Сказати, що "Металіст" поступився ПСВ майже без шансів - значить нічого не сказати. Перевага гостей у гостроті атак була помітною й до вилучення у складі харків'ян, а після нього стала просто тотальною. Українці за весь матч створили лише один небезпечний момент і той - випадково. Фініньо підсковзнувся, виконуючи штрафний, і відправив м'яч під поперечку воріт Ісакссона. Швед не без складнощів зумів зреагувати. Це все. Нормально?
Спробуємо розібратися. Заздалегідь було зрозуміло, що "Металіст" гратиме без свого кращого гравця сезону Девіча. Чутки щодо травми Хав'єра з'явилися вже перед самою грою, але оскільки Маркевич ані слова не присвятив цьому на прес-конференції, хотілося вірити, що бразилець зможе зіграти. Не зміг, і тим самим значно послабив атакувальний потенціал команди. Причина номер раз.
А тут ще перед матчем дощ зарядив. Шалений, неймовірної сили дощ. І якщо гравцям "Металіста", котрі намагаються вести гру за допомогою низових передач, він мав помітно заважати, то гостям в цьому плані було значно легше. Гренадери Енгелар та Тойвонен у таку погоду почували себе, як риби у воді, даруйте за каламбур. Та й Берг, який чудово грає головою, звик до манери із верховими подачами і завжди міг зачепитися за довгу передачу. Про захисників, котрі переважали у зрості та масі опонентів з групи атаки "Металіста", не варто й казати. Отже, причина номер два.
Наступним фактором варто назвати суддівство, а точніше - ставлення гравців "Металіста" до нього. Рішення французького арбітра про пенальті сумніву не підлягає, Вільягра завадив Тойвонену забити майже 100-відсотковий гол. Питання є щодо правомірності вилучення аргентинця, чи варто вважати його порушення "фолом останньої надії". На перший погляд, так, але зовсім виключати оті 1-2 відсотки того, що воротар відбив би удар шведа, не можна. Але, як би там не було, а поведінка деяких гравців харків'ян після цього зовсім зіпсувалася. Тайсон та Обрадовіч напрацювали на картки, і якщо серб все ж уникнув своєї, то бразилець отримав "по заслугам". Відзначалися невиправданими претензіями, які тільки ще більше нервували команду та заважали зусередитися на грі, Валяєв та Фініньо. "Взаємовідносини" судді та гравців "Металіста" - причина номер три.
До вищезгаданих факторів, котрі призвели до поразки, варто було б додати відсутність у Маркевича футболістів для посилення гри з лави запасних, але це загальне місце, яке відомо всім. У цьому матчі Олійник не показав нічого, Кайта додав міці у центр поля, але креативом не відзначився, а розраховувати, що Поступаленко раптом врятує гру - просто смішно. Так само смішно вважати, що Тайсон у кожній грі буде видавати такий концерт, як проти "Шахтаря". Сьогодні бразильський новачок "Металіста" старався, але нічого справді небезпечного створити не зміг. Не в останню чергу через відсутність взаєморозуміння з партнерами, котрі не могли перейти до тактики "закинь м'яч на Тайсона, а там він щось вигадає", котра могла б спрацювати на більш сухому полі.
Оця незіграність у матчах з суперниками калібра ПСВ і вилізає боком. Нідерландці вміло вбивали час, фактично не даючи змоги опонентам добитися чогось путнього. Підсумкові 0:2 виглядають ще подарунком від гостей, котрі за певного бажання та везіння могли б перемогти "Металіст" з рахунком, аналогічним результату попередньої гри харків'ян проти "Дебрецена". Звичайно, можна списати поразку українського клубу на кожен окремий з перерахованих вище факторів та на їх сукупність. От тільки, чи треба? Сподіваємося, що у наступній грі Ліги Європи, проти "Сампдорії", ми побачимо відповідь.
