Харківський "Металіст" відверто "відскочив" у виїзній грі проти генуезької "Сампдорії". Чотири рази захисники харків'ян виносили м'яч з порожніх воріт, ще кілька разів блискучі сейви вдавалися воротарю Дишленковічу. Тож, цю нічию можна вважати перемогою, а переможців, як відомо, не судять.
Втім, і занадто пишатися очком, яке здобув харківський клуб не варто. "Металіст" інколи називають "Шахтарем" в мініатюрі", от і цього тижня вийшло цікаве повторення ставлення суперників обох клубів до ігор у єврокубках. Як і Арсен Венгер, Доменіко ді Карло вирішив поберегти більшість гравців, котрі зазвичай виходять у стартовому складі в чемпіонаті Італії. У порівняні з останнім матчем Серії А в "основі" з'явилося 7 (сім!) нових людей. І від цього складу харків'яни переважну більшість матчу відверто відбивалися.
Почалося все доволі непогано для "Металіста": команда грала на рівних, намагалася контролювати м'яч та будувати свої атаки за рахунок швидких контрвипадів. От тільки Тайсона, котрий завжди може втекти у відрив, цього разу не було, а Девічу самому було важкувато. Додати до цього Хав'єра, який провів невиразний матч, і стане зрозуміло, що у грі в Генуї атакувальні опції харків'ян були досить нечисленими.
Доволі швидко це зрозуміла і "Сампдорія", котра наприкінці першої 45-хвилинки почала створювати один момент за іншим. Особливо вдалася господарям поля двохвилинка на 35-36 хвилинах, коли спочатку Гуйє вибив м'яч з порожніх воріт після удару Губерті "ножицями", а потім Вільягра у тих таки порожніх воротах вдало підстрахував свого кіпера після помилки Дишленковіча, котрий невдало вийшов на навіс з кутового.
Колишній серб взагалі в цьому матчі вів себе, як типовий представник української воротарської школи: невдала гра на виходах, котра змінювалася демонстрацією блискучої реакції після потужних ударів італійців. От і вийшли згадані вище ситуації з порожніми воротами, ще по разу рятували ворота Обрадовіч та Гуйє; і поруч з цим "сейви" з приставкою "супер" після ударів Паломбо та Пацціні. Хотілося б бачити все ж більш впевнену гру голкіпера. Цього разу "пронесло" завдяки захисникам, але вузлик на пам'ять Дишленковіч має зав'язати.
Ті ж таки захисники коли кількістю, а коли і якістю рятували в другому таймі, допомогали їм і хавбеки захисного плану. А от вся група атаки, окрім Девіча, після заміни якого в середині другого тайму стало доволі сумно, так і не змогла як слід увійти в гру. Так, суперник додав, особливо із виходом Пацціні, але це не причина, щоб зовсім нічого не створити, а нечисленні можливості ля цього просто марнувалися. Особливо вразило, коли технар Хав'єр за три хвилини встиг двічі запороти бездарними пасами контрактаки "3 в 3".
"Нульовку" відстояли, але чи на користь вона Харкова? Чесно кажучи, не впевнений. ПСВ переміг угорців двічі і, враховуючи, що в останньому турі харків'янам їхати до нього, може не надто напружуватися у гостьовій грі проти "Сампдорії". Все ж нідерландців відверто не вразила гра "Металіста" у домашньому матчі. Та й "Сампдорія", пам'ятаючи про гру в останньому турі з "солоденьким" "Дебреценом", швидше за все, гратиме на перемогу, що дасть їй 8 очок (і три "в голові" проти угорців). Таким чином, італійці можуть набрати 11 очок і змусити харків'ян грати в останньому турі грати, як мінімум, внічию на полі команди з Ейндховена. Чи до снаги "Металісту" це - велике питання, відповідь на яке поки що не очевидна. Може, в Маркевича інша думка?
