Сімферопольська "Таврія" вступала в новий сезон сповнена райдужних сподівань. Команду очолив один з найбільш авторитетних українських тренерів Семен Альтман, прийшло немолоде, але все ще дуже якісне поповнення з Калиниченка, Назаренка та Єзерського. Тобто з грошима проблем не було, та й склад навіть без тріо ветеранів виглядав цілком пристойно, адже зберігся кістяк з виконавців, які виграли Кубок України-2010.
Зараз, після першої половини сезону, виступ команди заслуговує хіба що на оцінку "задовільно". Так, сьоме місце кримчани займають, відстаючи від "Дніпра" лише на 3 бали. Однак треба подивитися на те, що "Таврія" пропустила вперед "Арсенал" та "Кривбас", котрих ставили у прогнозах нижче, ніж команду Альтмана. І не треба забувати про те, що у клубі хотіли почати виборсуватися з загальної маси середняків чемпіонату, потрохи перебираючись поближче до лідерів. А до лідерів - прірва.
Прірва якщо і не по грі, то за очками точно. Причини? Почнемо з ігрових. По-перше, в команди були величезні проблеми з фізичними кондиціями. Те, що в команді багато досвідчених гравців - це, звісно, добре. От тільки, коли тобі за 30, то ноги вже не біжать як у 20. Та й по спеці у ті ж "30+" пересувати важче. Тому не варто дивуватися відрізку з 5 нічиїх за 6 ігор в липні-серпні, коли команді вистачало майстерності, аби не програти, але бракувало кондицій для забивання голів.
Звідси і кількість втрачених очок у других таймах. Порахуємо: 1) "Волинь" зрівняла рахунок на 93-й хвилині; 2) "Карпати" забили гол у відповідь на 78-й; 3) "Кривбас" забив перший гол на 56-й, а другий, переможний, на 80-й; 4) "Дніпро", програвши другий тайм, у другому забивав на 62-й та 72-й; 5) "Шахтар" забив два (!) голи у доданий час, на 92-й та 95-й; 6) "Ворскла" зрівняла рахунок на 89-й, а вирвала перемогу на 91-й хвилині.
На цьому фоні голи Мазілу та Едмара на 92-й хвилині у матчах з "Арсеналом" та "Металістом" виглядають дрібницею, адже підсумок зустрічі на той час вже було визначено. Тобто "Таврії" часто вистачає лише на годину гри, а останні 10 хвилин та доданий час команді краще взагалі не грати. Складемо всі "умовні" очки, що було втрачено у наведених іграх, та отримаємо показник у 14 очок! Із ними "Таврія" могла би бути одразу за "Металістом", відстаючи від харківської команди лише на 3 бали.
Але не "фізикою" єдиною. Кримчанам дуже бракувало забивного форварда. Ідахор, котрий дуже добре відіграв ще минулий чемпіонат (щоправда, в основному перше коло), цього року ніяк не міг проявити себе. Платон та Фещук, схоже, остаточно перекочували в категорію талантів, котрі не розкрилися, а Шиндер все ж більше гравець, що може підіграти, вибігти з глибини. От і вийшло, що разом з Антоном найкращими снайперами команди стали Калиниченко та Назаренко, які провели по 6 голів.
Екс-"дніпряни" довели, що у колишньому клубі їх зарано списали з рахунків. Дійсно, їх не вистачає на кінцівку ігор, але ж не два футболісти винні у тому, що команда "сідає" в другій половині. А скільки було випадків, коли вони забезпечували результат, котрий все ніщо не могло змінити. Що було б з клубом без Максима та Сергія просто жахливо уявити.
Але найбільш яскравою темою для згадування "Таврії" в ЗМІ стали не її гірші, ніж могло б бути, результати, а ситуація, що склалася за межами футбольного поля. Коли в середині першого кола в розпал кризи було оголошено про прихід до команди Дмитра Селюка, то стало зрозуміло, що суттєвих змін у складів не уникнути. Селюк любить влаштовувати у свої клуби легіонерів, що коштують копійки в розрахунку, що хтось та вистрелить як нині найкращий гравець Африки Яя Туре. Так було в донецькому "Металурзі", так відбувається і в "Таврії". Клуб розпрощався по ходу сезону з більшою частиною того самого кістяку володарів Кубка, що згадувався раніше.
Звичайно, така ситуація, коли нова людина монополізує владу у клубі, не сподобалася почесному президенту сімферопольців Куніцину. З’ясування стосунків було довгим, бурхливим з обох боків, але закінчилося формальною нічиєю. Олігарх Фірташ, котрого активно згадують як справжнього власника клубу - при тому, що сам він відхрещується від цього звання - дав команду припинити сварки. Селюк ніби залишився головним по кадровому комплектуванню за мовчазної підтримки Альтмана, Куніцин залишився у клубі почесним президентом, хоча Селюк хотів взагалі відсторонити його від "Таврії".
Все це не сприяло гармонії в команді, що втрачала очки. Але, як не дивно, на боці Селюка виявився результат. Якщо зі старим - в усіх сенсах - складом команда забуксувала в середині першої частини сезону, набравши з 9-го по 14-й тури лише 3 очки та вибувши з Кубка, то після масових чисток набрала хід. Чотири перемоги в шести матчах та домашня скандальна нічия з "Динамо" - показник, що повернув "Таврію" до числа реальних конкурентів в боротьбі за місця в зоні Ліги Європи. От тільки чи не запізно?
Команда має неймовірно складний весняний календар. Треба буде зіграти майже поспіль з усіма головними конкурентами ("Металург", "Арсенал", "Кривбас", "Дніпро"), з’їздити в гості до "Карпат" та "Іллічівця", котрі хочуть реабілітуватися за невдачі перших 20 турів, а на "десерт" "Таврія" гратиме в останніх трьох турах з "Шахтарем", "Ворсклою" та "Динамо", причому лише гра з полтавцями буде домашньою. Як вам розклад? Даруйте, але якщо команда за таких умов, на "весняних" полях, що критично для технічних лідерів кримчан, проб’ється в єврокубки, то перед хлопцями Альтмана (і Селюка) треба буде зняти капелюха.
Найкращий матч: "Таврія" - "Динамо" - 0:0
Найгірший матч: "Чорноморець" - "Таврія" - 1:0
Тріо найкращих гравців першої половини сезону: Назаренко, Калиниченко, Шиндер
Гравець-розчарування: Ідахор
Прогноз: поза єврокубками
