У телевізійному інтерв'ю нападник збірної України Андрій Воронін прокоментував ситуацію, яка склалася після того, як його не випустили у матчі України з Хорватією:
- У той час, коли в Берліні мало місце радісна для Вас подія, ви знаходилися далеко від сім'ї...
- Як виявилося, дарма. У матчі Україна - Хорватія на поле я так і не вийшов.
- Ви дійсно були перевтомлені від великої кількості проведених раніше матчів і перенервували у зв`язку з народженням доньки?
- Навпаки, був готовий зіграти, і дуже хотів цього. Адже позитивні емоції надають додаткові сили. У 2006, коли народилася Маша, у матчі з "Шальке" забив два гола. Минулої осені, відразу після появи на світ Андрія-молодшого - віддав п'ять гольових передач у матчі Ліги Чемпіонів з "Бешикташем"... Рішення тренерського штабу збірної не випустити мене на поле у такий день, чесно кажучи, не зрозумів. Та і не тільки я. Розмовляв зі спеціалістами, з товаришами по команді - усі тільки дивувалися. Було приємно відчути підтримку харківського стадіону, вболівальники на трибунах скандували моє прізвище. А наставникам ніяк не догодити: нема ігрової практики - погано, є - також недобре. Впевнений, якби вийшов на поле у другому таймі, гру не зіпсував би.
- Склалося таке враження, що українська збірна відверто налаштовувалася на нічию...
- Хлопці билися до останнього, претензій до них не може бути. Ми дуже хотіли перемогти, а на нічию, скоріше, "робила" тактичне розташування гравців.
- У Вас завжди були нормальні відносиниз Михайличенком. Розмовляли з ним після матчу?
- Ні, відразу поїхав. Адже міг наговорити зайвого, а псувати настрій нікому не хотілося - усі були задоволені і нічийному рахунку. Та і у мене у той день було велике свято. З Михайличенком ми не сварилися. Просто мені як гравцю незрозумілі його дії. Чому він вирішив, що я "перегорів"? Не знаю. Ніяких запитань про це перед грою мені не задавали.
- В інтернеті з'явилися повідомлення, що Ви більше не будете виступати за збірну України...
- Говорив не раз - завжди із задоволенням приїжджаю до збірної. Але зараз запитую себе - чи є сенс у цьому? Чому тренер мене почав ігнорувати. Коли не зіграв з Казахстаном, якраз перебував "у повітрі" між "Ліверпулем" і "Гертою" і, можливо, мені не вистачало ігрової практики. Це можна було пояснити. А тепер? Граю в сильному чемпіонаті, виходжу у стартовому складі, набрав непогану форму, забив в останньому матчі, потрапив у збірну туру. Відчуваю себе чудово, впевнений у собі. Так що ситуація, яка склалася мені незрозуміла...
За матеріалами газети "Спорт-Експрес в Україні"
