Маски зірвано, жереб кинуто: Україна дочекалася суперника, який віднині є останнім бар’єром на шляху до землі Наполеона та Гі де Мопассана.
Команда Михайла Фоменка має шанс увійти в історію: шоста участь "синьо-жовтої" дружини" в стикових іграх може бути тим щасливим білетом, який дозволить зламати невдалу традицію й стати повчальним прикладом для майбутніх поколінь.
Чемпіон упевнений: маємо чудові шанси раз і назавжди подолати самих себе та започаткувати новий етап власного розвитку.
Напередодні жеребкування чотирьох пар, з яких треба визначити чотирьох останніх учасників континентального форуму, на медійних і "мережевих" теренах нашої держави розгорілися дискусії про кращого-гіршого суперника для колективу з Андрієм Ярмоленком і Євгеном Коноплянкою на чолі.
З чотирьох можливих варіантів розвитку подій збірна Словенії для команди України була найбажанішою. Причому таке бажання спеціалістів, акул пера та вболівальників було засноване не тільки на спортивних показниках потенційних візаві та зіставляннях їх можливостей з нашими, а і на хорошій пам’яті: команда Словенії по праву входить у пантеон збірних, які назавжди відняли у пересічного українського вболівальника не одну нервову клітину.
Головна команда країни зустрічалася з репрезентантом Балкан чотири рази в історії. Усі матчі між двома збірними відбулися під грифом "офіційно". Вперше відчути ноги одна одної команди змогли 12 жовтня 1994 року у Києві. У відборі до чемпіонату Європи в Англії у столиці України колективи розійшлися миром - 0:0. У "другому колі" кваліфікаційної кампанії у Любляні гору взяли господарі - 3:2 на користь "Хлопців" (прізвисько збірної Словенії).
Остання дуель зі словенцями у свідомості шанувальників ЗБУ зі стажем відкарбувалася "кров’ю". У плей-офф за право грати на Євро-2000 ми зійшлися зі Словенією у тих же таки "стиках" і вмилися марним потом. І знову поразка у Любляні, яку тоді називали не інакше як "обнадійливою" - номінальному беззаперечному аутсайдеру пари команда на чолі з Андрієм Шевченком і Сергієм Ребровим варто було забити усього гол і не пропустити на власному полі.
На ділі на засніженому НСК Олімпійський нам підкорилася лише нічия 1:1 зі знаменитими апелюваннями Олександра Головка до неба...Тож маємо пам’ятати вже щонайменше про одну пересторогу - збірну Словенії ми ще не перемагали, хоча вважалися фаворитами у кожному протистоянні з цією збірною.
Сучасна команда Словенії стала сильнішою за попередниць з точки зору рівня цієї збірної. Якщо у середині та наприкінці 90-х років минулого століття цю команду віднести до "середнього класу" європейських колективів було не можна, то наразі словенці заслужили право відноситися до когорти "міцних горішків".
Нинішній опонент "синьо-жовтих" укомплектований легіонерами - стабільно у табір Словенії викликаються не більше трьох-п’яти виконавців місцевого чемпіонату, з яких шанси вийти у стартовому складі кожен з гравців має мінімальні. Показово, що одразу сім футболістів цієї команди представляють клуби Серії А й утворюють кадровий кістяк колективу.
Один з кращих голкіперів Старого Світу Самір Ханданович грає за міланський Інтер, захисники Лука Кранч, Сініша Анджелкович та Боштьян Цесар є гравцями Кальярі, Палермо та К’єво відповідно, півзахисники Ясмін Куртич, Йосип Ілічич і Вальтер Бірса належать бергамській Аталанті, Фіорентині та тому ж таки К’єво.
У десяти матчах відбору до ЧЄ-2016 команда Словенії забила 18 голів, що є третім показником секстету Е. Проте більш красномовний - факт трьох забитих голів у ворота лідера групи збірної Англії. Словенія програла "родоначальникам" обидва матчі, проте виявилася єдиною командою, яка змогла розпечатати ворота "Трьох левів" у групі!
Незважаючи на те, що словенці пропустили 11 м’ячів, найсильнішою стороною у грі цієї команди варто називати саме оборону. Вочевидь, у майбутніх листопадових протистояннях зі збірною України розраховувати на велику кількість голів глядачам не варто - зустрічаються команди, які мають проблеми із забивними нападниками та результативністю у матчах з приблизно рівними собі за класом.
Нарешті, для тих, у кого ще не загоїлася рана від переживань, отриманих у результаті невдалого досвіду протистояння зі Словенією у 1999-му, є обнадійлива звістка: нинішнє покоління кращих гравців цієї збірної очолює той самий Сречко Катанець, який був головним на тренерській лаві "Хлопців" 16 років назад! Можна віддати "борг", який подається холодною стравою...
І останній факт. Для загальної мобілізації та необхідності уникнення недооцінки суперника варто пам’ятати, що саме наш номінально "солодкий" опонент, який був бажаним при жеребкуванні у Ньоні, проходив своїх візаві у трьох з чотирьох випадків участі у плей-офф до континентального та світового форумів.
Тож, саме час взяти з "ворога" приємний приклад! Перша битва - на нашій території, у період з 12-го по 14-е листопада, завершення війни - у Словенії з 15-го по 17-е листопада (точна дата й час початку матчу будуть визначені пізніше).
