16 листопада найтитулованіша українська фігуристка Оксана Баюл відсвяткувала 32-й день народження. Гроші від вечірки в США вона направила на допомогу дитячим будинкам в Одесі. А на початку грудня сама приїхала до рідного Дніпропетровська, де дала інтервю місцевій "Вечірці".
- Тягне додому?
- Дуже тягне! Я тому і приїхала. Коли в день народження одержала по телефону поздоровлення звідси від бабусі Шури, Маргарити Харченко з "Метеора", кинула все і купила квиток на літак в Україну. Єдине, що запитала - чи є лід у рідному Палаці спорту "Метеор"? А оскільки тут готуються відразу до двох чемпіонатів України - юнацького і дорослого, то захопила із собою тільки дві речі - ковзани і музичний супровід.
- Ти ще виступаєш?
- Звісно! Сили і здоров'я поки дозволяють. Останні два з зайвим роки була зайнята серйозним проектом - створенням шоу під назвою "Холодний лід", у якому задіяні знамениті фігуристи світу. Зайнята як одна з "зірок" і як продюсер. І хоча на цей час у мене були заплановані два виступи, кинула все і приїхала...
- У Штатах зараз працюють і обидва твої тренери - Галина Змієвська і Валентин Ніколаєв.
- Змієвська разом зі своїм зятем Віктором Петренком проживає усього в годині їзди від мене. І начебто обіцяла незабаром приїхати в Дніпропетровськ на чемпіонат України разом зі своєю вихованкою (вона теж з України).
 |
Крайня зліва - Оксана Баюл. Шоу чемпіонів 2003 рік. фото www.kuliks-krew.com |
- Після скількох років усякого-різного ви не дружите?
- Ми ж цивілізовані люди: "Здрастуйте", "До побачення". А дружба... Яка вона могла бути? Вона - тренер, я - спортсменка.
Інша справа - Валентин Ніколаєв, який після смерті моєї матері запросив мене тренуватися в Одесу. Змієвська ж з'явилася в моєму житті потім. А от його від'їзд у Канаду для мене був потрясінням. Зараз Ніколаєв працює у Вірджинії. Разом з відомим у минулому українським фігуристом Славою Загороднюком. Ми постійно підтримуємо зв'язок. Спасибі йому, що підтримав мене в історії з лікуванням. До речі, Ніколаєв в Україні і теж побуває на дніпропетровському чемпіонаті України.
Історію життя нашої "зоряної" фігуристки дуже важко умістити в рамках навіть дуже великого інтерв'ю. Як і за майже два десятки років особистого знайомства, думаю, цього зробити мені не вдасться і зараз: стільки в долі Оксани Баюл часом несподіваних і драматичних поворотів.
Сьогодні, власне, і немає такої надзадачі - докладно "пройтися" по всіх роках нашої знаменитої землячки, ім'я якої завжди на слуху. Але про "сучасний момент", переосмислення деяких учинків дівчинки, що виросла без батька і рано втратила матір, не запитати було просто не можна.
От з чого почала Оксана:
- Так вийшло, що після відходу з родини батька, мені довелося в дитинстві пережити смерть рідних і родичів по лінії матері. А з його родичами я не спілкувалася. Хоча баба Шура, до якої я зараз приїхала (їй уже 80 років), разом з батьком тайкома приходили на тренування в Палац спорту "Метеор": бабуся - з цукерками, а батько - сховавшись за ряди сидінь на трибуні.
Жили ми з мамою в "хрущовці" на вул.Героїв Сталінграда, за 16-ю лікарнею. Щодня в 5.45 - підйом, тренування, навчання в школі і знову тренування. Усе дитинство пригадується винятково через спортклуб "Метеор".
- Знала, відчувала, що станеш великою чемпіонкою?
- Знаєте, уже років у 12-14, поспішаючи від Східної прохідної до Палацу спорту, щораз собі повторювала це. І вірила, що так станеться! Правда, коли розвалився Союз, думала, що такого досягну десь до 20-ти років. Сталося раніше.
 |
| Перемога Баюл у Ліллехамері досі єдине "зимове" золото України. фото Mike Powell/Allsport |
- Зараз ти приїхала до бабусі по батьку. Виходить, прийняла її до свого серця, пробачила за батька?
- Слава Богу, що так сталося. А от батька при його житті - ні. Про що шкодую. Зараз його вже немає.
- На умови життя в Штатах не скаржишся?
- Живу в Нью-Джерсі - у самому престижному районі міста, у шикарній квартирі. Працюю - у США штучних ковзанок - що на голові волосся.
- А особисте життя?
- Немає ніякого особистого життя. Одна робота. Моя маленька собачка цього року померла. Тому завжди рада дзвінкам із Дніпропетровська, з такою радістю приїхала додому.
- Що відчуваєш?
- Дядько Толю, мені тут добре. Тут - дійсне енергетичне підживлення для Оксанки Баюл. Відвідую друзів, побувала на могилах мами і батька. Спасибі моїм сьогоднішнім соратникам по фігурному катанню - Юлії Горбачовій і Ліані Очеретній, з якими нас багато чого зв'язує з дитинства. Моя ж трудова книжка дотепер на "Метеорі"!
- Так, може, настав час повертатися додому?
- Скажу відверто: уже дозріла для того, щоб повернутися в Дніпропетровськ. Налагодити обірвані нитки і сказати всім спасибі.
Інтерв'ю взяте з cайту "Днепр вечерний"
