По-перше, місце де проводила наша збірна матч, явно не найкраще. При всій повазі до Бородянки та колишньої арени футбольного клубу "Система-Борекс", наша молодіжна збірна та назва турніру не можуть співіснувати зі стадіоном, що розташований у 40 км від Києва. Скажете, на "Динамо" не було сенсу грати, оскільки був би порожній стадіон? Можливо, будете мати рацію, але чому не можна було домовитися з тією ж "Оболонню", щоб зіграти на її стадіоні. Там, до речі, команди не можуть поскаржитись на неувагу до матчів вболівальників. Навіть, у робочі дні менша трибуна стадіону у спальному районі Києва на матчах "Оболоні" у першій лізі заповнювалась принаймні на 80 відсотків, а коли туди приїжджав київський "Арсенал", то кількість глядачів на стадіоні перевищувала ці, взяті у середньому, показники на матчах "канонірів". Такими темпами, скоро цей турнір проводитиметься на базі "Динамо". Якщо взагалі не зникне...
По-друге, час, обраний організаторами для гри збірної. Невже не можна було зробити так, щоб гра проходила після 18:00, коли потенційні глядачі встигнуть повернутися з роботи. Загалом, турнір підтверджує негласну українську істину: футбол у нас - не для людей.
По-третє, як пояснити той факт, що навіть коментатор матчу не мав офіційних стартових складів команд на цей матч? Незважаючи, що турнір товариський, ігри в ньому все ж мають статус офіційних, отож цей недолік також можна поставити у вину організаторам.
Що стосується самого поєдинку, то він видався доволі сумним. Якщо перший тайм команди відіграли ще доволі жваво, то друга половина гри майже перетворилася на гру без воріт.
У перші 45 хвилин активною була українська атака. У цьому, в першу чергу, вона має завдячувати флангам - Ярмоленко зліва та Морозюк справа не один раз намагалися створити собі або форвардам Зозулі і Васіну гольові моменти. До речі, судячи з цього матчу, Ярмоленко може назавжди прощатися зі своєю колись рідною позицією форварда. У звітній зустрічі наставник нашої "молодіжки" Павло Яковенко випустив Андрія там, де його бачить головний тренер "Динамо" Валерій Газзаєв - на фланзі.
Вже на 7-й хвилині Ярмоленко у своєму стилі прорвався лівим флангом, але замість потенційно небезпечного удару зробив простріл, після якого м'яч став здобиччю іранців. Морозюк діяв у іншому ключі. Зі свого флангу гравець "Оболоні" не відходив, проте саме звідти робив гострі навісні передачі на Зозулю і Васіна. Проте, гравець "Динамо" часто губився на полі, а форварду "Чорноморця" явно не вистачало класу і майстерності, щоб гідно себе проявити. Якщо у бажанні Васіна звинуватити важко, то у чималій кількості браку - спокійно.
Врешті-решт, саме ці люди створили для нашої збірної перший гол. На 30-й хвилині на подачу з правого флангу Морозюка відгукнувся Єрмоленко, після удару якого м'яч полетів у район рук іранського воротаря. Проте, якимось дивом кіпер гостей Сферу зловити не зміг, а першим на підхваті був Зозуля, який розпластавшись біля лінії воріт відомим місцем відправив м'яч у ворота - 1:0.
Іранці відігралися вже через вісім хвилин. Після завершення чергової атаки іранців, наша збірна вже виносила м'яч на іншу половину поля, але під час цього хтось з українців прихопив іранця. Вердикт арбітра - пенальті.
Вирок чітко виконав Хайсафі. Звернемо увагу, що Бойко, не вгадував у який кут проб'є іранець, а довірився своїй реакції і зовсім трошки не дотягнувся до м'яча.
Другий тайм, як зазначалося вище був дуже сумний. Чи не найцікавішими секундами у цей час були ті, коли Павло Яковенко проводив заміни. Але єдиним, хто дійсно міг пожвавити гру був Володимир Лисенко. Проте, партнери його прагнень часто просто не розуміли...
Серед моментів у другій половині гри слід виділити потрапляння Коноплянки у поперечину іранських воріт та гострий, але неточний удар збоку іранців. Мабуть, це і все, що команди створили за 83 хвилини гри.
А потім був гол. Лисенко заробив штрафний і сам вирішив його пробити. Його удар не був над загрозливим для іранського воротаря, проте рикошет від одного з захисників гостей, який стояв у стінці змінив напрямок м'яча і дезорієнтував кіпера - 2:1.
Варто зазначити, що після пропущеного голу збірна Ірану навіть не спробувала відігратися. Мабуть, єдине, на що вони розраховували - серія пенальті, а коли Україна забила другий м'яч, остання надія на прийнятний результати залишила гостей турніру.
Таким чином, українська молодіжна вперше за чотири роки зіграє у фіналі Меморіала Лобановського. Може час нарешті його виграти?
