Головне

Другий після Шеви. Монолог до Андрія Ярмоленка

13.07.2022 11:10 Андрій Дунець 6872 0
Другий після Шеви. Монолог до Андрія Ярмоленка
Getty Images

Цей текст уперше було опубліковано 9 вересня 2021 року.

Ти знаковий для мене футболіст, бо грав у трьох командах, за які я вболівав чи вболіваю, – Динамо, Дортмунд, збірна України. У кожному з цих колективів ти був (чи є досі) бодай певний час лідером. А 102 матчі за національну збірну – непідробний показник значущості.

Авжеж, коли у 2009-му Газзаєв награвав тебе на позиції захисника, було складно збагнути, навіщо все це. Але ти зрозумів і потім ще й подякував йому. Ти взагалі хотів бути центрфорвардом та, мабуть, уявляв, як досягнеш того, чого досяг інший Андрій. Він також був центральним нападником. Він також починав у Динамо.

Згодом, червневого вечора 2012-го, ти подасиш на нього мяч, після чого твій тезка забє у ворота шведів. У ті самі "бессарабські" ворота, які й ти вражав та ще вразиш не раз. Вацко тоді, напевне, вперше так голосно заверещав. Потім ти станеш другим після Шеви за своїм значенням для збірної з початку її існування. Першим було стати неможливо.

Проте від Шевченка ти все ж отримав визнання. Поглянь, що він сказав про тебе після Євро-2020, на якому ви вже були не партнерами на полі, а тренером та підопічним:

"Лідером на чемпіонаті Європи однозначно був Андрій Ярмоленко. Не маючи ігрової практики, він приїхав – і з перших днів ми бачили цю іскру в очах"

Непогано, як для хлопчика зі 130-го кілометра. Здається, саме так тебе колись називали? Це прізвисько в тебе з’явилося, ще коли починав у Києві. Хоча як тебе лише тоді не величали: "Дерево", "Бігун"… Навіть ти сам якось на емоціях заявив, що не є футболістом. Але потім знову-таки сам усе й спростував своєю грою та ставленням.

Від найпершого матчу в 2008-му з переможним голом Ворсклі до нереалізованого виходу віч-на-віч з воротарем Порту в 2012-му, коли я на ходу вигадував матюкливі слова, щоб описати свої емоції від твоєї гри. Від періоду занепаду за Блохіна до доби розквіту за Реброва. Весь цей час ти був вірним емблемі. Даруй за пафос.

Памятаєш підлий копняк Степаненкові? Тебе тоді всі засудили, а Тарас заявив "на всю країну" про закінчення вашої з ним дружби. Усі хвилювалися за мікроклімат у збірній напередодні Євро-2016. Я ж лише шкодував, що у тому матчі проти Шахтаря ти добряче не зацідив ще й Кучеру з Ракіцьким.

А Динамо ти покинув лише тоді, коли далі вже не було куди затягувати. Ти досі останній футболіст цього клубу, який був здатен робити різницю на високому рівні. Так, ти лише в 2017-му перейшов із демоверсії футболу на його справжній варіант. Зробив це занадто пізно. Дякувати Ігорю Михайловичу.

27 років – не той вік, коли можна було почати вчитись усьому заново. Рефлекси, реакція та швидкість вже звикли до певного рівня й вище за нього не могли піднятися. Однак твоя техніка та натреновані до автоматизму удари лівою після зміщень із флангу справді чудові, тому вболівальники у Дортмунді тебе швидко полюбили.

Згадай той гол у ворота Тоттнема на Вемблі. Краса ж. Все це й досі перед очима. Тренер Петер Бош хвалив тебе тоді, й команда загалом стартувала непогано. Але через проблеми з фізикою ти не міг грати повні матчі – часто міняли в середині другого тайму.

Так було і у фатальному дербі проти Шальке  та Коноплянки. Памятаєш ті 4:0 ще до 25-ї хвилини? Гру було зроблено, але в подібних матчах ніколи так думати не варто. 4:4 в підсумку…

Тренера невдовзі звільнять, а на зміну йому прийде інший – також, до речі, Петер. Але з ним у тебе не залагодяться стосунки. Ще якось в інтервю ти скажеш, що Штьоґер награвав тебе на тренуванні як лівого півзахисника. В тому ж інтервю ти відзначиш, що так і не зміг освоїтися у Дортмунді. А про власний трансфер до Вест Гема дізнаєшся від представника того ж таки Вест Гема. Згоден, так не робиться.

Пригадай, як Моурінью у 2015-му казав, що ти йому не потрібен. Через три роки ти відповів йому на полі, забивши у ворота його Манчестер Юнайтед. Після тієї гри Жозе віддав належне твоїй лівій нозі. Отож-бо.

Життя у Лондоні – мабуть, не зовсім те саме, що у Києві та Дортмунді. Там, напевне, краще. І в команді ти швидко став своїм. Навіть пояснював тренеру Пеллеґріні політичну ситуацію в нашій державі.

Але з наступним (який, насправді, був і попереднім) наставником Моєсом стосунки, схоже, не такі теплі. Хоча Девід любить хвалити твою неймовірну працездатність та професіоналізм. Авжеж, ще б і на поле тебе частіше випускав… Втім, усе диктує результат – він є головним у футболі.

Ти зараз мало граєш у Вест Гемі, але в збірній досі найсильніший. Тут ти справжній ватажок. 102 матчі, не забувай. Звичайно, їх буде ще більше. Деякі з цих ігор, можливо, відбудуться в Катарі за рік.

Важко прогнозувати, чи це справдиться. Знаю одне: якщо справдиться, то там також будеш лідером. Ти ним був усю епоху після Шеви, як і у кожному колективі, в якому виступав. Бодай певний час.

Андрій Дунець, Чемпіон 

Долучитися до Телеграм-каналу автора

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках champion.com.ua

Коментарі ()