У Харкові стартував чемпіонат України з вільної боротьби. Першими на килим вийдуть чоловіки легких вагових категорій. Однак серед учасників знову не буде срібного призера Олімпіади у Пекіні Андрія Стадника (66 кг).
- Я знову себе погано почуваю, - повідомив "Чемпіону" Андрій Стадник. - Навіть чемпіонат Європи у Німеччині пропускатиму. Знову паморочиться голова, незрозумілі лікарям симптоми, слабкість... Варто дещо відпочити від спорту задля майбутніх звершень. Цього передолімпійського року я налаштовуюся виключно на чемпіонат світу. Адже восени у Туреччині ми виборюватимемо олімпійські ліцензії.
- Але ж історія знає безліч випадків, коли внаслідок довгого простою спортсмен "губив" себе, і вже не повертався на свій попередній рівень. За винятком чемпіонату світу у Москві, ти не боровся майже рік...
- Згоден з вами, але мені потрібен перепочинок. Перепочинок від підготовок, так би мовити. Я тільки те і роблю, що все життя кудись готуюся: турніри, чемпіонати світу, Європи, збори, знову турніри... Мені потрібно перепочити та підтягти здоров'я, адже віддаю собі звіт у тому, що Олімпіада в Лондоні стане для мене останньою Олімпіадою у житті.
Важко на всі змагання їздити, не такий вже я молоденький. Що стосується чемпіонату світу у Москві, туди я їздив для того, щоб не "вилітати" з колії на довго. Боротьба - це той вид спорту, де спортсмен, який ставить перед собою високі завдання, має варитися у цьому казані постійно, боротися з найсильнішими, щоб не відставати від них. Боротьба не стоїть на місці, і ти маєш своєю участю на сильних змаганнях "моніторити" можливості своїх потенційних суперників. Я не був готовий у Москві на всі 100%, хоча перебував у непоганій формі. Не пощастило з жеребом.
- Як тренери збірної відреагували на твоє рішення пропустити чемпіонат України?
- А як можна відреагувати у цій ситуації? Я не готовий фізично. Як я зможу боротися? Тим паче, що я не претендую ні на поїздку у Німеччину на чемпіонат Європи, ні на поїздку у Росію на Кубок світу. Знову ж таки, хочу наголосити на тому, що у світлі Олімпійських ігор мені потрібно ретельно складати графік участі у турнірах, щоб підійти до головних змагань чотириріччя у своїй найкращій формі за останні кілька років.
Я не кажу, що весь цей час сидітиму, закинувши ногу на ногу. Я планую приїхати на збір у Конча-Заспу, там працюватиму разом з усіма. Потім улітку відборюся на Київському турнірі, а також зробимо "прикидки" з колегами перед семпіонатом світу, і сильніший поїде у Туреччину.
- Фахівці сходяться на думці, що на останній світовій першості у Москві ти програв, тому що віддав усього себе першій сутичці, коли "порвав на шмаття" кривдника по фіналу Олімпійських ігор-2008 турка Рамазана Сахіна.
- Частково я з цим погоджуюся. Не скажу, що після Олімпіади я ганявся за ним по всіх змаганнях, однак уже давно хотів звести рахунки. Пройшовши турка, у наступному колі ЧС-2010 я зустрівся з іранцем, на той час чемпіоном світу, Мехді Кермані, і програв йому через свої тактичні помилки.
- Стартує чемпіонат України, який покликаний стати відбором збірної на чемпіонат Європи та Кубок світу. Як вважаєш, хто переможе у твоїй категорії до 66 кг?
- Компанія там підібралася ще та: всі приблизно одного рівня, класні борці. Наскільки мені відомо, чинний чемпіон нашої держави у моїй вазі Олексій Мельник не виступатиме на внутрішній першості. Але ж є Ростислав Первачук, Семен Радулов, Юрій Семакін, Андрій Квятковський - кожен з них може перемогти. Минулоріч я прогнозував перемогу Семакіна, але він не дійшов навіть до фіналу.
- Ще кілька днів тому повідомлялося, що ти боротимешся у Харкові, але на категорію вище - у 74 кг. Кому там віддаси перевагу за своєї відсутності?
- Та ж сама ситуація, що і у моїй "рідній" вазі - близько п'яти-шести борців одного рівня. Пригадайте минулорічну першість у Дніпропетровську, де чемпіоном України став Володя Сиротін. Хлопець, який узагалі кидав боротьбу на три роки, потім повернувся, виграв Україну, ще й на чемпіонаті світу у Москві достойно виступив. Одне я знаю точно: майже у кожній ваговій категорії буде цікава та безкомпромісна боротьба.
- Минулого року тобі заважали боротися ще деякі об'єктивні фактори: твоє майно пограбували - викрали автомобіль, медалі, гроші та дорогоцінності. Правоохоронці бодай щось знайшли?
- Та де там! Це як у тому анекдоті: "Не шукали, не шукали, і з рештою через складність процедури нічого не знайшли". У міліції закрили справу, та й годі. Три місяці ніхто нічого не робив. Тим паче, що мою машину знайти, напевне, легше, ніж решту викрадених авто. Адже у мене був ексклюзивний дизайн салону, і ще багато всіляких деталей, за які міліція могла "зачепитися". Прикро дуже з цього всього...
