Цьогорічний зимовий період міжсезонної підготовки обіцяв зробити харківський клуб чи не головним ньюзмейкером міжсезоння. Причиною тому не тільки і не стільки нереалізовані через серпневі неприємні всій футбольній Україні події й амбіції, які з кожним днем ростуть, а й невдалий кінець виступів чи то пак - фіаско команди у першій частині сезону. Проміжний фініш, який відкрив цілий оберемок явних і прихованих проблем команди та клубу, повинен був стати сигналом до своєрідного катарсису у далеко не втраченому сезоні на внутрішній арені.
Натомість, потенційно вибухова та насичена кампанія поступово перетворилася на черговий фальстарт активності бажань. Це вже втретє за часів "влади Курченка" харків’яни стають заручниками власної недалекоглядності, або з пасивності чи самовпевненості, які призводять до неоднозначного сприйняття життєво важливого для прогресу команди міжсезоння, добра половина якого вже сплила. Навіть візуально у Харкові відбуваються не зігріваючі душу шанувальників клубу процеси.
Перехід Хосе Соси до мадридського "Атлетико" став нічим іншим, як вісником погано приховуваного південноамериканського бунту на кораблі з українським прапором. Добровільно відкрита "залізна завіса" стала для Харкова нічим іншим, як скринею пандори. Для "Металіста", як для донецького "Шахтаря" у мініатюрі у сенсі використання "матросів" з Латинської Америки як основи команди, яка забезпечує впевнену ходу судна, втрата контролю над локомотивом останніх успіхів клубу - подібна смаку передсмертного стану. Мирон Маркевич, намагаючись зіграти на випередження, перед відпусткою недвозначно дав зрозуміти, що потребує суттєвого оновлення команди. Його не почули. Вкотре.
Придбання Богданова та Степанюка, реальні кроки по запрошенню до команди Рустама Худжамова (не з вини керівництва не супроводжені успіхом) не відображають і половини потреб сучасного "Металіста", якщо "МХ", звісно, збирається таки не словом, а ділом претендувати на український трон і Лігу Чемпіонів.
Мінус один в іскристій атаці харків’ян, викликаний від’їздом капітана та лідера команди, - зовсім не фінальна математика. Суворе інтерв’ю чи не завжди спокійного Мирона Богдановича після проваленого матчу з донецьким "Металургом" прочинило дверцята у світ, у якому наставнику, схоже, відводилась роль пасивного наглядача. Так ми дізналися про "половину команди, яку треба міняти", та про "хтось має запрошення і хоче піти". Пізніше новоспечений віце-президент клубу Волик спростував масово поширювані чутки про численних вигнанців узимку. Мовляв, на кораблі усе спокійно...
23 січня, у розпал першого збору команди та нових пояснень Сергія Волика, у таборі все ще були відсутні Гомес (офіційна причина - проблеми з документами), Соуза (підпав під категорію "технічні причини"), Азеведо (відновлення після травми у Бразилії з дозволу Маркевича) та Хав’єр ("брат по нещастю" Гомеса). Останній, другий стрижневий гравець латиноамериканського "Металіста" Маркевича, не прибув на збори команди по сьогоднішній день. З другого місяця осені періодично "спливають" заяви Гомеса про бажання покинути Україну та повернутися до Італії чи Аргентини...
Після придбання харківського клубу геніальним молодим бізнесменом Сергієм Віталійовичем Курченком немало братів по перу пророкували команді важкі часи. Відсутність досвіду управління, по суті, великим футбольним "підприємством", помножена на незнання футбольної справи як такої, викликала сумніви у можливості подальшого прогресу клубу та команди. Безсумнівне досягнення у вигляді другого місця в УПЛ минулого сезону, як не крути, варто ділити на два - між керівництвом новим і багажем старої, сформованої ще Ярославським команди. Мудрість нового власника проявилася у бажанні зберегти старі кадри, з якими Сергій Віталійович і пожинав плоди ще свіжого у пам’яті тріумфу. Прийшовши, Курченко наобіцяв у прямому сенсі "золоті гори", натомість "Металіст", по суті, продовжував "виїжджати" на старих ресурсах. Багатий купець не поспішає купувати умовний товар, майбутню появу якого розрекламував ніби як зовсім не для красного слівця...
Еволюційний шлях розвитку, який нагадує скоріше ліниво повзучу змію, здатну ковтати своїх жертв з куди більшою "швидкострільністю", як відомо, теж має право на життя. У випадку з "Металістом", втім, керівництву "МХ" час задатися сакраментальним "Якою дорогою йдемо, товариші?". Призначення Франка Арнесена претендує на революцію в українському футбольному житті - вперше в українському клубі посаду спортивного директора обіймає західноєвропейський функціонер з чималим досвідом управлінської роботи на найвищому рівні. Разом з тим, поява Арнесена - чергова "індульгенція" для відсутності значних змін у кадровому наповненні команди, яких не вперше так жадає Маркевич. Як себе почувають не тільки збентежені поведінкою партнерів "зразкові" футболісти "Металіста", а й, по суті, обдурений Мирон Богданович?..
Завдання на зиму
За словами Маркевича, він залишився задоволений змістом розмови з Арнесеном, то ж є усі підстави сподіватися на плідну та багаторічну співпрацю. Поява людини такого спектру повноважень і рівня досвіду у європейському футболі відкриває перед "Металістом", як це не банально звучить, нові горизонти.
Разом з тим, управлінська структура клубу зараз переживає досить болючі зміни. І щоб притертися один до одного амбіційним людям може знадобитися час.
Р.S. На момент написання тексту статті хавбек Хав'єр приїхав у табір команди.
