Головне

Відкриття "Олімпійського" - як це було. Нотатки з місця подій

09.10.2011 12:22 340 0
Відкриття "Олімпійського" - як це було. Нотатки з місця подій

Матеріал про відкриття "Олімпійського" не хочеться робити офіційним, адже на стадіон приходять цілком конкретні люди, котрим буде цікавий конкретний досвід відвідин. Тому хотілося б акцентувати увагу на подробицях, такі собі путьові журналістські нотатки.

На арену представникам ЗМІ пропонувалося приїхати за дві години до початку церемонії. На місці проходу до стадіону була доволі традиційна для американських фільмів картина - "хороший поліцейський, поганий поліцейський". Хороший перевіряв квитки в журналістів та доволі привітно розповідав, куди їм йти. Якщо ж до брами прямував звичайний вболівальник, то до справи брався "поганий коп". Він жорстко відправляв усіх до наступних воріт. Там чергувало помітно більше міліції, але прохід все ж також був доволі швидким.

Що ж, перший рівень пройдено. Можна й поближче роздивитися стадіон ззовні. Махина, розміри вселяють повагу. При цьому, забігаючи наперед, всередині габарити помітно скрадаються. Причини - два яруси трибун, котрі поступово розширюють межі будови. Східці, кімната преси, в асортименті чай, кава, Wi-Fi, нічого екстраординарного. Балкон веде до наступних сходів, що ведуть на другий ярус стадіону. При цьому враження таке, ніби ти дійсно піднявся високо-високо, на старому НСК такого не було. Мабуть, через те, що там все було в бетоні, а зараз є прозорі частини конструкцій, що дозволяють оцінити висоту стадіону.

На другому ярусі розташовано купу кіосків, де можна придбати їжу та напої. При цьому вони поділяються на два типи - з пивом чи без. Поруч з кіосками стоять привітні дівчата, в котрих за 20 гривень можна придбати картку, на яку кладуться гроші (сума має бути кратною 10 гривням). Розрахунок на арені безготівковий, при цьому в продажу було не все, що обіцяли вивіски. Фактично вибір пропонувалося зробити з сандвічу з курятиною та солодкого пиріжка. Пізніше завезуть поп-корн, курячі шматочки "нагетси" та листкові пиріжки з несолодкою начинкою. Напої - "Пепсі" або "7Up". Ціна – страва плюс напій обійдуться близько 40 гривень. З пивом можна проходити всередину, побачимо як буде на матчах, але перспектива не проносити з собою таємну пляшку, а цивільно випити, має надихати вболівальників. Цікаво, що більшість журналістів, котрі обрали пиво, були з-за кордону - поляки, німці.

До речі, про туалети. Один з головних недоліків старого стадіону подолано. Навіть при тому, що було відкрито не всі масивні чорні двері, за якими ховалася зона WC, проблем з чергами не було ні до, ні після матчу. При цьому видно, що закінчили туалети не так давно, цемент на підлозі ще має відносно свіжий вигляд.

Тепер про те, що бачиш коли потрапляєш всередину чаші. Жовті, блакитні, білі сидіння - все, як обіцяли. Східці середньої висоти, щоб як слід побачити панораму стадіону поле довелося піднятися аж до 25-го ряду. При цьому ширина сидінь була задовільною, а от з довжиною рядів було не так добре. Маючи зріст під 190 см, витягнути хоч трохи ноги важко. Під сидінням виявилися набір з подушки, ліхтарика, за допомогою яких пізніше було створено справжнє світове шоу, та кепка з символікою стадіону. Тим часом зі згаданого 25 ряду відкривався чудовий вид. При цьому в першу увагу звертав на себе увагу екскаватор, котрий був поруч із полем та щось діловито собі бурчав менш ніж за дві години до відкриття. Ох, вже ця звичка робити все у останній момент!

Також вирізнялися в різних кінцях поля дві величезні кулі, у десяток метрів діаметром. Одна, з обрисами континентів, символізувала Землю, інша, розфарбована у синьо-зелені кольори. Пізніше з’ясувалося, що на ній намальовано жіноче обличчя, а обидві кулі використали під часу символічного номеру про закоханих. Тим часом чи не кожен бажаючий мав нагоду спробувати поле, хоча б пройтися по краю. Втім, по центру не вдалося б при всьому бажанні, бо відсотків 60 поля було сховано під спеціальним покриттям.

Весь цей час два величезних табло транслювати рекламу партнерів "Олімпійського". Порівняти зі старим стадіоном, звичним ще з 90-х - небо та земля. Серед інших дрібниць - сполохи полум’я, котре без звуку виривалося біля арени. Захотілося дочекатися основної частини програми і побачити під час якого номера буде використовуватися цей ефектний прийом. Як з’ясувалося, полум’я використовували майже всі.

Між тим арена поступово заповнювалася. Щодо відвідуваності гріх скаржитися, офіційна статистика напевно не велася, але візуально вільних місць не було. Акустика на стадіоні доволі хороша – коли трибуни скандували "Динамо" (на поле виходили дитячі команди клібв УПЛ), то чутно було чудово. Єдине, що під час концерту, особливо під час виступу останньої «зірки», динаміки були аж занадто голосні. Але це справа смаку, до того ж прес-ложа знаходилася прямо навпроти сцени. Паузу до початку заповнило розкидання на сектори волонтерами футболок, при цьому, скільки можна було побачити, кидати лиш в один сектор, інші залишилися обділеними увагою.

Тепер безпосередньо про церемонію. Традиційно в Україні під час заходів такого масштабу завжди є ризик того, що захід скотиться у "шароварщину". Але в цей раз такого не було, все було витримано у межах. Себто був переданий і національний колорит, і не забули, що все ж таки відкривають стадіон, має бути розкрита футбольна тема.

Описувати кожен з номерів, що були частиною церемонії не варто, тому вирізню найяскравіші моменти. Дуже красиво виглядала ладдя, на якій припливли Кий, Щек, Хорив та Либідь. Запам’ятався дракон, котрий атакував поле з українцями. А вогняна група підтримки – це щось. Хлопці з вогняними палицями нагадували негативних героїв "Зоряних війн", і як справжні антигерої втекли від свого сюзерена-дракона при першій нагоді.

До речі, вогняні стріли, котрими відганяли дракона, додали головного болю організаторам. Тушили пожежу на одній з конструкцій хвилин 20, при цьому спочатку розраховували впоратися в ручному режимі, і лише третя людина, яка прибігла на місце пожежі, мала при собі вогнегасник.

Непогано виглядала частинка, коли грали умовні команди "Лати" - "Шаровари". Нагадало відомий мультфільм "Як казаки в футбол грали" та візит суперкоманди до лицарів. Пізнавальною видалася історична частина, коли на табло виводили відео фрагменти, котрі показували етапи розвитку стадіону. Різонуло хіба що повідомлення, що при Сталіні за програш Югославії футболісти отримали заслання до ГУЛагу. Не треба перегинати – у 1952 році після поразки на Олімпіаді від балканців частину гравців «лише» позбавили отриманих раніше спортивних звань, а базову команду збірної ЦДКА розформували на пару років. Дрібниця, абсолютна більшість глядачів, напевне, на звернула увагу, та все ж.

Що символізували собою повітряні акробати зрозуміти так і не вдалося. Випадали вони з загального сценарію шоу, хоча дивитися було цікаво. Виступали вони вже після зоряного тріо співачок. Це на Заході практикувалося запрошення на футбол оперних тенорів. У нас розсудили, що Гайтана-Лорак-Повалій виглядатиме не гірше, ніж свого часу Паваротті-Домінго-Каррерас. Не будемо говорити про "гірше", але ефектніше – це точно.

Дещо випав з канви і парад чемпіонів. Себто, було дуже приємно бачити зірок минулого і сучасності на такому заході, але одразу після виходу вони пішли в затінок, не сказавши ані слова. Подив на трибунах викликало подвійне виконання гімну України – перший раз запустили одразу після параду, другий – після виступу Януковича. Вихід президента викликав традиційну для Києва реакцію. Хіба що "Спасибі мешканцям Донбасу" не кричали, але це в ложі преси, щодо інших секторів гарантувати не можу. Аплодували лише, коли Віктор Федорович оголосив стадіон відкритим.

Значно більше позитивних емоцій викликав у публіки виступ головної зірки вечора. Шакіра нагадала досвідчену футбольну команду. Почала з того, що випробувала публіку, трохи вальяжно, але потім "розбігалася" в прямому сенсі. Ввечері у Києві вже було доволі прохолодно, тому іншого варіанту, окрім як викладатися на повну у колумбійки не було. Під кінець виступу їй підтанцьовувала більшість глядачів, енергетика (та холод) зробила своє. Цікаво, що знімати на відео виступ співачки стюарди заборонили. Принаймні, так було в прес-ложі, хоча під сценою, куди збіглося кілька тисяч глядачів знімав на відео виступ кожен третій.

Завершував програму салют. Красиво, довго, хоча й не так довго, як на заходах в Донецьку. Шляхи виходу зі стадіону пророблені добре, давки як на старому стадіоні не було, до метро можна було спокійно дійти за п’ять хвилин.

Підсумки? Здається, в Україні з’явився ще один стадіон європейського рівня. Як він витримає іспит більш шумними відвідувачами побачимо вже під час товариського матчу з Німеччиною. А поки що за церемонію відкриття, зовнішнє та внутрішнє наповнення, можна сміливо ставити оцінку "відмінно". Ну, може з маленьким мінусом.

Коментарі ()