Перемога у Донецьку можливо відклала переїзд до "Металурга" Ігоря Гамули, котрий терпляче висидів на трибунах весь матч. Можна, звичайно, як у випадку з Ліппі та збірною України казати, що це збіг обставин, але чомусь здається, що це не той випадок, і у випадку поразки в "Металурга" був би новий тренер вже у понеділок. А так - питання.
У звітній грі донеччани показали може і не супергру, але достатній запас класу для того, щоб створити та реалізувати два голи. Фактично реалізація була ідеальною, та й голи вийшли дуже схожими: довгий пас, помилка захисників "Таврії" при створенні штучного офсайду і холоднокровне використання моменту "металургами". Фактично, крім голів, біля воріт Стойка, а потім і Хомутовського (цікаво буде довідатися причину заміни воротаря у перерві) нічого створено не було.
Втім, нічого нового у такому виступі господарів поля нема - так, була доволі цікава технічна гра в середині поля і відсутність креативних ідей у останній третині поля, коли вже треба виводити форвардів на ворота опонентів. Так само грала команда Костова в першому своєму сезоні, так вона гратиме і зараз. Адже з трансфером Мхітаряна та не дуже вдалим придбанням Клейтона позиція "десятки" у команді, котора сповідує таку ідеологію, відверто "провисає", тому і виникає оця безбарвність.
Щодо "Таврії" варто відзначити, що сімферопольці на фоні останніх феєричних як для себе виступів - виїзної перемоги в Харкові та домашньої нічиєї з "Динамо" - виглядали трохи блідо та виснажено. Ідахор після гучної заяви-обіцянки про перемогу в суперечці бомбардирів УПЛ виглядав інертним. Зазначимо, що й опонент у нього був більш, ніж гідним - Аделейє за вмінням використати свою фактуру дуже сподобався. Шиндер, навпаки, був активним, але йому, схоже, якраз не вистачало певної "школи", щоб на рівних боротися із оборонцями донеччан.
От і вийшло, що більше небезпеки в цій грі виходило від Платона, котрий звик більше підігрувати. Руслан, котрий колись подавав великі надії як центрфорвард, зараз змінив амплуа на правого атакувального хава. Але звичка раптово вриватися до "володінь" воротарів команд-суперниць в нього залишилася. От і гол, котрий повернув інтригу на останні кілька хвилин забив саме Руслан, який у цій грі заслужив на те, щоб побачити своє прізвище на табло стадіону.
Переходячи до підсумків гри, повертаємося до головного питання: по чию душу все ж приїжджав Гамула? Значення результату цієї зустрічі полягає саме в тому, щоб зрозуміти: чи залишився тренер "Закарпаття" ближчим до того ж самого міста, про яке думав на початку матча...
