Початок повернення Олега Блохіна в рідну команду видався вдалим, нехай перемоги над "Зорею" і загребським "Динамо" і прогнозувалися більшістю фахівців. Тому після програного без тренера матча принциповому конкурентові мимоволі виникає питання: "А що було б якщо?" Взагалі-то, воно є риторичним, бо при ситуації, що сформувалася на початку сезону, навіть без сумних подій останніх днів будь який результат подиву не викликав би. А тренеру "Динамо" і (все ще) збірної України залишається лише побажати здоров'я і швидкого одужання.
І, звичайно, пам'ятаючи про побажання лікарів Олегу Володимировичу поменше хвилюватися і переживати, хочеться вірити, що запис гри - хоча б в найближчі дні - він не подивиться. Матч проти суперника, який за рівнем перевершує і луганчан, і хорватів оголив проблеми, які залишилися від попердників. Як справедливо дав зрозуміти після гри Олексій Михайличенко, не можна ліквідувати усі негаразди за пару тижнів.
По-перше, недостатня концентрація при стандартах: двічі ще в першому таймі захисники "проспали" Селезньова. Спочатку після розіграшу кутового Євген відкрив рахунок, потім після штрафного тільки реакція Коваля врятувала від другого голу форварда. Як можна "втрачати" гравця, який, можливо, є найкращим нападником першості України в грі на другому поверсі? Хто повинен був грати проти екс-"гірника" при стандартах? Раніше тренери вже визнавали системні труднощі із захистом воріт при розіграшах штрафних і кутових, але поки вирішити їх не вдалося і близько.
По-друге, "Динамо" більшу частину гри не пропонувало суперникам хоч скільки-небудь вигадливої гри на швидкості. Так, можна послатися на єврокубковий матч посеред тижня, але ж у "Дніпра" цей матч теж був, причому на добу пізніше! Можна припустити, що команда функціонально готова не кращим чином, але якщо Блохін вирішив залишити в "Динамо" колишнього тренера з фізпідготовки, то, певно, вірить у здібності Пінколіні, а тому почекаємо ще трохи.
По-третє, проблеми були з креативом в центрі поля. Фактично вся гострота виходила від Мілевського, який відіграв з бажанням і настроєм. Де до останніх хвилин матчу був Велозу (взагалі, чому було так мало ударів здалеку), чому не так активно, як зазвичай, відіграв Гармаш - питання до центрхавів є. Вочевидь, не на піку форми перебуває Ярмоленко, досить посередньо - як для свого звично високого рівня - відіграв Гусєв. Загалом, стабільно забезпечував передачами Ідейе тільки Мілевський. Не випадково два кращих шанси Браун мав після пасів Мілевського, але в першому таймі влучив у стійку, а після перерви Лаштувку підстрахував Одібе, винісши м'яч з лінії воріт.
Коли Михайличенко вирішив замінити Артема в середині другого тайму, то Раффаелю знадобився деякий час, щоб увійти в гру, час, якого вистачило "Дніпру", щоб зняти фактично всі питання по матчу. Про Рубена, який замінив Ярмоленка, і написати нічого - що був на полі, що не був.
Втім, було б несправедливо не відзначити, що дуже пристойний матч видала середня лінія "Дніпра". Рамос не побоявся виставити у старті відразу 5 чоловік, які більше працюють на атаку: Зозуля, Матеус, Коноплянка, Селезньов і Джуліано. Баланс досягався завдяки титанічним зусиллям останнього із зазначеного списку - найдорожчий гравець в історії клубу починає виправдовувати трансфер, виконуючи завдання, схоже з тим, що в "Шахтарі" дістається Фернандіньо. Встигаючи і розігнати атаку, і вступити в відбір Джуліано був не дуже помітний, але дуже корисний.
Втім, добре діяли і його партнери. Селезньов показав, що вміє чекати свій шанс і не втрачає гольового чуття. Матеус просто вразив виграною силовою боротьбою у Хачереді в епізоді, який передував другому голу (як захисники "Динамо" дали нападнику добити м'яч - питання не з легких). А Коноплянка, мабуть, напрацював на звання найкращого гравця матчу, вкінець затерзав киян. Він непогано виконував стандарти (Коваль насилу впорався з пострілом у другому таймі), у своєму стилі зміщувався в центр і бив, нарешті, саме на Коноплянці заробили картки Сілва, Гусєв і Михалик. Причому перші двоє ще до перерви, тобто весь другий тайм вони були змушені стримувати себе, граючи гранично акуратно.
Міг бути на рахунку Коноплянки і зароблений пенальті. У тому ж першому таймі під час чергового ривка Женя втік від усіх, пройшов уздовж лицьової лінії і прострілив. М'яч потрапив у відставлену руку Михалика. Як хочете, але це пенальті чистої води, як мінімум, якщо виходити з логіки суддів, які обслуговували матч минулого туру "Шахтар" - "Дніпро". Але арбітри у нас таке в ворота "грандів" не ставлять.
Не наважився Юрій Мосейчук і на призначення 11-метрового після волейболу від Хачеріді в штрафному майданчику. Євген у боротьбі з Матеусом два, а то й три рази набив м'ячик рукою. Після матчу вже довелося почути, що рефері побачив, що бразилець до того вже сам торкнувся м'яча верхньою кінцівкою. Дозвольте, але в такому випадку повинен був бути штрафний на користь "Динамо", а його-то якраз і не було. Тому, можна припустити, що скандалу (поки?) не вийшло лише тому, що "дніпряни" і без того перемогли.
Хоча при нинішній щільності в турнірній таблиці і реальній боротьбі як мінімум за "срібло", яку веде "Дніпро" буде образливо, якщо в кінці чемпіонату все буде вирішувати фактор особистих зустрічей. Втім, зараз це лише четвертий показник визначення кращої команди при рівності очок, а значить у обох команд буде безліч шансів не доводити справу до нього. Адже потенціал є в обох колективів і хотілося б вірити, що "Шахтарю", який наразі є беззаперечним лідером першості, хтось все ж нав'яже боротьбу за чемпіонство.
