Грузинський футболіст запорізького Металурга Валеріане Гвілія вже 5 років живе в Україні. За цей час він звик до нашої країни настільки, що навіть приміряв футболку молодіжної збірної "синьо-жовтих" (провів за команду Ковальця 4 матчі), та у майбутньому півзахисник хоче захищати честь рідної Грузії.
Сьогодні він - лідер Металурга та чи не єдина біла пляма на тлі невиразного сезону у виконанні "козаків". Вахо провів усі матчі Металурга у поточному чемпіонаті без замін (єдиний у колективі з таким показником), забив один м’яч і віддав дві гольові передачі.
При п’яти голах запорожців у чемпіонаті – пристойний результат. Саме грузина можна назвати мозком команди Чанцева. Без його креативу гра "металургів" дивилася б ще тьмяніше, ніж зараз.
Про вибір збірної, рівень чемпіонату України, фінансові проблеми Металурга та потенційну зміну клубу Гвілія ексклюзивно розповів в інтерв’ю Чемпіону.
- Ви – корінний грузин, який виступає за українську молодіжну збірну. Як потрапили в Україну?
- Я народився та виріс у Грузії, у місті Зугдіді, де зараз і живуть мої батьки. Там і починав свою футбольну кар’єру. До 17-ти років викликався у грузинські збірні відповідної вікової категорії. Потім поїхав на перегляд у харківський Металіст, де підійшов клубові. У Металісті виступав півтора року, після чого перебрався у запорізький Металург.
- Чому Ви вирішили виступати за молодіжну збірну України, а не Грузії?
- З Грузії була пропозиція, але я вирішив, що зараз краще грати за Україну. Було цікаво спробувати свої сили у цій футболці, але у майбутньому я хочу виступати за національну збірну Грузії.
- Чи справдилися Ваші очікування після переїзду в Україну? Все ж таки рівень чемпіонату помітно впав...
- Я вже 5 років живу в Україні. Коли переїжджав сюди, то чемпіонат був дуже сильним. Зараз першість помітно ослабилася, але Україна – все одно футбольна країна. Звідси все ще можна переїхати у топ-чемпіонат. Побачимо, як буде далі. Сподіваюся, ситуація налагодиться.
- Як прокоментуєте нинішню ситуацію у Металурзі? Чи є насьогодні якісь позитивні моменти?
- Ця ситуація – це шок для нас, дуже важко. Тримаємося всі разом і продовжуємо працювати. Найважчим був періодом, коли на базі не було води, світла. Нам тоді дали тиждень вихідних. Зараз люди, яким не байдужий Металург (говорю насамперед про запорізьку владу), допомагають команді. Вони оплатили всі рахунки , на базі з’явилися світло та вода. Насьогодні є всі умови для того, щоб тренуватися.
- Наскільки сильно ця ситуація впливає на футбол і результати, які демонструє команда?
- Не можна сказати, що саме через цю ситуацію запорізький Металург перебуває на останньому місці у турнірній таблиці. Раніше у нас була достатньо боєздатна команда, були досвідчені футболісти і талановита молодь. Зараз у колективі переважно молоді футболісти за виключенням деяких людей. Нам дуже важко, адже виступаємо не у молодіжному чемпіонаті, а на вищому рівні.
- Чи відбуваються зустрічі з керівництвом і з людьми, яким, як Ви говорите, не байдужий клуб?
- З керівництвом не маємо жодного зв’язку. Керівники клубу з нами не спілкуються і не зустрічаються. Їх просто немає. Нам дуже допомагає Віталій Ніколаєнко з обласної федерації футболу. Він зустрівся з нами і попросив, щоб ми дограли до зими ці матчі, що залишилися. Потім уже розпочнуться пошуки нових інвесторів. Ми, звісно, дограємо до зими – це навіть не обговорюється. Старатимемося догнати Чорноморець, адже вони трохи відірвалися від нас.
- З 1 жовтня гравцям Металурга не виплачують зарплату. Чи є заборгованість за попередні місяці?
- Заборгованість є, і ми у режимі очікування (сміється). До зими погодилися грати безкоштовно. Не може просто за один рік зникнути клуб з такою історією, як у Металурга. Зробимо все, що у наших руках, аби Металург жив.
- Чи шукаєте Ви новий клуб у зв’язку з такою незрозумілою ситуацією у Металурзі?
- Є варіанти: і конкретика, і пусті розмови. Побачимо, якою далі буде ситуація у Металурзі, що інші команди запропонують. Буду розглядати всі варіанти продовження кар’єри.
- Ви хочете продовжити кар’єру в Україні чи спробувати свої сили закордоном?
- Я не проти залишитися в Україні, але більше хотілося б поїхати у Європу. Звідти ближче до топ-чемпіонатів, і там легше розвивати свою майстерність.
