Футбол | Champion.com.ua
Мій профіль

Кримчанин Голайдо: Хочуть, щоб ми тут померли у темноті, без світла, води та газу?

15.12.2015 17:05 920 0
Кримчанин Голайдо: Хочуть, щоб ми тут померли у темноті, без світла, води та газу?

Колишній півзахисник збірної України (4 матчі), сімферопольської Таврії та донецького Металурга Денис Голайдо в ексклюзивному інтерв’ю Чемпіону розповів про життя у Криму, теперішній рівень футболу на півострові й енергетичну блокаду.

Нагадаємо, що сьогодні 31-річний півзахисник виступає за сімферопольський ТСК (Таврійський спортивний клуб), який виступає у чемпіонаті Криму.

- Чим сьогодні займається Денис Голайдо?

- На даний момент усе добре. Зараз у відпустці. Весь час проводжу із сім’єю, донькою, родичами.

- Як оціните рівень чемпіонату Криму?

- Звісно, його не можна порівняти з чемпіонатами Росії чи України. Це приблизно рівень обласної першості. Для мене це не  головне. Головне - грати у футбол, підтримувати форму та бути біля дочки, приділяти їй більше уваги.

- З чемпіонатом Білорусі, де Ви виступали, хоч якось можна порівняти чемпіонат Криму?

- Я не буду нічого порівнювати. Не стану говорити, що сильніше, а що слабше. Чемпіонат Криму - це чемпіонату Криму.

- На такому рівні можна рости як футболіст?

- Дивлячись якому футболісту. Якщо молодому, то рік-два тут можна пограти. Головне - впевненість відчути. Для мене ж основне - тренуватися та бути в тонусі. Зараз не маю якогось серйозного завдання кудись вриватися. Вже не ті роки. Сьогодні для мене першочергове завдання - це виховання дочки.

- Чому вибрали саме ТСК?

- Бо я родом із Сімферополя. Повернувся додому і хочу тут залишитися. Мені вже набридло їздити - я втомився. Коли почалася війна, донецький Металург переїхав до Києва. Прожили там рік, залишилися без грошей, без зарплат, без нічого. Сенс їхати туди, де не платять? Так же безкоштовно я можу й вдома грати?

- Тобто, за ТСК граєте безкоштовно?

- Ні, мені платять.

- Вирішили завершити кар’єру у рідному місті?

Денис (на передньому плані) перед виходом своєї команди на матч чемпіонату Криму

- Ні-ні. Я ще не планую завершувати кар’єру. Маю варіанти, але не хочу їхати туди, де немає грошей. Хочу грати там, де є стабільність. Для чого мені просто так їздити? Для галочки? Мовляв, зіграв 40 матчів в Україні, 40 - у Росії, 40 - у Казахстані, а для чого? Вже не той вік. Потрібні фінанси, аби утримувати сім’ю, дитину.

- Слідкуєте за чемпіонатом України?

- Звичайно. У мене багато друзів в Україні. З ними й переписуюся, й здзвонююся. Дивлюся футбольні програми на українських каналах. Бачу новини про "договірняки", але й так про це знаю. Про таке вже можна й по телебаченню не показувати. У чемпіонаті України є 3-4 клуби, які бовтаються у низах таблиці, й завдяки "договірнякам" і виживають. Цього може й керівництво не знати.

- А у чемпіонаті Криму є "договірняки"?

- Матчів чемпіонату Криму навіть у конторах немає.

- Раніше йшла мова про те, що Ви зміните український паспорт на російський.

- У нас ніхто не змінює паспорт, а отримує другий.

- Тобто, маєте й український, і російський паспорти?

- Так.

- Як корінний сімферополець, чи бачите з приходом Росії у Крим якісь позитивні зміни у рівні життя загалом і розвитку футболу зокрема?

- Я говоритиму виключно про футбол. Тут бачу позитив. Будуються майданчики, стадіони, все облагороджується.

- Недавно Ви написали у Фейсбуці про...

- (Перебиває)... про світло. І хто його нам відключив? Ті, хто вважають нас українцями, а ми їх братами. Вони ж відключають нам світло, роблять продовольчу блокаду. Як ми можемо до них ставитися після цього, скажіть, будь ласка?

- Вас хочу запитати.

- Хочуть, щоб ми тут померли у темноті, без світла, води та газу?

- Хочу почути Вашу думку стосовно цього. Ви там безпосередньо перебуваєте.

- У нас все нормально. Вода є, газ є, світло є. Лише нема тих трьох друзів, які по ту сторону. Хай би вони до нас у гості приїхали.

- Не шкодуєте про те, що повернулися у Сімферополь?

- Мене все влаштовує. Маю тут помешкання, сім’ю, бізнес, хоч якась, але оплачувана робота. Я тут виріс, і всі знайомі мене підтримують. А куди мені втікати? В Україну, де я нікого не знаю, де нема ні житла, ні бізнесу?..

Коментарі ()