Все ж криза, яку пережила в середині минулого десятиліття Серія А, і яка вилилася в домінування "Інтера" над всіма іншими, добряче відкинула італійські клуби у єврокубках. Середняки, подібні "Палермо" чи "Сампдорії" до Ліги Європи особливого інтересу не відчувають (спитайте хоча б в "Металіста"), а лідери не можуть грати на рівних у жорстких протистояннях, де треба потужно грати всі 180 хвилин двох ігор. Перемога "Інтера" в останній Лізі Чемпіонів завдяки генію Жозе Моуріньо - той самий виняток, що підтверджує правило.
От і "Мілан" після останнього спалаху 2007-го року, коли на старих дріжджах команда зуміла перемогти в фіналі "Ліверпуль", не може вийти до чвертьфіналу головного єврокубку вже чотири сезони. Здавалося б, цього року жереб підкинув серйозного, але відверто не непрохідного суперника у вигляді англійського "Тоттенхема", найяскравіший гравець якого, Гарет Бейл, травмований, а інші лідери, на кшталт, ван дер Варта схильні до перепадів настрою. Бери, перемагай та доводь, що чогось вартий і на євроарені. Ні, знов не вийшло.
В чому причини? Легше всього звалити все на супергру воротаря суперників Гомеса протягом обох зустрічей. От і в цій бразилець завадив відзначитися Пато та Робіньо, кожний з яких мав принаймні дві непоганих нагоди. Додати велику кількість травмованих та дискваліфікованих на цей момент - і все нібито зрозуміло.
Перше. Ставка на Ібрагімовіча не спрацювала вже вкотре. Цей форвард забив усього 3 голи в тепер вже 24 іграх плей-офф Ліги Чемпіонів. При вражаючій результативності у внутрішніх чемпіонатах країн, де він грав, показник вражаючий. При статусі "суперзірки" нездатність взяти на себе гру у дійсно важливому матчі. Тепер до Златана має остаточно приклеїтися ярлик гравця "для внутрішнього користування". У 30 років він так і не подорослішав для лідерства.
Друге. Відсутність плеймейкера. Можливо, ним міг би стати Пірло, але Андреа все ж вже не той, і в цьому сезоні не вражає. Щодо Зеєдорфа, то його це стосується в ще більшому ступеню. Колись летючий голландець зараз пересувається по полю здебільшого пішки і розраховувати, що швидкі опоненти не скористаються цим - безглуздо. Молодий ганець Боатенг здатний на нестандартні дії, але все ж здебільшого знаходиться занадто далеко від воріт.
Третє. Незбалансованість лінії захисту. Абате занадто захоплювався атакою, Янкуловськи вистачило лише на тайм, потім його на фланзі став розривати Леннон. Щодо Тіаго Сілви та Нести, то вони через такі провали флангів не встигали перекривати всіх опонентів, внаслідок чого Крауч міг скидати м'яч після навісів на набігаючих партнерів. І щастя "Мілана", що суперники не скористалися перевагою на другому поверсі, котру їх забезпечувала "асиметрична" гра італійців у обороні.
Четверте. Кадрова політика у зимове міжсезоння. Клуб підписав кількох гравців, які можуть допомогти "Мілану" у гонці за "скудетто", але вже заграні у єврокубках. Ван Боммель, Емануельсон, Кассано - усі не були б зайвими у Лондоні. Віддавши при цьому Роналдіньо, апеннінський гранд чітко окреслив свої пріоритети на цей сезон. В Серії А "Мілан" перемагав востаннє у 2004 році, треба й повернутися. Тому фактично посилити гру було нікому. 20-річні Меркель і Страссер, при всій повазі, це не ті, хто треба для перемоги на виїзді.
П'яте. Повертаючись до кризи Серії А. Завелика кількість "прохідних" ігор у внутрішньому чемпіонаті, де можна здобути 3 очки завдяки індивідуальній майстерності однієї з "зірок", котрих немає в суперника, призвела до звички "тут напружуємося, тут відпочиваємо". Адже топ-клуби багато "зірок" залишили після сезону 2005/06, коли були оштрафовані майже всі гранди Італії. Щоб компенсувати їх втрату лідери Серії почали скуповувати лідерів провінційних клубів, що не дало результату, а справді талановиті гравці з-за кордону, за дуже рідкими винятками, почали обирати у якості улюблених чемпіонати Англії та Іспанії.
Тому жодної сенсації у вчорашній поразці "Роми" і сьогоднішній "Мілана" немає. Кожен обирає собі свій шлях розвитку. І якщо клуби Берлусконі влаштовує бути "першим хлопцем на селі" (доки "Інтер" спочиває на лварах минулого року) - це його право. таке ж саме, як і право "Тоттенхема" грати у чвертьфіналі Ліги Чемпіонів.
Команда нічого з категорії "супер" не показала, але навіщо, якщо вистачає й того, що є? Швидкість Бейла та Леннона, вміння щось та вигадати Модріча та ван дер Варта, врешті-решт Крауч. Для перемоги над командою, котрій не так вже й цікава Ліга Чемпіонів - більш, ніж достатньо. А далі побачимо. У "Шахтарі" проти такого суперника точно не заперечуватимуть.
