Перше таке протистояння відбудеться вже цими вихідними, коли "Реал" прийматиме "Барсу" у черговому турі першості. І хоч відрив каталонців становить 8 очок обидва клуби відчувають усю серйозність цієї гри і вирішили не позбавляти тонусу своїх лідерів. Якщо замислитися, то в цьому є певна логіка - проти суперників доволі високого рівня можна дати практику лідерам та водночас напрацювати певні запасні варіанти.
Тому не дивно, що гра у Лондоні дуже нагадувала зустріч у Донецьку. Бурхливий початок матчу, коли господарі стадіону намагалися забити швидкий гол і завдяки активності Бейла мали шанси це зробити. Двічі після проходів Гарета захисники "Реала" жорстко грали проти суперників - спочатку проти самого Гарета, а згодов проти Модріча. Але італієць Ріццолі обидва рази показував, що порушення правил не відбулося.
Після цього "Реал" почав грати у "Барселону" - тривалий "контроль м'яча заради контролю", безкінечні паси гравців один одному. Це допомогло і "Тоттенхем" трохи вгамувався. І почалося шоу Адебайора та Павлюченка, котрі нібито змагалися один з одним у незграбності. І якщо тоголезець "розподілив" невдалі дії на всю гру, то Роман феєрив до перерви, а після неї фактично втомився і мав лише один - але який! - момент.
Взагалі, Роман є досить кваліфікованим гравцем міцного середнього (за європейськими мірками, в Росії чи Україні був би "зіркою") рівня. Але довіра Реднаппа до свого улюбленця Крауча призвела до того, що росіянин фактично не мав ігрової практики в цьому році і грати проти "Реала" він був не готовий насамперед психологічно. От і "виходило" в нього - в першому таймі після класної комбінації за участі ван дер Варта та Леннона Павлюченко з лінії штрафного пробив у регбійному стилі, а у другом після ідеального пасу того таки ван дер Варта метрів з 5 пробив головою вище воріт, коли поблизу не було взагалі нікого з опонентів і був час підготуватися. Додайте до цього симуляції, у які не вірили навіть партнери, неточні передачі, суперечки з суддями на рівному місці... Самому форварду залишається лише забути про цей "чорний" день якомога швидше.
"Реал", між тим, час від часу намагався щось створювати. То Рамос з Хедірою після кутового двічі поспіль розстрілювали ворота (Гомес та бічна сітка впоралися з їх ударами), то Роналдо бив після проходів. І після перерви мадридці таки забили гол. Їхній португальський лідер вистрелив метрів з 30, а що далі зробив Гомес треба було бачити. УЄФА пошкодувала почуття голкіпера і зарахувала м'яч на рахунок Роналдо.
На цьому гра фактично закінчилася. Це маленька відмінність від подій у Донецьку, де команди все ж мали непогані шанси забити майже до останніх хвилин. У звітному ж матчі на гол могли заслуговувати лише Дефо, один з ударів якого прийшовся в стійку, а другий у голкіпера, та Кака, котрий класно пробив з підкруткою, але Гомес все ж зреагував (хоча здавалося, що зараз воротар зробить "дубль"). Глядачі на трибунах відверто нудьгували, спостерігаючи за полем, і лише фани "Тоттенхема" час від часу співали свої гімни, пожвавлюючи сприйняття зустрічі.
Друга маленька відмінність від матчу у Донецьку - те, що мадридці все ж були зіграють без одного з лідерів команди у першому півфіналі. Карвальо отримав необов'язкову картку. Але можна сподіватися, що Жозе Моуріньо проявить тактичний геній і щось та вигадає. А не вигадає - і без цього буде дуже цікаво, адже справжню серію ігор протягом одного сезону між суперниками такого рівня як "Реал" та "Барселона" фани не бачили вже давно.
