Вболівальникам збірної України не вперше доводиться втішати себе, мовляв, Блохін дає результат у офіційних іграх, а спаринги - то таке. Однак поразка від Швеції від цього менш прикрою не стає, адже цілісного враження гра команди не залишила. Олег Володимирович вважає інакше - його право, бути оптимістом тренеру належить бути за посадою.
Зараз матчі збірної України нагадують ковдру з клаптиків - є відрізки пристойної гри, але вони виникають досить спонтанно і часто зникають внаслідок замін. Втім, останнє не дивує - у будь-якій ковдрі згаданого типу частини не прилягають одна до іншої ідеально. І слова Блохіна, що після гри у Харкові він остаточно визначиться з кістяком команди, виглядають дещо надуманими. Багато травмованих, значна кількість гравців, які ще набрали форму на старті сезону, "звичайні" новачки - як можна ставити хрест на них за підсумками одного чи навіть трьох матчів?
От захист - він ніби перегравав суперників більшу частину часу, але стартовий відрізок біля воріт Диканя було неспокійно. Потім тиша - і наприкінці тайму два моменти біля воріт Диканя. Добре, що Вільгельмссон трохи невдало прокинув м'яч собі на хід і Дикань встиг максимально зблизитися з хавбеком. Чудово, що Ларссон після помилки Чеберячка пробив з "тещиної" лівої і воротар "Спартака" ще раз проявив себе.
Має це чомусь навчити гравців? Як показали події другого тайму - ні. Знову на початку 45-хвилинки Дикань рятував команду після пострілів Герндта та Вільгельмссона, знову потім була тиша, а наприкінці - ще одна помилка Чеберячка та Co. Цього разу - результативна. Граблі, на які команда примудряється наступати не те що у двох матчах, а у двох таймах! "Тенденція, однако", як сказав би чукча з відомого анекдоту.
Від півзахисту також залишилося суперечливе враження. Тимощук відіграв непогано, гра інших хавбеків викликала багато питань. Ротань був непомітний весь матч, гострих передач від нього партнери отримали відверто небагато, як для гравця, котрий претендує на "позицію Пірло" (читай - дуже глибоко відтягнутого диспетчера). Калиниченко та Коноплянка відіграли ідентично - кілька ривків по флангу та пара непоганих стандартів. Враховуючи рівень таланту обох, хотілося б бачити набагато більше. При цьому Максим не витримує на одному рівні тайм через вік, а Євген - через не найкращу форму, котра вже коштувала йому місця в "старті" "Дніпра". Що з цим робити - питання, швидше, до клубних тренерів, Блохіну важко щось зробити за пару днів, може, перед Євро вдасться підтягнути "фізику".
У нападі проблем трохи більше, хоча й не стільки, як у обороні. Там, де простиралася зона відповідальності Девіча, сподобалося майже все. Серб грав з натхненням, рідний стадіон, вочевидь, дуже багато значить для нього. Марко встигав робити непогані ривки майже 90 хвилин, не цурався йти в обіграш, інколи трохи забагато беручи на себе. Однак, якщо нападник "Металіста" збереже цю форму, то місце у стартовому складі команди на Євро має належати йому. З бажанням відіграв і Шевченко, котрий вже не вперше проявив себе як асистент. Міг Андрій забити й сам, але його удар зі штрафного витягнув Ісакссон, котрий трохи раніше відбив аналогічний постріл Калініченка. Усі ж інші форварди - "повз касу", кожен по своєму.
Воронін був непомітним у той час, що встиг провести на полі. Особливо вражає це на тлі його виступів в першості Росії, де Андрій був чи не найкращим гравцем усього першого кола. Згадуючи, що й до цього "динамівець" не вирізнявся результативністю у збірній, варто зробити наступне припущення. Враховуючи вибухову манеру гри Андрія, його характер, вміння вирішити долю епізоду самостійно, 32-річного форварда можна було б використовувати як "джокера", котрий міг би добивати втомлених суперників у другому таймі. Тим більше, що Воронін вже заявив, що хоче піти зі збірної після Євро, тому Блохіну, котрий, напевно, хоче залишитися у команді і після першості, слід починати награвати варіанти в атаці без Вороніна.
От тільки питання - хто прийде на зміну Андрію? Мілевський просто провалив свій відрізок гри, глядачі ще раз переконалися, що Сьомін - не ворог сам собі і Артем гріє клубну "банку" не просто так. Ходити пішки по полю міг би й будь-який інший нападник України, а якихось загострень від Артема глядачі не дочекалися. Хіба що одного разу він непогано пропустив м'яч на Антонова, але пас у відповідь того вийшов вкрай невдалим. Олексій, в свою чергу, помітно нервував і у гру ввімкнутися як слід йому не вдалося. Чекаємо Селезньова та Ярмоленка?
Побачимо, але, здається, що експерименти зі складом триватимуть. Блохін - горда людина, з упертим характером, але в цій ситуації йому ніхто не дорікне, якщо процес формування "кістяку" команди триватиме ще кілька ігор і у збірну викликатимуть нові обличчя. Першою ластівкою можна було б вважати Едмара, котрий має отримати ще пару шансів довести свою необхідність команді. Адже дебют бразильця у збірній України був з розряду "не нашкодь", "Едік" грав обережно, надаючи перевагу пасам поперек поля, чого за ним у "Металісті" не спостерігається. Знову ж таки - вирішувати Блохіну, якому можна побажати лише успіхів у складанні паззлу. Паззлу, котрий складається не лише з питання підбору моделі гри та виконавців, а й психології. Адже досвід показує, що посередню гру тому ж колективу Блохіна пробачали, а от відсутність результату - ні.
