Ще до старту молодіжної першості Європи більшість українських футбольних аналітиків розписала ролі у групі, до якої потрапила наша збірна. Є три фаворити - Англія, Іспанія та Україна, а Чехія буде виконувати роль статистів та намагатиметься відібрати очки в інших. Але вже у першій грі групового турніру з'ясувалося, що в чехів "чомусь" є своя думка з цього приводу, котра "трохи" відрізняється від прогнозів.
Україна почала гру, як і належить фавориту. Методичні атаки, використання флангів, навіси, але не було головного - гостроти та ударів. Територіальна перевага - це, звичайно, добре, але із завершенням в наших категорично не складалося. Ані Ярмоленко, ані Зозуля не могли чи не хотіли виконувати роль форварда, котрий міг би вести боротьбу із кремезними захисниками чехів. Обох форвардів тягнуло на фланги, звідки вони не могли створити чогось. А без цього уся підготовча робота хавбеків не мала жодного сенсу.
Десь у середині тайму чехи побачили, що суперник не настільки страшний, як очікувалося і почали вибудовувати свою гру. І хоча нічого з розряду "екстра" чехи не демонстрували, довіряючи право заершувати атаку потужному форварду Пекхарту, який у випадку невдачі у боротьбі мав зтягувати на себе суперників, але у напруженні українців тримали. При цьому з'ясувалося, що українцям важкувато доводиться, коли передачі на Пекхарта йдуть з флангів, де провалювався лівий фланг.
А по перерві сталося найжахивіше, що могло бути - усі тренерські настанови Яковенка втратили сенс, коли саме дві таких простих передачі з правого флангу вдало завершив чех Дочкал. А тут ще між його ударами травми зазнав ключовий гравець середини поля та й "просто" капітан команди Тарас Степаненко. Після цього українці фактично до кінця матчу втратили розуміння, як будувати командну гру. Усі сподівання покладалися на стандарти у виконанні Коноплянки та навіси з флангів, котрі доволі легко читали оборонці чехів.
Промінь надії подарував Білий, котрий вдало використав позиційну помилку суперників та легко переграв воротаря чехів. Наприкінці гри той-таки Максим мав ще один шанс, але, обігравши захисника, пробив поруч зі штангою. Але, якщо відверто, нічия за сенсом гри була б не дуже логічною, адже у тих нечисленних випадках, коли чехи наважувались атакувати, проблеми вони створювали українцям доволі серйозні і гру під контролем тримали досить міцно.
Щодо висновків, то казати, що команда Яковенка не налаштувалася на гру простіше всього, але, знаючи характер фахівця у це не віриться зовсім. Чи не хочеться вірити. Але у ситуації, коли для виходу з групи доведеться перемагати і іспанців, і англійців бажано все ж взагалі уникати понятть віри чи надії. Може, в України і не настільки потужна команда, як її розписували у останні місяці, але в тому, що за ігровим потенціалом вона не поступається майже нікому з можливих суперників і питання лише в адекватному ставленні та реалізації ідей, котрі пропонує Яковенко. От тільки проблема може бути у тому, що до ситуації, коли команда грає не на контратаках, а "першим номером" не готові не гравці, а сам тренер...
0:1 - Дочкал (49)
0:2 - Дочкал (56)
1:2 - Білий (88)
