"Коли я став вільним агентом, то не був готовий миттю зірватися абикуди. Потрібний був час, щоб все обдумати, влаштувати побут, визначитися зі школою для дітей. Хоча розумів і керівництво "Динамо", яке першим запропонувало мені повернутися до Росії. Тому спочатку я вирішив потренуватися у команді, придивитися. А потім, коли все влаштувало, підписав контракт.
Я останнім часом не особливо стежу за особистою статистикою. З віком все більше розумієш, що командний результат - не порожня відмовка. Як би ти добре не зіграв, якщо клуб провалився у чемпіонаті, то осад від сезону залишається дуже неприємний. На своєму досвіді знаю, що краще не ділити статистику на особисту і командну.
У Америці я не пригадаю, щоб ми літали більше трьох з половиною годин. Але мені Хабаровськ дуже сподобався: центр красивий, люди привітні, вулиці чисті. Ми ж в дитинстві як думали: за Уралом, окрім чукчів і білих ведмедів, ніхто не живе. А зараз поїздив, подивився, і все насправді те ж саме, просто десь холодніше, десь тепліше.
На жаль, нам не вдалося влаштувати дітей в американську школу в Москві. Зараз туди величезні черги для вступу. А у дітей навчання нині в самому розпалі: син перейшов у шостий клас, дочка - у четвертий. Тому ми з дружиною порадилися і вирішили, що не зриватимемо їх з одного місця на інше і залишили їх в моєму рідному Києві", - цитує Житника "Известия".
