"Що це було, Холмс?" - питання, котре виникає за підсумками гри, продемонстрованої київським "Динамо" у Донецьку. Після зустрічі першими словами Олексія Михайличенка стали "Яка гра - такий і результат". І не можна не погодитися з Олексієм Олександровичем, коли він додав, що за такого ходу подій міняти можна було будь-кого.
А от з тезою, що цю гру хочеться скоріше забути погоджуватися не хочеться. Адже з такої "баранки" треба робити висновки, виносити певні уроки. І, говорячи про уроки, хочеться задати кілька запитань "динамівцям".
1) Що ще треба робити Ярмоленку, щоб випасти з основи команди? Андрій просто провалює сезон і окремі голи, подібні до м'яча у ворота "Шахтаря", не мають затуляти очі тренерам. "Виснаженість" - перше слово, котре виникає у голові в пошуках характеристики для теперішньої гри Ярмоленка.
2) Скільки ще помилок має припуститися "динамівський" "захист" (саме так - обидва слова в лапках), щоб керівники клубу почали активно шукати нові персоналії в оборону команди? "Металург" атакував нечасто, але його атаки були побудовані на те, щоб завершуватися ударом. Завадити цьому Бетао, Сілва, Тайво і Хачеріді не змогли. Риторичний міні-тест: хто з них був би основним у "Шахтарі", "Дніпрі" чи "Металісті"?
3) Який кредит довіри у легіонерів "Динамо", зокрема, Аруни та Рубена. Нігерієць вже другий сезон у команді, чи показав він, що гідний місця в основі? Чи його тримають за дружбу з Ідейе? Щодо аргентинця, то він знову нічого не показав. Нащо його брали? Щоб був хоч хтось з "Вільярреалу", якщо вже Нілмар відмовився?
4) Що із психологією та "фізикою" команди? Чому граючи проти - при всій повазі до донеччан - достатньо посередньої команди не було ані стартового, ані фінішного тиску? Чому водночас на полі бігло два футболісти - той, хто з м'ячем і той, хто був поруч? Чому вони навіть не підказували один одному (символ - коли Бетао чекав, що Шовковський вийде з воріт, а той чекає, що Бетао виб'є м'яч на кутовий, ледве гол не привезли)?
5) Чи не час ставити питання до тренерського штабу Блохіна? Головне, "питання із зірочкою" - Блохін зі зрозумілих причин не може бути присутнім на матчі, штаб має здійснювати оперативне керівництво діями гравців. Михайличенко після гри констатував те, що всі бачили і без нього - відсутність бажання грати. Нащо тоді тренери на лаві запасних? А якщо вони, на відміну від Блохіна, не авторитети для цього складу, то ситуація ще гірше.
6) Окреме питання до тренерів по заміні Гусєва: він змарнував єдиний справді гольовий шанс киян, коли після хорошої атаки пробив вище воріт, перекидаючи ворота. Але Олег був найбільш активним серед футболістів атаки, чому було замінено не Ярмоленка, а його? Відпочинок перед ПСЖ? Багато йому дадуть ці зайві 15 хвилин у порівнянні з "мертвим" партнером?
7) І ще питання до тренерів по "стандартах", які з виходом на поле почав виконувати Дуду. Два кутових на останніх хвилинах він просто "запоров". Це тренерська вказівка чи людина самостійно відсунула від корнерів найкращого асистента команди Велозу? Між іншим, питання щодо кредиту довіри і Дуду стосується, попри всю його "молодість" та "перспективність".
І наостанок варто подякувати "Металургу". Він не показав чогось божевільного, тотального пресингу чи неймовірної гри захисників. Для перемоги вистачило реалізації однієї атаки, окрім якої згадуються лише 3 нагоди протягом 2 хвилин в першому таймі (Нельсон та двічі Траоре не змогли переграти Шовковського).
Виявилося, що і цього достатньо для перемоги над теперішнім "Динамо". За наглядну демонстрацію сірості колишнього гранду мають дякувати, перш за все, самі "динамівці", котрі мають привід добряче замислитися. А от чи стануться ці роздуми - питання, на котре точно ніхто, крім гравців, відповісти не зможе.
