Протягом своєї історії донецький "Металург" минув три фази розвитку. Спочатку була, "скромна команда", тут все зрозуміло, в перші роки існування клуб, хоч і фінішував у верхній половині таблиці, але претензій на щось серйозне не мав.
Друга, "борець за медалі", тут теж все зрозуміло. З приходом у команду Семена Альтмана та початком фінансування він Сергія Тарути клуб став дозволяти собі недешеві придбання, згодою ставши справжнім "шопоголіком". Не буде перебільшенням сказати, що такої кількості легіонерів, котра промайнула крізь команду, в Україні не було ніде. Рівень фінансування дозволяв триматися одразу за лідерами навіть маючи за тренера колишнього торговця ковдрами Тона Каанена.
Але рівень українського футболу зростав, і спочатку "Дніпро", а згодом і "Металіст" також вийшли на новий рівень - як по грі, так і по грошам. В "Металурзі" ж почали змінюватися з катастрофічною швидкістю не лише гравці, а й тренери. Невеличкий просвіт виник з приходом болгарина Ніколая Костова, котрий зміг привити команді симпатичний комбінаційний стиль гри. Однак і його не вистачило надовго і, якщо гра ще подекуди була, то результат зник. Тому третя стадія має мати назву "чорна діра": гроші вкладаються і чималі, зникають у клубі тільки так, а віддача відсутня.
Прихід наприкінці минулого сезону в команду її колишнього гравця Володимира П'ятенка, призначеного в.о. тренера, виглядав мірою тимчасовою. Мовляв, знайдуть чергового іноземця, а то й хтось з метрів українського тренерського цеху звільниться. Однак пошук затягнувся і П'ятенку довелося вступати головним тренером у сезон 2011/12 років. Вступати, аби вже після чверті сезону чути звідусіль розмови про свою відставку.
Справді, після 7 турів "Металург" мав лише одну перемогу та одну нічию в доробку. Формальні підстави відправити геть фахівця були, однак керівництво "Металурга" вирішило інакше. Чи то не було гідної кандидатури під рукою, чи просто подивилися на календар команди. З 5 поразок, що вона мала, 4 були від достатньо серйозних колективів: "Металіста", "Таврії", "Ворскли" і, звісно, "Шахтаря". Тобто, лише "баранку" від "Зорі" можна було назвати зовсім вже неочікуваною.
Подальший розвиток подій показав, що "Металург" й справді заслуговує на краще, ніж місце в зоні вильоту. Так, команда програла до зимової перерви ще 4 рази, але знову ж поступилася непростим опонентам ("Арсенал", "Дніпро", "Динамо" і, звісно, ну, ви зрозуміли хто). А от втрачати очки в матчах з меншими за статусом відмовлялася тільки так. Вісім перемог в чемпіонаті, в тому числі фантастичний реванш проти "Ворскли", виглядали цілком солідно.
Та й у Кубку донеччани стартували дуже вдало. Так, вони двічі грали вдома, однак обидва рази мали за суперників команди УПЛ. І всуху перемогли і "Таврію", і "Кривбас", котрому взагалі накидали чотири м'ячі. При відставанні від 5-го, прохідного в Лігу Європи, місця у 2 бали виступ у першій половині сезону можна було визнати задовільним.
То в чому ж секрет того, що П'ятенко зміг налагодити постачання очок у скарбничку команди? По-перше, довкола Чечера вдалося вибудувати лінію захисту. 31-річний В’ячеслав, від якого ще минулої зими відмовилися у "Карпатах", відіграв дуже непогано. Так, йому не вистачає швидкості, але за рахунок підстрахування від партнерів Чечер має змогу проявити свої сильні сторони: вміння читати гру та, звичайно, впевнені дії на другому поверсі. Три голи за 2/3 сезону для захисника - дуже хороший результат.
По-друге, прокинулися атакувальні хавбеки. Справа в тому, що лінія нападу в "Металурга" доволі специфічна. Ставка робилася на гренадера Траоре, дуже залежного від півзахисту гравця. Його треба "годувати" передачами, це не той гравець, що сам відбере м’яч в центр поля, обведе чотирьох суперників та заб’є п’ятою у порожні ворота. Тому лише коли розігралися Казарян, Дімітров, Морозюк, що закривав всю бровку, почав виблискувати епізодами Пізеллі, почалися перемоги.
І, нарешті, "Металург" дуже вдало використовував фактор "свого" поля. Навіть при фактично відсутній підтримці донецьких глядачів, в котрих вже є улюблена команда, й інша їм не дуже потрібна, вдавалося вигризати перемогу вдома. Цьому сприяло те, що в нашому чемпіонаті насправді підтримка трибун не так важлива, як на Заході. Тому на її відсутність гостьові команди звертають небагато уваги, а от про стереотип "нічия на виїзді - вже перемога" пам’ятають дуже добре. От і жалися до власних воріт суперники "металургів", і, пропустивши гол, виглядали приреченими.
Що тепер? Календар команди виглядає і простим, і складним водночас. З одного боку, грати майже з усіма безпосередніми суперника в боротьбі за місце в єврокубках складно. З іншої сторони, перемагай собі у цих матчах і все буде вирішено без втручання третьої сторони. Багато залежатиме від настрою команди після перших двох турів. Виїзд до "Таврії" та домашня гра з "Металістом"... У випадку цілком можливих двох поразок дуже важливо буде відійти психологічно та взяти своє у наступних трьох турах, останньому "легкому" відрізку сезону (виїзд в Олександрію, домашні матчі з "Оболонню" та "Волинню").
Зимова селекція команди не дозволяє казати про її підсилення чи послаблення. Пішов у дружню завдяки інтересам власників "Кубань" Пізеллі, однак був придбаний голландець Нельсон та перейшов як вільний агент бельгійський бразилець Даніло. Судячи з контрольних ігор, тренери в них вірять, але, за великим рахунком, обидва - "річ в собі". Тому не буде виглядати дивним будь-який результат команди, як не буде виглядати дивною і ставка на виступи в Кубку, особливо у випадку невдалого старту в перших весняних турах.
Найкращий матч: "Металург" - "Ворскла" - 6:3
Найгірший матч: "Металург" - "Таврія" - 1:3
Тріо найкращих гравців першої половини сезону: Дімітров, Чечер, Казарян
Гравець-розчарування: Худжамов. Якось від орендованого в "Шахтаря" кіпера більше чекали, ніж скромні чотири матчі.
Прогноз: боротьба за місц в Лізі Європи, швидше за все, невдала, якщо треба буде чіплятися за 5-е місце
