевізійних чемпіонатів, які вони можуть обслуговувати і примножити професійні якості? У нас є конкуренція? Чи умови? Міг би коментувати матчі світових турнірів, але замість цього збирає клубніку в Польщі. Бо ринок не в змозі запропонувати йому достойного рівня умови. Просто тому що радянська тяга отримати чуже на халяву створює незворотні процеси. Більшість про наслідки не думає. І навіть глибоко не замислюється, що ми, інколи, самі є джерелом проблем, які ми маємо чи вони мають нас. І звинувачувати потрібно в першу чергу себе, а не якихось віртуальних жителів замоскворіччя чи вашингтону. Доречі, на замоскворіччі платять за контент, і піратства там в рази менше. Халяву там теж полюбляють, хомосовєтікус ще не скоро вимре. Але ж цифри і статистика говорять красномовніше віри в те, що у заклятих сусідів ще гірше, ніж у нас! Просто приклад, шотам? У "Тріколор" канали "Матч Футбол" - 140 гривень на місяць, "Матч Премьєр" - 112 грн на місяць, додайте сюди ще вартість базового пакету. У "НТВ-плюс" пакет "Суперспорт", куди входять канали "Матч Футбол" та "Матч Премьєр" - 225 гривень на місяць, "Євроспорт" - плюс 75 гривень на місяць, "Матч Премьєр" окремо - 112 гривень в еквіваленті рублів. При цьому, абонентська база "Тріколор" - досягла відмітки 13 млн домогосподарств. Крім цього існують ще "НТВ-плюс", МТС, "Континент", оператори кабельного телебачення, "Ростелеком".

В Британії у Sky – 12 мільйонів абонентів, це при тому, що спочатку громадяни повинні заплатити податок 140 фунтів на рік за телевізор.

Як ви вважаєте, можуть інвестори розраховувати на купівлю телевізійних прав і отримання прибутків від формування привабливих телеканалів з такими цифрами?

- Створення єдиного пулу потрібне для України?
- Якщо ми говоримо про телевізійний бізнес, відкинувши політику, то то це вигідно. Єдиний правовласник, єдині рекламодавці, зрозуміле планування і правила, зрозумілий телетранслятор. Футбол – це продукт, який повинен продаватися у зрозумілому місці і за зрозумілі гроші. Абонент отримує весь чемпіонат на конкретному каналі, а не збирає матчі різними каналами, за різними технологіями, на різних пристроях, що дуже не комфортно. Ви ж не купите півконя, ви або хочете цілого, або вам не цікаво. І поки ми в Україні ведемо дискусії чи потрібен нам єдиний телепул, Польща розробила власний ОТТ-сервіс для "Екстракляси" і спокійно заробляє гроші на телеправах, окучуючи польську діаспору по всьому світу і всіх, кому цікавий їх чемпіонат. А ми ведемо діалоги, як зібрати все до купи, пробуємо розділитись на тих кому дує чи кому жарко? Бізнесу ніколи не буде там, де не існує чітких правил і де немає комфорту для користувача.

Єдиний телепул – це зрозумілі гроші для футбольних клубів, на які вони можуть розраховувати і які повинні заробити. Це єдиний телемовник для ринку платного ТБ із зрозумілою ціновою політикою і технологічними процесами. Можливість популяризувати і продавати чемпіонат не лише в Україні, але й за її межами. Спробуйте продати комусь закордон на платформу платного ТБ половину чемпіонату? Звісно, що наші чемпіонати далекі від ідеалів, але з точки зору оптимізації процесів, то половина чи третина, це не все. Структуризація процесів – завжди призводить до результатів і успіхів.

Той шлях, який вибрали в Україні – шлях в нікуди. Технічно ми маємо двох грандів, двох мовників, які між собою конкурують як вміють, і ніяк не можуть розібратись, хто з них гарний, а хто розумний. В результаті страждає глядач і індустрія. Український футбол зараз схожий на броунівський рух. Він так існує, і будь-яка спроба навести порядок впирається в небажання або нерозуміння. Але цей процес рано чи пізно скінчиться. Або буде порядок, або буде те що є, або нічого. Який варіант нам підходить?

- Хто може бути єдиним телемовником?
- На мою скромну думку, це повинна бути Національна суспільна телерадіокомпанія України. Виключно футбол, виключно глядач, виключно бізнес. Ніякої приватної любові до одних клубів і нелюбові до інших. Ніяких корпоративних конфліктів. Всі рівні, всі однакові. Всі – учасники одного процессу. Тільки бізнесові процеси і результат. Навіть окремий спортивний платний телеканал не питання створити із дистрибуцією у всіх системах платного телебачення, як в Україні так і за її межами. А кошти від продажу телеправ будуть йти клубам і сприяти їх розвитку. Але цей процес в Україні повинен хтось очолити і отримати благословення від учасників, які будуть сприяти результату, а не чинити опір. І футбол дійсно перетвориться на бізнес. Як це відбулось в Європі. 

Записав Дмитро КОПІЙ

Українські супутникові канали заблокували. Що робити? Дивіться відео:

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках champion.com.ua

Коментарі ()