На фоні "Металіста" та "Ворскли" донеччани – єдині, хто зміг у протистоянні другого за значимістю єврокубка показати гідну гру. І нехай, врешті-решт команда Ніколая Костова поступилася, вона ж, можливо, отримала у цьому матчі дещо більше, аніж вихід до групового етапу Ліги Європи. Мова йде про вболівальників, які просто не могли залишитися байдужими до самовідданої гри донецького клубу. Саме таким чином, а не головним вбранням чи парасольками, як дехто робить, потрібно залучати нових прихильників до своєї команди. Як це спрацює, зможемо побачити вже у найближчих матчах…
А в цій зустрічі проти "Металурга" було все з самого початку. Про травму Мусавенкосі Мгуні йшлося ще тиждень тому, та перед звітною грою до лазарету команди потрапив ще один лідер Олексій Годін, не вдалося клубу і підсилитися форвардом. Що й казати, якщо б у таких умовах команда Костова таки перемогла на виїзді «Аустрію», це був би справжній подвиг.
Команди, як і тиждень тому, розпочали матч без розвідки. "Аустрія" запропонувала донеччанам швидкий темп гри, і команда Костова гідно його прийняла. Вже на перших хвилинах віденці створили кілька небезпечних моментів, проте у останній фазі атаки господарі були неточними. Найвірогідніший шанс для взяття воріт Дішлєнковіча мав Мілєнко Аччмовіч, але м’яч після його удару зі штрафного пройшов у сантиметрах від хрестовини.
тим часом, "Металургу" якщо й вдавалися атаки, то завершувалися вони зовсім невдало. На ударну позицію виходили Танаса і Кінгслі, але підступний м’яч у них постійно зрізався з ноги. Тим неочікуваніше став гол Танаси. На 20-й хвилині Макрідіс отриав м’яч на фланзі і зробив навісну передачу у штрафний майданчик, де самотній румунський форвард у верховій боротьбі переграв віденського воротаря Шафара – 0:1!
Після голу донеччани заграли лише краще, особливо активним був Мхітарян, якого було не впізнати порівняно з першим матчем у цій дуелі. Вірменський півзахисник вміло відкривався та нерідко робив проходи флангом, які завершувалися небезпекою біля воріт "Аустрії". Багато в чому завдяки ньому донеччани непогано виглядали у першому таймі.
Втім, від голу у свої ворота це їх не врятувало. Жахливу помилку на фланзі зробив Маріо Сержио, який не розібравшись з м’ячем, подарував його Ачімовічу. Словенець швидко пройшов вздовж лицьової лінії і зробив простріл на Юна. Втім, передача так і не знайшла адресата – у підкаті напрямок сфери змінив В’ячеслав Чечер. Ось тільки вибив він м’яч прямо на Окоті, який з гострого кута просто розстріляв Дішлєнковіча – 1:1.
Після того, як рахунок зрівнявся, гра дещо заспокоїлась, і такий темп протримався до 47-ї хвилини другого тайму, коли "Аустрія" ледь не вийшла вперед. Лише Чечер зміг винести м’яч з лінії воріт після удару одного з австрійців. Після цього донеччани прокинулися. Відразу запрацював на фланзі Маріо Сержио, почав шукати шляхи до воріт віденців і Макрідіс. Саме останній фактично зробив другий м’яч "Металурга". Кіпріот прорвався до штрафного майданчика і зіткнувся з Шафаром, після чого м’яч відлетів до вільного Мхітаряна, який стояв на дальній стійці. Удар Генріха з метру відбити було неможливо – 1:2, і нічия "Аустрію" більше не врятує.
Решту основного часу донеччани відіграли дуже грамотно. Команда Костова не закривалася на своїй половині поля, як це робила "Аустрія" у Донецьку, але в той же час захист «металургів» без особливих проблем витримував атаки віденців. Біда трапилася на 70-й хвилині. Топіч отримав м’яч у штрафному майданчику донеччан, наткнувся на Коротецького і впав. Суддя, трохи повагавшись, таки призначив пенальті. Чи прав він? Важко сказати… Контакт між захисником і форвардом був – це очевидно, але чи не добровільно впав Топіч. Арбітр вирішив, що ні, а одинадцятиметровий чітко реалізував Ачімовіч.
У другій половині гри сталися ще два моменти, що вплинули на хід гри. Перший – падіння у штрафному майданчику віденців Танаси. Румун виходив назустріч Шафару і у останній момент, щоб уникнути контакту з ногами воротаря, просто перестрибнув його і впав. На жаль, арбітр знову прийняв рішення не на користь українців, але варто зазначити: обидва епізоди з пенальті можна трактувати як "на розсуд арбітра", а те що судді більше люблять допомагати господарям – давно відомий факт…
Другий момент – вилучення Дімітрова. Велізар проривався до воріт Шафара і заробив для своєї команди небезпечний штрафний. Втім, цього болгарину було мало, він вирішив ще побалакати. Підсумок – жовта картка, яка стала для півзахисника другою у матчі… До речі, сам штрафний донеччани розіграли невдало і вже за кілька хвилин після цього пролунав свисток про завершення основного часу гри.
П’ятихвилинна перерва не пішла на користь "металургам". Відпочивши, гравці більше не набирали таких швидкостей, які демонстрували протягом перших 90 хвилин гри. Єдиним виключенням був Кінгслі, але і його запалу вистачило лише на 10 хвилин екстратайму.
Весь додатковий час пройшов під диктовку австрійської команди. Ще у першій п’ятнадцятихвилинці Дішлєнковічу двічі довелося рятувати команду, ще одного разу лише якимось дивом не зміг забити Сулімані, який опинився наодинці перед воротарем і «металургійними» воротами.
У останньому таймі стільки моментів донеччани створити "Аустрії" не дали. Проте саме у цей відрізок часу віденці забили. Штрафний удар, який заробили господарі, вперше за гру пішов виконувати не Ачовіч, а Сулімані. І треба ж такому статися, що саме йому вдалося закрутити м’яч так, щоб Дішлєнковіч не зміг на нього зреагувати…
У останні хвилини команда Костова спробувала організувати останній штурм воріт, але і це їй не вдалося. Віденці зовні доволі легко впорались з втомленою атакою гостей.
Таким чином, "Металург" все ж програв. Програв, залишивши приємне враження. Зараз можна сказати одне: якщо команда і клуб й надалі буде дотримуватися курсу Ніколая Костова, вже наступного сезону такі команди як "Аустрія" стануть для донеччан зовсім не проблемними. А поки можна зосередитися на чемпіонаті…
