Мадридський Атлетико вийшов до фіналу Ліги чемпіонів. У матчі-відповіді 1/2 команда Дієго Сімеоне обіграла лондонський Челсі, і залишила Жозе Моуріньо права зустрітися у фінальному поєдинку зі своїм колишнім клубом - Реалом.
Після сухої нічиєї в першому матчі прогнози більшості експертів щодо поєдинку на Стемфорд Брідж збігалися в тому, що гра не буде результативною, а імовірність додаткового часу, або й нвіть серії пенальті була дуже високою. І якщо господарі на підтримку загальної теорії почали грати в більш оборонний футбол, то команда Дієго Сімеоне показала зовсім іншу гру.
Атлетико з перших хвилин зустрічі взяв ініціативу у свої руки, вже на п'ятій міг забивати, але у підсумку пропустив першим. Чи не єдина небезпечна атака синіх за півгодини ігрового часу завершилась взяттям воріт, яке символічно оформив колишній гравець Атлетико і легенда клубу Фернандо Торрес. Однак, так просто здаватися матрацники не збиралися, а тому вже менше ніж за десять хвилин Адріан Лопес зрівняв рахунок.
За такого рахунку синім будь що треба було йти забивати, тому Моуріньо кинув у бій важку артилерію, випустивши на поле Самуеля Ето'О. Але замість того, щоб загострювати ситуацію в чужому штрафному, камерунець необачно порушив правила у своєму, за що Дієго Коста покарав аристократів ударом з одинадцяти метрів. Ну а остаточно поховав усі надії лондонських уболівальників на фінал Арда Туран, який відправив третій м'яч у сітку воріт ветерана Шварцера.
Віддамо належне Челсі - команда Моуріньо до останньої хвилини намагалася якщо не врятувати гру, то хоча б забити ще один м'яч. Однак кураж, на якому сьогодні грав Атлетико, передався голкіперу Тібо Куртуа, і він в кінцівці тягнув такі м'ячі, що навіть важко собі уявити. Матрацники за рахунок бажання, мотивації і, можливо, десь трохи удачі, заслужили на найголовніший матч сезону.
