За підтримки заповненого більше, ніж на 2/3 стадіону, київське "Динамо" спробувало почати нове життя на новій арені. Але, якщо результату вдалося досягти, то до гри команди є чимало претензій, навіть з усіма поправками на початок сезону.
Юрій Сьомін виставив на матч з "Арсеналом" доволі агресивний склад, де до звичних двох форвардів (Ідейе та Мілевський) та крайків (Ярмоленко, Гусєв) додався інсайд Мехмеді, а над руйнівником Вукоєвічем тренер віддав перевагу Аруні, котрий любить, хоч і не сказати, щоб вміє, підключатися до атак.
Чи то згадана атакувальна модель, чи то викликана нею нестача руйнівників у "Динамо", чи то бажання "канонірів" проявити себе перед таким скупченням народу (нечасто "Арсенал" грає в Києві не за порожніх трибун), але старт гри пройшов у обопільних атаках. На кожен випад "Динамо" "менший брат" намагався відповідати своїм, бажано не менш гострим.
Вже на 2-й хвилині Старгородський міг стати автором голу, однак м’яч після його удару з лінії штрафного майданчика оминув кут воріт Шовковського. Черга "Динамо", і Гусєв втрачає майже 100-відсоткову нагоду. Забити після поперечного пасу Ярмоленка під час контратаки було легше, ніж не забити, але Олег не влучив як слід по м’ячу і втратив шанс. Майже одразу було згаяно ще одну можливість - Мехмеді промчав правим флангом, навісив, а Ідейе не зміг розстріляти ворота Боровика.
Маятник хильнувся, і знову "Арсенал" - Старгородський пробиває у стрибку, однак виконання виявилося гірше за задум. За пару хвилин Гоменюк обіграв Хачеріді у штрафному, однак втратив рівновагу під час фінта, і Михалик вибив м’яч подалі. "Динамо" думає щось робити? Аякже! Мілевський міг забити після майже ідеального прострілу Мехмеді, однак виконував удар в падінні, як результат - удар від воріт "каштанів".
Лише після цього гра трохи заспокоїлася. Маленьку перевагу мало "Динамо", котре на правах фаворита, особливо, враховуючи результат гри у Донецьку, мало йти вперед. Однак потенційні нагоди почали виникати нечасто. До кінця першої половини гри можна згадати лише дві. Спочатку Ідейе розхитав суперника та пробивав у ближній кут з-під оборонця. Боровик бачив, куди летить м’яч, реагував, але сфера все одно оминула рамку. А вже у доданий до першої 45-хвилинки час тікав на побачення сам-на-сам Ярмоленко, котрого завалив Польовий. Жовта і небезпечний штрафний, однак Гусєв не зміг реабілітуватися за епізод на початку тайму, пробивши прямо у голкіпера.
Стартові хвилини другого тайму були логічним продовженням кінцівки першого. "Динамо" атакувало, але моментів не було, хіба що Мехмеді у стилі Ідейе пробивав у той-таки ближній кут, однак Боровик і цього разу був напоготові. І тоді Сьомін вирішив випустити Алієва, користуючись назвою відомого минулорічного фільму, "людину, яка змінила все". Хтозна, але чомусь думається, що відеоскандал довколо слів, нібито сказаних гравцем, вплинув на його активність сьогодні.
Ледь вийшовши, Олександр класно подав зі штрафного, однак Ідейе не дали пробити як слід. Після цього кілька хвилин по справжньому звикав до гри та снігу, що почав йти у другому таймі, а потім почалося. На 65-й хвилині Алієв видав такий удар з-за меж штрафного майданчика, котрого давно не бачили в Києві. За красою цей гол для відкриття клубом стадіону - те, що треба! Посміхнувся, оцінивши постріл, навіть Боровик, котрий в цьому епізоді був безсилий.
Сьомін одразу виконав ще одну заміну. Дуду, який змінив Мехмеді, увійшов в гру не гірше за Олександра, з яким вони почали крутити комбінації на лівому фланзі. Пішли і стінки, і швидкі атаки, непогано хлопців підтримував Мілевський. Артем, схоже, чекав виходу старого товариша, аби скинути маску апатії та втоми, що ніби була вдягнута на ньому до цього. При цьому частіше було, що саме форвард виводив друга-хавбека на ударні позиції. Особливо яскравою видалася "стінка" на 81-й хвилині, коли Артем у стилі Реброва в грі з "Реалом" 99-го закинув м’яч на Олександра, що увірвався до воротарського майданчика. Шевченко, котрий відкривав стадіон разом з Блохіним та Бєлановим, напевно, оцінив. Якби забили, то було б дуже символічно, адже тоді Андрій теж зробив рахунок 2:0, однак зараз Алієв в падінні пробив вище воріт.
"Арсенал" ніби і не втрачав голови (особливо непогано відіграв Одібе), однак контргра в нього не вдавалася. Чи не найкращий свій друготаймовий момент команда змарнувала ще до голу - Ковпак бив у дотик після непоганих дій Гоменюка, але не поцілив у кут воріт СаШо. Схожий епізод вийшов наприкінці матчу, однак Гоменюку після передачі Кобахідзе навіть пробити не дали. "Динамо" ж зусиллями згаданої трійці постійно тримало в напрузі суперника, однак забити вдруге так і не змогло.
Що ж, матч показав, що в цілому фізична форма команди доволі непогана, на тлі "Арсеналу", не останньої команди в України, так точно. Порадувало і вміння тренера реагувати на перебіг гри за допомогою замін. Однак залишилися проблеми з вмінням реалізовувати свої нагоди та й нестандартних ходів, не кажучи вже про банальні постріли здалеку, до виходу Алієва з Дуду бракувало, особливо після того, як закінчилася стартова "перестрілка". Позиційний напад - не "коник" цього "Динамо", що було неодноразово доведено минулого року.
Чи варто висувати претензії до захисту? В принципі так, все ж занадто вже часто "каноніри" мали змогу пробити, перебуваючи поблизу воріт земляків. І те, що інколи їм бракувало влучності, а інколи Михалик i Co встигали ліквідувати загрозу не повинно давати привід закрити на огріхи очі. Хоча, знову ж таки, у цих проблемах є доля заслуги рішення тренера про обраний стартовий склад. Але головне для клубу це те, що вдалося відірватися від "Шахтаря" ще на два пункти. І хочеться вірити, що приказка, винесена у заголовок, буде вірною і в "Динамо" "піде" на "Олімпійському" не лише на емоціях від заповненого стадіону та вдалих замін під час матчу, а й з самого початку гри проти більш серйозних суперників.
