Історія про те, як футболіст Андрій Шевченко поцупив гаманця з 6000 гривень у журналіста Миколи Василькова облетіла україно-російський Інтернет за день. Інтерпретацій того, що насправді трапилося, було так багато, що справою честі журналістів нашого видання було з'ясувати всю правду.
- Миколо, як зрозуміло із відео, ти працював на телевізійному включенні, а Шевченко підкрався позаду?
- Ну, в принципі так. Я мав прямий ефір з Газзаєвим, коли тренер пішов, у мене було ще секунд тридцять, аби підвести глядача до того, що зараз має прийти Шевченко, проте наша редакторка уже тримала Шеву позаду мене, я цього не знав, він вдарив мене по плечах, ми почали говорити про гру, а наприкінці він віддав мені гаманця, котрого витягнув із задньої кишені, куди я перекладаю всі речі під час ефіру.
- Ти не відчули, як він у тебе витяг товстого гаманця?
- Ну це такий шкільний прикол, коли вдаряєш одночасно по плечах і суєш руку в кишеню. Класика.
- У вас з Шевою кримінальне минуле?
- Ми на Оболоні росли, багатьох, з ким вчилися, немає у живих, багато хто по зонах відпочивають. До мого гаманця - це не має відношення. Це просто фокус дитячий, так вийшло, що всі побачили, і чудово. Ця історія стала однією з тем у наші веселій програмі "Третій Тайм", котра вийшла відразу після гри, у студію якої ми з Шевою приїхали після матчу.
До речі, і після виїзного поєдинку "Гент" - "Динамо" буде відразу "Третій Тайм", прийде Блохін, прийде Чигринський, у нас така фан-дискусійна студія, якщо не бачили.
 |
- Значить з Шевченком ви однокласники?
- Ні, я старший років на три-чотири, я з його сестрою Оленкою вчився в одному класі. А з Андрієм бігав за збірну школи у футбол. Що ще? Займалися єдиноборствами в одного тренера - Сергія Мірошніченка. Коли живеш в одному мікрорайоні, багато чого спільного.
- А як у вас стосунки після школи складалися?
- Я пам'ятаю, ми зустрічалися якось на випускному у 216 школі, 94-го року, я вчився в інституті, Шева бігав у першій лізі за "Динамо-2". Ми обговорювали чемпіонат світуув США, він тоді іще сказав: "Кока (моє шкільне прізвисько), грати дуже хочеться, а дивитися по телевізору футбол не можу, нудно". Дивак, я тоді подумав.
- Андрію, ти так вміло поцупив гаманця у Василькова, таке враження, що маєш досвід у цій справі...
- Ні, просто Коля його так запхав собі у задню кишеню, як не можна ніколи робити з гаманцями - він ледь сам не випадав. Я йому послугу зробив, що витягнув і передав, так би він неминуче його загубив, або вкрали.
 |
- Ми цього не знали, а тепер усюди в інтернеті говорять, що ви однокласники...
- Ні, ми з однієї школи. Про це всім відомо, просто може ніхто не цікавився або Микола не розповідав. Він до мене приїжджав брати інтерв'ю багато разів, і в Італію, і в Англію, пам'ятаю і у Москву, ми навіть разом у гольф грали для телепрограми. У нас немає якихось надтісних стосунків, проте ми приятелі, шкільна дружба міцна, такими речами треба дорожити. З Оленкою вони, я знаю, постійно спілкуються.
- Яке твоє враження від програми Василькова "Третій Тайм"? Не пам'ятаю навіть, ти коли-небудь брав участь в українських футбольних проектах, чи це Васильков тебе вперше витягнув?
- Я не дивився цієї програми раніше, мені розповідали, що там таке, проте сам не бачив. А коли приїхав, то здивувався, там уже сиділи Ребров, Леоненко. Навіть не пригадаю, коли ми всі втрьох отак де-небудь разом сиділи... Так само не пригадаю, чи був колись на телебаченні.
В Італії ходив на шоу, однак я не люблю обговорювати партнерів, потім обов'язково напишуть: Шевченко сказав на того-то так-то. А тут з Миколою все пройшло весело, ми посміялися, пригадали цікаві ігри з минулого, Вітя Леоненко анекдоти розповідав, я був задоволений, настільки легка атмосфера.
