Збірна України вже знає своїх суперників на домашній чемпіонат Європи 2012 року. Вважається, що для України це Євро стане дебютним та українські футболісти вперше вийдуть на поле у такому турнірі. Але ж це не зовсім вірно.
Так, я згоден, що під жовто-блакитним прапором, відстоювати честь тризуба та незалежної України наші футболісти будуть вперше. Але багато наших співвітчизників уже не раз грали у фінальних турнірах чемпіонатів Європи, щоправда, захищали вони кольори СРСР. Варто відмітити, захищали достатньо успішно.
Зараз я пропоную згадати тих українців, які вже виходили на поле у чемпіонатах Європи. Звичайно, зараз важко буде розібратися, хто у Радянському Союзі був українським гравцем, хто не українським, адже за "Динамо" Київ грали й грузини, й росіяни, а легіонерами, звісно, вони не вважалися. І навпаки, футболісти, що народилися в УРСР, успішно виступали за московські клуби. Керуватимемося місцем народження, тобто, якщо народився в Україні, отже - українець, але за однією умовою, якщо футболіст не грав за іншу збірну окрім СРСР, СНД або України, а таких не мало, ті ж Онопко, Юран, Канчельскіс та інші.
У 1960 році дебютний чемпіонат Європи відбувся у Франції. У фінальному турнірі брала участь й збірна СРСР, більш того, радянські футболісти виграли той перший європейський трофей. У складі тієї збірної не було жодного українця. Лише з великою натяжкою українцем можна назвати Юрія Войнова, який виступав за київське "Динамо", після розвалу СРСР прийняв українське громадянство, але народився він у селищі Калінінському, Московської області, а в "Динамо" перейшов з ленінградського "Зеніта" в 1956 році.
А от дебютним для України можна назвати чемпіонат Європи 1964 року в Іспанії. Саме тоді на поле в чемпіонаті Європи вперше вийшов українець. Відбулося це 17 червня 1964 року у Барселоні на стадіоні "Ноу Камп" проти команди Данії, а тим футболістом був Едуард Мудрик. Едуард Мудрик народився на Луганщині 18 липня 1939 року, але виступав за московське "Динамо", захисник збірної СРСР. Зараз в Едуарда Миколайовича російське громадянство. Той матч проти Данії радянська дружина виграла з рахунком 3:0. Наступна гра була фінальною на стадіоні "Сантьяго Бернабеу" у Мадриді проти Іспанії. Мудрик брав участь і в цій грі, але успіху досягнути не вдалося. Збірна СРСР програла з рахунком 1:2. Таким чином, Україна опосередковано має відношення до срібла чемпіонату Європи 1964 року.
У 1968 році в Італію поїхали вже троє українців. Це були харків’янин Юрій Істомін, захисник збірної СРСР та московського ЦСКА, який до переїзду в Москву грав за харківський "Авангард" та київський СКА, а завершував кар’єру в СК Луцьк у 1975 році; ще один захисник збірної СРСР й ЦСКА (Москва) Володимир Капличний, який народився у Кам'янець-Подільському, до ЦСКА Капличний грав за хмельницьке "Динамо" та львівський СКА; а також форвард "Динамо" Київ і збірної СРСР Анатолій Бишовець, котрий народився у Києві та всю свою кар’єру гравця провів у місцевому клубі. Зараз в Анатолія Федоровича російське громадянство.
Дебютним для цих футболістів виявилася гра проти господарів турніру збірної Італії 5 червня 1968 року. Матч закінчився з рахунком 0:0 та, згідно правилам того часу, фіналіста виявив жереб. Удача була на боці італійців, а збірна СРСР почала підготовку до гри проти Англії. У матчі за третє місце проти англійців ці футболісти знову були в основі, але збірна Радянського Союзу програла з рахунком 0:2.
Чемпіонат Європи 1972 року проходив у Бельгії, а українців у складі збірної СРСР було вже семеро. Двоє з них, це Юрій Істомін та Володимир Капличний, які брали участь у чемпіонаті Європи 1968 року. На воротах збірної стояв Євген Рудаков, який хоч і народився у Москві, але перейшов з московського "Торпедо" до миколаївського "Суднобудівника", а пізніше - в "Динамо" Київ, де провів 14 років. Зараз Євген Васильович громадянин України. У півзахисті грали Володимир Трошкін, який народився у Єнакієвому, гравець київського Динамо та Анатолій Коньков, який народився на Луганщині, гравець донецького "Шахтаря", а у 1975 році Анатолій Дмитрович перейшов до "Динамо" Київ. На вістрі атаки грав Володимир Онищенко. Володимир Іванович народився на Київщині та більшу частину своєї кар’єри провів в київському "Динамо", але під час чемпіонату Європи 1972 року він представляв ворошиловградську "Зорю".
Саме ці шестеро українців зробили величезний влад в перемогу над збірною Угорщини 14 червня 1972 року у Брюсселі на стадіоні "Еміль Версе" з рахунком 1:0. У тому матчі гол забив Анатолій Коньков, а Євген Рудаков відбив пенальті. Другу гру радянські футболісти проводили проти збірної ФРН у фіналі у Брюсселі на стадіоні "Ейзель". В основному складі вийшли шестеро українців, на 46 хвилині Конькова замінив Долматов, а на 63 хвилині Банішевського замінив Едуард Козинкевич, нападник львівських "Карпат". Фінальну гру збірна СРСР програла німцям з рахунком 0:3.
Варто відмітити, що основну частину збірної СРСР 1972 року складали українці, а був ще Віктор Колотов, київський "динамівець", який народився у Татарстані, а старшим тренером тієї збірної був Олександр Семенович Пономарьов, який народився 23 квітня 1918 року у Донецькій губернії Української Народної Республіки. Таким чином, фінал Євро 1972 року Україна може занести в свій актив.
Наступного разу у фінальному турнірі чемпіонату Європи збірна СРСР грала в 1988 році, який проходив у ФРН. У першій грі групового раунду збірна СРСР грала зі збірною Нідерландів 12 червня у Кельні на стадіоні "Мюнгерсдорфер". Радянська команда перемогла з рахунком 1:0, а в основному складі грали півзахисники київського "Динамо" Володимир Безсонов (народився у Харкові), Олексій Михайличенко (народився у Києві), Геннадій Литовченко (народився у Дніпродзержинську), Олександр Заваров (народився у Луганську) та Василь Рац (народився на Закарпатщині), захисники київського "Динамо" Олег Кузнєцов (народився в Магдебурзі, НДР) та Анатолій Дем’яненко (народився в Дніпропетровську), нападники "Динамо" Олег Протасов (народився в Дніпропетровську) та Ігор Бєланов (народився в Одесі).
Гол у ворота голландської збірної забив Василь Рац. У другому турі групового раунду збірна СРСР грала проти Ірландії у Ганновері на "Нідерзаксенштадіон". Гра закінчилася з рахунком 1:1. В основному складі вийшли Дем’яненко, Рац, Михайличенко, Заваров, Протасов та Бєланов, а на 68 хвилині Ріната Дасаєва в воротах замінив воротар київського "Динамо" Віктор Чанов (народився у Донецьку). Гол у ворота Ірландії забив Олег Протасов. У заключному турі групового раунду радянська збірна грала у Франкфурті-на-Майні на "Вальдштадіон" проти збірної Англії. Збірна СРСР впевнено обіграла англійців з рахунком 3:1. В основі виходили Безсонов, Кузнєцов, Михайличенко, Рац, Литовченко, Заваров, Протасов та Бєланов, а на 45 хвилині Бєланова замінив півзахисник московського "Спартака" Віктор Пасулько (народився на Закарпатщині). По одному голу в ворота збірної Англії забили Михайличенко та Пасулько.
У півфіналі збірній Радянського Союзу протистояла збірна Італії. Матч відбувся у Штутгарті на "Неккарштадіон" та завершився з рахунком 2:0 на користь СРСР. В основному складі вийшли Безсонов, Кузнєцов, Рац, Литовченко, Заваров, Протасов, Михайличенко, а на 35 хвилині Безсонова замінив Дем’яненко. Голи у ворота Італії забили Литовченко та Протасов. Фінал чемпіонату Європи відбувся в Мюнхені на "Олімпіаштадіон". У фіналі зустрілися Нідерланди та СРСР, перемогу здобули голландці з рахунком 2:0. З українців в основі вийшли Дем’яненко, Рац, Литовченко, Заваров, Протасов, Бєланов та Михайличенко, на 68 хвилині Гоцманова замінив півзахисник "Динамо" Київ Сергій Балтача (народився у Маріуполі), а на 71 хвилині Протасова замінив Пасулько. Одним з трьох головних тренерів збірної СРСР 1988 року був Валерій Лобановський.
На чемпіонаті Європи 1992 року в Швеції грала вже збірна СНД. У складі тієї збірної грали українці Олег Кузнєцов та Олексій Михайличенко, гравці "Глазго Рейнджерс", а також півзахисник "Дуйсбурга" Володимир Лютий (народився у Дніпропетровську). Цей чемпіонат збірна СНД провалила, але в її складі грали українські гравці, які у підсумку прийняли громадянство Росії, такі як Онопко, Канчельскіс, Коливанов та Юран. Одним з трьох головних тренерів цієї збірної був Анатолій Бишовець, українець та екс-гравець "Динамо" Київ, який на той час вже був громадянином Росії.
Як видно, починаючи з чемпіонату Європи 1972 року, більшість збірників в СРСР, були родом з України, а в 1988 році й зовсім грала практично збірна України. Найголовніше, що грали успішно, забивали та перемагали. Покладаємо великі надії на збірну України у 2012 році та бажаємо їй здобути перший євротрофей для незалежної України на рівні збірних.
